хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «щоденник»

Пародія на рекламу

"— А що ми сидимо, не працюємо?
— Та щось не хочеться."

lol

Знову димить

Нє, ну скільки можна? Набридло! Вже другий тиждень надворі дим, неможна провітрити. Мабуть, вже всі села у Зоні відчудження вигоріли. А ще ж горить Київщина і Житомирщина.


Погано

Погано: ніч не спав, було важко дихати. Батьків не став будити. Від ліків від астми толку небагато — через деякий час знову важко дихати. І хз, що робити? Сімейний лікар до пульмонолога не направить, бо вона не схвалює його методику лікування. Та й яке лікування? Протиастматичний засіб — от і все лікування. Нвавіть для підтримки серця нічого не запропонували. Хоча підозрюю, що вже розвинулося хронічне захворювання легень. Так що навіть якщо батя принесе з собою коронавірус і заразить, то фіг відрізниш від чогось іншого. Хоча ось вже за відчуттями дуже схоже на пневмонію, яка було років 8-9 тому: важко дихати, прискорене серцебиття, відчуття паніки. Поки, Слава Богу, кашлю і температури немає. Але самопочуття не радує. Буду продовжувати спстереження.

Коротке замикання

Вчора сиджу ввечері, нікого не чіпаю - починяю примус розмовляю по телефону... І раптом помічаю, що лампи починають мерехтіти. Ну, думаю, скоро перегорять. Або струм в мережі падає. Тільки про це подумав - комп вирубається і вмикається. І все б нічого, якби ж одним разом обмежилось - однак напруга продовжувала стрибати, а комп то вимикатись, то вмикатись. Напевно, напруги було недостатньо для роботи компа. Отож вирішив його вимкнути. А потім, інтуїтивно, пішов до іншої кімнати і помітив блакитно-зелене зарєво за вікном. І тріск. Здавалось, що збоку перед вікном - кульова блискавка. Але побачив, що над високовольтною підстанцією хмару від електричного замикання. Побачене шокувало. Розбудив батьків, які встигли влягтися. Взяв фотокамеру. Та, як кажуть, «найкращий кадр це той, який не вдається сфотографувати» - поки підбіг із фотіком, все скінчилось. А на частині міста стало темно.

Сцуко! Не дали додивитись серіал «Спіймати Кайдаша»!


Карантинне місто

Ходив до магазу допомогти батьку. Але застрьомався чекати на вулиці, бо "празно шастающих" небагато. Навіть спеціальну маршрутку не пофоткав.
Можна сказати, що даремно виходив на люди. Ну, хоч побачив, що коїться у місті. Народу поменше, ніж зазвичай.


Кімнатні квіточки

Рождєственник квітне у грудні-січні, а це несподівано зацвів. Мабуть я його підморозив, то рослинка подумала, шо вже знову зима.


Карантин-3

Подумав, що треба щось робити із блогерською кризою і, після тривалих роздумів, вирішив написати звіт про місцевий гіпермаркет. Він вийшов зовсім маленьким — на 22 фотографії. Зазвичай пости об'ємніші, але цього разу дуже захотілось фоторепортажу.

Виходив вчора надвір. Маленько відзняв. Правда, не все, що хотів, бо фотік залишив вдома. Потім якось покажу.

Біля супермаркету — черга. Мабуть, усіх не пускають одразу. Базар зачинений (тільки по понеділкам, чи на весь тиждень)? А от на дитячих майданчиках нікого нема. Навіть алкашні.

З незвичного — не їздять маршрутки. А так, у місті все, як і до карантину.

Сніжок!

Знову прийшла зима... наприкінці березня, після теплої безсніжної зими. Вчора випав сніг. Думав, що не буде триматися, але пролежав весь день. Краса! Шкода, що можна милуватися лише з дому.


Карантин-2

Продовження розповіді про карантин. Хоч і нудно, та знайшов чим себе зайняти. Точніше, не сам знайшов, а підказали. Довелося підключити нову клавіатуру, бо на старій літери геть стерлися. Заодно витер пилюку позаду компа.
Вийшов на вулицю. Не просто так, а у справах — попросили збігати в аптеку. Народу надворі дохріна. Всі без масок (крім мене). Ходять групами. Мабуть сподіваються, що епідемія їх не зачепить.
В аптеці вікно каси заклеювали скотчем) Напевно тому, що фармацевти були без масок.
Враження від прогулянки незвичні. Чим довше сидиш вдома, тим важче серед людей.

Толку від того карантину?

Толку від того карантину?
Батькові пофіг на епідемію. Сам напрошується ходити по магазинам (навіть тод, коли нічого купляти не треба). Ще й мотається весь день. Ще й руки не любить мити. Відмовки, мовляв, у нашому місці ще нема хворих. Ну так а звідки він знає, що нема?! Он, місцева дитяча лікарня — опорний пункт для хворих дітей з підозрою на коронавірус.
Як так можна?! Мабуть доведеться зачиняти двері в кімнати, а його ізольовувати.