хочу сюда!
 

Татьяна

51 год, телец, познакомится с парнем в возрасте 47-50 лет

Заметки с меткой «діти»

"Надія є!" акція, щоб нагадати про проблеми дитячої онкології.

На 15 лютого призначена акція "Надія є!" всеукраїнської волонтерської асоціації, що працює з онкохворими дітьми. Мета акції привернути увагу до цієї проблеми - проблеми дитячої онкології. Сам я дізнався про цю акцію від Кіровоградського представника. З її слів проходити ця акція буде по багатьох великих містах України.

Планується, що технічно це буде виглядати так: свічками-таблетками буде викладено слова "Надія є" у людному місці. Там же волонтери будуть працювати з прохожими - роздавати листівки, наприклад, тощо. Взяти участь у акції, або допомогти з придбанням свічок, паперу може кожен бажаючий. В Кіровограді, наприклад, можна запропонувати свою допомогу, звернувшись в будь-який четвер з 17.00 до 19.00 за адресою: вулиця Гоголя, 44 (товариство "Православна просвіта", молодіжний православний клуб "Путь отцов"). Спитати Маргариту.

Вважаю своїм моральним обов’язком розповісти про плани стосовно цієї акції й тут. Але щодо коментарів - прошу людей з загостреним почуттям гумору утриматись від того, щоб глузувати з даної теми. Залишаю за собою право видаляти ті коменти, які буду вважати некоректними та не гідними людини...

Святий вечір, колядуемо разом !!!!!

 
                                                             .
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!!! СЛАВІМО ЙОГО!!!!


    

[ Читать дальше ]
 

Детское сердце не обмануть

...Маша не любила бывать в дельфинарии, но так случилось, что именно их группе в детском садике выпала честь бывать
в дельфинарии каждую субботу по благотворительной программе. Маша вообще считалась необычным ребёнком, немного замкнутым, никого близко к себе не подпускала, и за это её не любили, даже воспитатели к ней относились как то напряженно, с опаской. И как обычно, приходила Маша со своей группой по субботам,у саживалась отдельно от всех и отстранённо от всего происходящего пережидала все отведённое для представления время до самого ухода.
Однажды, сразу после показа, в то время как все апплодировали и начинали фотографироватся на фоне бассейна, Маша испытала какую то странную тягу подойти к краю бассейна и коснуться кончиками пальцев воды. Девочка подошла к краю бассейна, как вдруг ей навстречу неожиданно вынырнул красавец дельфин, и, как получилось, Маша вместо воды кончиками пальчиков уже притрагивается к упругому мокрому лбу дельфина. Вокруг все замерли, некоторые начали фотографировать, но не замечала Маша ничего вокруг, волны радости, счастья и восторга охватили девочку, она прямо засветилась вся, намного ярче, чем все фотовспышки. Да и дельфин очень рад был, то нырял, то выныривал из воды навстречу руке девочки явно резче и охотнее, чем до того в вялом и сонном представлении. Так Маша нашла Друга.
С того момента 5-минутная встреча девочки и дельфина у края бассейна после выступления стала маленькой традицией. Маша то стояла у края и махала рукой вверх вниз, а дельфин нырял и резко выныривал в унисон движению руки,т о ходила вправо и влево вдоль бортика, а дельфин, к большому удивлению ведущих и тренеров, выделывал такие трюки и зигзаги, которые совершенно никогда не показывал в ежесубботней программе выступлений. К огромному Машиному сожалению такие встречи не долго длились, т.к. нужно было освобождать помещение для следующего сеанса.
Маше сказали,ч то дельфин мужского рода, зовут его Борька. Но девочка знала и чувствовала, что на самом деле дельфина не так зовут, и он сам в последние разы уже вот вот дотрагивался до её сознания и силился вот вот сообщить Маше, как его на самом деле зовут..
Но на следующие выходные Маша, прийдя в очередной раз в дельфинарий, вдруг обнаружила, что Его нет. Её любимца не было среди выступавших дельфинов. Девочка взволнованно села,п ересчитала по пальцам дельфинов, да, их было как и в прошлые разы четверо, но... Среди этих дельфинов Его, ну, пусть Борьки, не было. И когда в конце выступления Маша спустилась к краю бассейна,т о как она и предполагала, никто из дельфинов не поплыл к ней навстречу... Крик боли и детский плач разразился на весь дельфинарий, и тренера срочно попросили старшего воспитателя вывести девочку на улицу.
"Что же ты плачешь, Маша, просто твой дельфин забыл про тебя, я сама считала дельфинов, их как всегда четверо" - сказала воспитательница на улице девочке.
"Нет, Его среди них нету. Его нету" - сквозь рыдания, всхлипывая, ответила Маша. - "Ему в последние разы было больно, я слышала, что Ему было плохо и больно. Разве вы не видите, разве вы не слышите, что ИМ БОЛЬНО, Им очень БОЛЬНО перед нами выступать"
Детское сердце не обмануть

З нагоди Миколая (казочка)

Казковий, казковий зимовий ліс, огорнула звістка-Миколайчик
іде....Миколайчик..!!! Взагалі-то він до усіх зазирає, а от ліс-то
явище особливе, адже там завжди відбуваються усілякі дива і живуть там
неабиякі створіння. От звірятка, що усеньку зиму клопочуться у своїх
домівках дуже чекають на Миколайчика, хто ж подарує їм ще, як не
чарівна ніч-тому яблучко, а тому грибочок, кому ягід, а кому й діжку
меду, щоправда тим кому вона дістається, усю зиму сплять у барлозі, а
потім із першими промінчиками тепла й дзеленчанням крапель відлиги
прокидаються і вже навесні дякують Миколайчику.
 Так сталося і цього разу із Ведмедиком, що дуже полюбляв той мед. Але той Ведмедик був незвичайний-він був дуже допитливий. І де ж він тільки не бував-йому було усе цікаво, знав усіх у тому лісі і кожного ранку, як прокидався, ходив і з усіма вітався, а от Миколайчика ніколи не зустрічав тому й
не міг із ним привітатися і це його дуже засмутило. Де живе він, теж
не знав Ведмедик, тому й вирішив пошукати його. Ходив і питав і білок
і їжачків:
  -Де живе той Миколайчик? Та ніхто не знав де його хатинка. Обходив
геть усенький ліс, вилазив на дерева, все виглядав-де ж та хатинка
Миколайчика і одного разу, коли він почав дряпатися на дерево, те
промовило до нього:
- Чув, Ведмедику, чув що ти шукаєш! - промовив старовинний лісовий Дуб
-Ой, я не хотів тебе турбувати, відказав ведмедик, просто хочу
побачити усенький ліс і знайти тую хатинку.
- Але якщо ти мене потурбував  то доведеться тобі допомогти, відмовив
старовинний Дуб, ти  побачиш Миколайчика, але те станеться тільки
тоді, коли з мене впаде на землю останній листочок, але перед тим
обов"язково загадай потрібне тобі бажання. І послухався його Ведмедик,
щоправда,по-кілька разів на день приходив  до старовинного Дуба
вітатися-видивлявся скільки ще листочків залишилося на його гілках.
Але скоро минуло літо і настала осінь і сталося те коли зі старого
Дуба злетів додолу останній листочок, і ведмедик знову почав позіхати
та помалу засинати, але він послухав старого Дуба і встиг загадати
бажання-привітатися із Миколайчиком, перед тим, як зовсім міцно
заснув. І тільки те сталося, як сниться йому той Миколайчик і, як він
із ним вітається. Миколай був дуже добрий і щедрий  і  за те, що
Ведмедик загадав найкраще бажання, якого ще ніхто не загадував він
кожної зими приходив до нього увісні  і залишав велику-привелику діжку
меду, але то вже було наяву)))
Ось чому сплять ведмеді, бо усеньку весну, літо і осінь шукають
Миколайчика, стомлюються і взимку засинають. А він знає коли
приходити, коли усі сплять, а якби ніхто ніколи не спав то й Миколай
ніколи би не зміг зайти у домівку, тому добраніч...

 

З листа: "..А от казка+картинка в додатку, може, стане тобі в нагоді чи то племінникам та племінницям, адже є кому цукерки підкидати  (поки сплять:) ) !!!"

Чого тільки не знайдеш в себе в поштовій скриньці )) 12/17/06

Говорять діти

Для свята осені в дитячому садочку Марго дали завдання вивчити напам'ять віршика.
Вивичила його вона досить швидко, зі мною дещо потренувалась читати вірша виразно.
Отже, готова (це я так гадала). За декілька днів вихователька в садочку перевіряла,
як дітлахи впорались зі своїми завданнями. Коли черга дійшла до Марго, вона заявила, що вірша не знає.( ;))!!!!
І на запитання, чому ж так трапилося, з дитячою безпосередністю відповіла, шо НЕ ВМІЄ ЧИТАТИ!!!!


Доня демонструє щойно закінчений малюнок.
Хвалю її, пещу по голівці, кажучи:
-Моя ж ти художниця, моя ж ти розумниця і красунечка!
Знайома підтакує:
-Королева!
Мала на це:
-Я королева краси!
І додає за хвильку:
-Королева розуму і краси!


Суботній вечір, їдемо з донею додому в маршрутному таксі.
До речі,вона вже добре орієнтується в днях тижня, знає, коли у мами робочі дні, а коли вихідні.
Раптово мала голосно запитує мене, дещо з відчаєм:
- Мамо, а в понеділок тобі знову на роботу?
- Так, - кажу.
- І що, ти все життя будеш працювати!!?
Півмаршрутки лягло зо сміху! А пані, яка сиділа поруч, крізь сльози (сміючись!), проказала:
- На жаль!.. Все життя!


 

бородаті онуки...

Голюсь я не часто, а навіть коли і голюсь, то часто залишаю вуса, або борідку, або намагаюсь зробити "модельне" гоління.. Сам я ставлюсь до цього не серйозно - ну, росте щось на обличчі, значить так треба, і хай собі росте, доки воно не заважає, і не виглядає неприємно. А якщо стає якось не так, тоді вже беру бритву та починаю виправляти.

А ось мама моя постійно бурхливо реагує на мої бороди. Каже: "Ось ніколи не думала, що мій син колись бородатим стане!!!"

Вчора я її заспокоїв тим, що незабаром у неї не тільки син бородатим буда, а ще і онучок lol  

І сам собі подумав... цікаво, а як я сприйматиму свого сина, коли він вирішить відпустити бороду? smile

Из раннего. Детство. Романтика.

Тут в последенее время навеяло детством. Вспомнил старенький стишочичек. Думаю что не Я Один )

Как приятно утром ранним,

Кожу с черепа сдирать,

И жевать, жевать, жевать!

Тёплым гноем запивать! 

Если Кто еще Что вспомнил - калякайте )


70%, 7 голосов

30%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

До чого докотився світ!!!!!! А як ви до цього ставитесь?

Американец Джои Ромеро официально стал девочкой по имени Джози. В ближайшее время его ожидает операция по сменепола - впервые ее сделают 8-летнему ребенку! Ему было шесть, когда врачи официально признали Джои транссексуалом.

Теперь же его пол изменен во всех документах, мальчик признан девочкой, хотя технически это превращение закончится после того, как Джози пройдет через хирургическую операцию по смене пола и терапию гормонами.Это позволит ей (ему?) в дальнейшем расти и воспитываться в качестве женщины.Отец Джози работает инженером в Королевских ВВС. "Вначале я был потрясен этим, оплакивал потерю сына. Но потом, хорошенько поразмыслив, понял, что не потерял сына, а приобрел дочь".

Дети в школе при военной базе не приняли такого перевоплощения, так что родителям пришлось забрать девочку домой. Вскоре ей начнут давать лекарства, чтобы предотвратить дальнейшее развитие мужских половых признаков, а с 12 лет она начнет регулярную терапию гормонами и произойдет окончательная смена пола.

free counters

Діти-квіти ;-) посміхнімось

В мене є подруга  Мирося, вона і її чоловік з Чернігівщини, але живуть у Криму 5-ть років їх сину 4-ри рочки, звуть Олексою він білінгвістична (двомовний) дитина російську розуміє але спілкуватися нею не дуже любить і от вона мені розповіла такий трафунок привела вона його до дитячого садочку, а він її і каже: "ти коли з садка мене забирати будеш, то щоб з моєю коханкою прийшла, бо я без коханки додому не піду" Вихователька звісно в шоці від слів Олекси закатує вочі "Какайа єшчє каханка  ето же ужас" на що Мирося її відповідає - "Та ви не хвилюйтеся він так шоколадку називає".

Або ж ще іду я якось з Лексієм у Дитячому парку підходить до мене знайома і починає до нього сюсюкати - "ой, какой хароший мальчік". На що він з безпосереднісотю дитини відповідає - Я не мальчік, я хлопчик!

Або ж ще приїхав його дядька він з Мінська і цілий тиждень дитина спілкувалася з дядьком який з ним спілкувався українською але не литературною, а палящуцькою. І от дядько поїхав Мирослава купила  цукерок, потім її хтось зателефонував вона побалакала трошки (трошки це хвилин 20 як на неї), і звертається до синочка: Олексо, а де цукерки які я тобі купляла?! Він замурзаний у шоколад робить круглі очі, розводить руками та так  кумедно каже - ДИк, нЯма!

Доня (присвячується усім, в кого є діти)

Два маленьких лискучих каштанчики…
Трохи спідлоба, лукавими своїми оченятами доня подивилась на мене і задзвеніла сміхом.
О, цей сміх! Як я люблю його!!! Він – струмочок чистий, що дзюрчить, співає лагідно; срібні ноти переливаються , ніжно бринять і наздоганяють одна одну. Перлинка коштовна, люба доня, сміється, і моє серце радіє, і пролітає думка: «Яке щастя - чути цей сміх!»
  Губенята, пелюсточки рожеві, розтуляються, щічки, персики кругленькі, стають ще круглішими – доня посміхається, зазирає мені просто в очі і промовляє так щиро, з такою пристрастю: «Мамо, я тебе люблю! Ти – моя радість!»
- Я люблю тебе, моє сонечко! Ти - мій найдорожчий скарб! -  кажу я  у відповідь…
 
22.10.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved