А ось наші предки користувалися ще й ось таким способом - за допомогою червоної горобини. Горобина багата антибактеріальними і дубильними речовинами, а також всілякими мікроелементами і ефірними маслами. У ній багато вітамінів, у тому числі вітаміну Р і С, провітаміну А
(каротину), і пектинів, які пригнічують газоутворення в кишечнику,
перешкоджаючи надлишковому бродінню вуглеводів.
Але особливо цінна горобина в природних умовах, коли потрібно швидко і ефективно очистити непридатну для пиття воду. Ця рослина містить в собі кислоти, завдяки дії яких гальмується ріст мікроорганізмів, грибків і плісняви.
Не
випадково адже наші прадіди при заквасці капусти в бочках (або при
мочіння яблук) обов'язково клали ще й гілочку горобини, тоді капуста
зберігалася дуже довго. Антимікробні властивості горобини першими взяли на «озброєння»
мисливці, які часто поповнювали запаси води з річок, ставків та інших
іноді непривабливих джерел води.
У ємність з водою вони клали гілочку червоної горобини з листям і ягодами. Через пару годин навіть затхле вода ставала придатною для пиття.
Як тільки в зеленому гаю зозуля "ку-ку" закує,
Я зразу ж вікно відчиняю - і серце радіє моє.
"Ку-ку" - зозуля кує щастя й долю.
"Ку-ку" - іду привітатися з нею...
( Зозулині черевички )
( Зозулинець )
А зозуля накувала мені щастя й долі
щоби я біди не знала з милим у любові
накувала ще й сказала жити - не тужити
у коханні і у парі сто років прожити...