Одоліла лінь. Нічого не хочеться робити. Правда, хоч вдається виспатись. І якщо щось хочеться, то спати.

Для осені це нормальне явище. Особливо, якщо враховувати, що нікуди не їжджу. Та й емоціне вигоряння від роботи ніхто не скасовував. Навантаження по роботі значно більше, ніж минулого року.

Декілька думок і нонаток щоденника. Найперше, про вторгнення палестинців до Ізраїлю. Схоже, терорашка взялась на розгойдування світового порядку, тому під загрозою не лише європейські чи середньоазійські країни, а й взагалі весь цивілізований світ. Вже відомо, що напад палестинців підбурювала рабсія та іран. Тому не здивуюсь, якщо до них приєднається і китай, який нападе на Тайвань. Гадаю, ми стали ще ближче до Третьої світової війни.

Варто сказати пару слів про погоду. Вітряно і дощово. Сьогодні, правда, лише вітряно. Однак некомфортно. А ще небезпечно, якщо надворі. Хоча на фоні військової загрози примхи погоди не настільки дратують.

Не знаю, це лише у нас так, чи у інших теж, але щось розкашлялись.В новинах розказують по новий різновид ковідла (зараз всім не до того). Ну і, звичайно, розпочинаються сезонні осінньо-зимові застуди. Як мінімум, треба тепліше одягатись (хоча вдень спекотно) і не їсти/пити холодне. Однак горло все одно болить.

А як там у вас обстановка?

Поступово приходить розуміння, що таке жити зі старими батьками. Це не лише постійні сварки, глухота і загальмованість, а й загострення болячок. Ну батько ще тримається, хоча йому треба щось пояснювати по декілька разів (але все одно зробить по-своєму), а ось мама занепокоює. Думав, що не відкачаємо. Лише під кінець дня визначили діагноз. Мабуть, шлунок не перетравлює. І добре, що не викликали медиків. Вони б одразу запропонували декілька операцій або дали б ліки, від яких все скінчилося. Наші лікарі, вони такі, можуть лише швидше відправити на той світ.

Однак в такі миті одразу забуваєш і про сварки, і про образи.

Допомагав піднятись з ліжка. Так руки дряблі, наче без м'язів. Ще декілька днів нічого не їсть.

На щастя, все обійшлося (сподіваюсь), але замислився над купівлею підгузок і протигазу, бо прокинувся від того, що не було чим дихати.

А у мене ще й купа завдань по роботі. Та й треба готувати щось їсти.

Зламались навушники. Причому несподівано. Вночі і зранку ще працювали, а ввечері вмикаю — одна сторона не працює. Але все одно, прослужили довго. Навіть, рекордно довго: більше 2-х років регулярного користування ще жодні навушники не витримували. Тоді як китайські ноунейми могли зламатись і через місяць.

Однак круто не лише тривала працездатність, а й якість звуку.

На заміну замовив ще крутіші, тієї ж фірми.

Оскільки крім дегустацій знімати більше нічого, ідеї майже вичерпались. Проблема ще в тому, що відстаю від графіка публікацій, тому треба підібрати продукти (і купити), які можна відзняти за один день. Так, є вермішелі швидкого приготування, але я перебрав річну норму. До того ж, це тривалі зйомки.

Коротше, підкажіть про що можна зняти дегустацію. Звичайно, так, щоб і мені було цікаво.

Попередньої ночі бабахкало з такою інтенсивністю, якої раніше не було. А, судячи за тим, що було гучно, самі розумієте, що. І дійсно, в мордокнизі виклали відео наслідків падіння уламків.

Зрозуміло, що не виспався. Ще й сон снився хріновий. Кляті к@ц@пи! Навмисно роблять, щоб повітряна тривога була довгою.

Єдине, що тішить, так це нальоти на Псковський аеродром.

Який кінець літа без спеки? Липень і серпень — найспекотніші місяці. Висока температура задовбала. Хоча на фоні війни, мобілізації, родинних сварок нестерпна спека сприймається не так дратівливо, як у попередні роки. Але тенденція до потепління помітна.

В кімнаті знову цілодобово +29 - +30,5 градусів. Тож навіть за відсутності повітряних тривог все одно не спиться. А якщо не провітрювати або зачинитись, то взагалі, як в парилці.

Зрозуміло, що за такої погоди швиджко пітнієш. Соляні копальні працюють на повну і виводять з потом зайву сіль. Від того стаєш брудним і липким.

Про чергове спекотне літо я б може і не написав, але цьогоріч став налягати на воду. Особливо смакує столова і мінеральна газована вода. Ще один спосіб охолодитися, який, правда, не полюбляє горло, — морозиво. Цього сезону без незвичностей.

Раніше втамовував спрагу мінералкою з евкаліптовими льодяниками. Зараз міцних карамельок нема. Та й не хочеться. Сподіваюсь, що на початку осені прийде довгоочікувана прохолода. Але прогноз погоди не радує.

Здається, наприкінці 2020-го або 2021-го переживав, що із завершенням впорядкування інтернет-магазинів і написанням описів категорій закінчаться завдання по роботі і буду сидіти без грошей і без діла. Вважав, що поточних завдань не вистачить для більш-менш прийнятного (для мене) заробітку. Як же я помилявся. Виявляється, що поточних завдань багато. І новинок купа. Є що робити на півтора місяці наперед. Не знаю, де взяти час для ведення блогів. Про відпустку взагалі не кажу, хоча раніше стабільно 2-3 тижні гуляв.

Зайнятість, звичайно, добре. Але я люблю, коли завдання надходять поступово, а не навалюються одразу. Плюс — сварки в родині відбирають сили і час і заважають по роботі, оскільки треба більше думати про побут. А ще мене напрягає, коли є незакінчені завдання. Простіше, коли знаю, що буде що робити, але то будуть нові завдання, якіневідомі. Ці почуття можна порівняти з пішоходом, який йде перед тобою: начебто і не заважає, але підсвідомо хочеться обігнати. Так і з роботою: хочеться зробити все якнайшвидше, однак це нереально. А полегшення наступає лише тоді, коли все зробив.Ось і зараз займаюсь блогом, а нервую через те що є незавершені завдання.

Ноут, зараза... За тиждень простою розряджається на 10%. Невже так і повинно бути?! По-моєму, це швидке розрядження батареї. А що ж буде за місяць? Розрядиться наполовину?

Можна було б звалити на неточне відображення рівня заряду, але це стосується лише часу роботи на зарядці.