хочу сюди!
 

Наталья

41 рік, терези, познайомиться з хлопцем у віці 39-45 років

Замітки з міткою «щоденник»

Як не планові, то аварійні відключення електрики

Як "планові" ремонти, так аварійні відключення. Щотижня перебої з електропостачанням. Сьогодні ввечері знову пропав струм. Причому під час роботи за комп'ютером (що чудово). Потім дали світло. Але через півгодини воно знову зникло. У мене просто нема слів. А ще ж обіцяють повернення стабізізуючих відключень! Браво, ДТЕК! Браво! Відправив скаргу, але відповіді не читаю, бо вони спроможні лише на формальну відписку. Вияснив, що проблема не в багатостраждальній місцевій підстанції, а на магістральних мережах. Автовідповідач ДТЕК відповів, що аварійні вимкнення у багатьох районах Київщини. А чому тоді ніде про це не написали? В новинах теж тиша.І ще ж анонсували підвищення вартості електронергії.

Для компа і холодильника постійні аварійні вимкнення навряд чи корисні. Думаю, що мабуть-таки доведеться ризикнути і купити ДБЖ (джерело безперебійного живлення). Правда, мама відмовляє. Але куди діватись? Мені й працювати треба. Та й розваги теж залежать від електрики.

Як витиснутий лимон

Почуваюсь, як витиснутий лимон. Вдома сварок стало менше, але докори все одно трапляються. Нічні повітряні тривоги не дають виспатись. По роботі нічого не хочеться робити. Не знаю чому. Просто настрій неробочий. Мабуть, далося взнаки, що січень-лютий-березень-квітень були авральними і потрібен перепочинок.

З цікавого — кицька облюбували стіл на кухні. Виганяли — не допомагає. Проте почала їсти борщ і яєшню. Щось дивне коїться.

З останніх новин, які зацікавили — партизани у Бєлгородській народній республіці. Не знаю, як прокоментувати, але новина приємна.

Невиспаність

Невиспаність. Не знаю, як можна спати, коли знаєш, що буде масована ракетна або дронова атака? Багато людей радять не звертати уваги. Але ж все одно нервуєш. До того ж, прокидаєшся від звуків вибуху — і в результаті так само не спиш.

Відчуття від недоспаності неприємні. Голова напружена і болить. А ще сонливість. Ну і працездатність знижується. Ось, наприклад, сьогодні довелося влаштувати вихідний.

Відсипатись вдень важче, оскільки при сонячному світлі організм налаштований на бадьорість. Можна спробувати заснути лише у похмурий або дощовий день. Є ще один варіант — ліки з побічним снодійним ефектом. Але перед їхнім прийомом бажано налаштуватись на сон. Вдень це проблематично. Єдине сподівання, що русня попуститься і зробить паузу в ракетних обстрілах.

Часткове вирішення сварок/Вікіпедія/Русня лютує

Усунув один із факторів роздратування, бо сварки не припиняються. Переніс сумку до себе. Такїї ніхто не чіпатиме і не розіллє воду. (вчора, до речі, був ренкорд з виливання мисок — мабуть 40 або 50 раз виливали!). Думаю, ще й фотокамеру кудись перенести, щоб кицька випадково не розбила.

Правда, нові місця менш безпечні. Але шо порбиш, якщо між двох стін — прохідний двір? А від стресу бзіки лише посилюються. Мама каже, якщо що, все одно все може згоріти.

Ну, так,  нервування треба лікувати. Однак у мене є інша відповідь: прибрати причину стресу. Ось, перестав їздити на роботу — перестав заїкатися. Переставив сумку — менше приводів сварититсь. Хоча джерел для роздратування все одно вистачає. Наприклад, батько: постійно жре (кожні пів години їсть), ходить по квартирі туди-сюди — лише розносить сміття і протирає килими, патологічний брехун (ще й регоче), провокує на сварки, занадто допитливий, по дому нічого не робить (я хоча б прибираю).

Мама, як і батько, поки що відмовляють від переїзду, хоча хоче спровадити на казенне житло. А у мене є свій варіант, як на декілька років "заробити" на державне утримання.

------
Таки зарегався у Вікіпедії. Вдалося це не з першого разу. Можливо, це був знак, що варто зупинитись. Прочитав що пишуть: умови, правила, розітку, тощо. Занадто складно. Ще й спочатку треба стати коректором, щоб виправляти граматичні помилки (не для цього ж реєструються), або шукати обгрунтування чужій писанині (що ще складніше). Тому поки шо в роздумах. Думаю, якщо акаунт буде неактивний, його й так можуть закрити. Тому особливо не варто переживати.

-----
Виявляється, русня лютує не спроста: у лаптів багато бабавни, а наші диверсанти продердлися до Брянської народної республіки і наваляли руснявим військовим. А ще, начебто, у чемодан Путлєра хтось наклав своє г***но. Ось тому й зляться.

Нервовий день

Нервовий видався день.

Спочатку нічна атака рашистських дронів. (Правда, цього разу, за порадою з роботи, просто "забив" і ліг спати).
Потім возився з роботою. Інструкції до приладів зовсім не співпадають з самими приладами. Замучився і витратив купу часу на виконування завдання.
Кицька ледве не розбила другий фотоапарат (перший вже розбила). У мами через це істерика. Знову образилась на мене.
В ЖЕКу нарахували неіснуючий борг за послуги. Мама знову звинувачує, мовляв, не пройшов платіж, заплатив не туди. І головне, що мамі не доведеш свою правоту! А у мене "всі ходи записані": оплата проведена. Я вже збирався йти бити їбальники. Хоча виявилось, що вони провтикали.

Не знаю, як не нервувати. Відчуваю, що одного разу не втримаюсь і когось покалічу.

Гра в мовчанку/Питання при переїзді

Мама вже п'ятий день не розмовляє. Так довго ще ніколи не було. Помівтив, що з кожною сваркою (причому, незадлежно від її масштабу) мовчанка стає довшою. Це нехороша тенденція. Хоча це, напевено, краще, ніж образи, докори і погрози в свій бік. Ось, з батьком на підвищених тонах. Тому і сам не лізу розмовляти. Тим паче, вона сама казала, що треба вміти не вестить на даремні розмови.

Намагаюсь вести себе спокійно і не демонструвати що щось мене нервує, хоча факторів для роздратування стало трохи менше.
----
Налаштувався на переїзд. Але є декілька питань. По-перше, зйомне житло — це життя на валізах. Треба все перевозити. А як бути з комп'ютером? Чи знайдеться для нього місце? Як бути з домашнім інтернетом? Навіть, якщо ним не користуватись, все одно треба сплачувати якусь суму. По-друге, треба "світитись" офіційно, щоб не "кинули" на гроші. Напевно, треба десь реєструвати договір аренди? А тоді можна загриміти в арію. І нащо тоді орендувати? По-третє, заробіток постійний, але нестабільний. На початку року було багато завдань, зараз завдання закінчуються. Можна протринькати всі гроші, а далі як жити? Наскільки я розумію, вартість комунальних послуг не входить до орендної плати? По-четверте, все одно треба буде повертатись. І знову треба буде все перевозити.

Мені здається більш прийнятним купити десь хати в покинутому селі, подалі від людей. Так, тоді не зможу працювати і вести блоги. Але можна закупитись всього на рік, а потім шукати підніжний корм. Крім того, так дешевше. Як не дивно, в думках про сільське життя мене більше лякає не виживання (заробіток, харчування), а мародери і живність у вигляді жучків-гусені-павучків, якої на природі набагато більше, ніж у містах.

Переїзд до іншої кімнати/Остаточно пересварились?

Минулий тиждень видався насиченим. Чого тільки вартує підіння метеориту ввечері 19 квітня. Вихідні теж були не простими. А почалось все з того, що мама, як завжди, "завелась" з пів-оберту. Причиною для сварка став "день смаження". Одразу і магазинна "домашня" ковбаски (а вона ох яка смердюча, ще й з хрящами і тверда), налисники і котлети. Ніколи такого не було — і от закортіло! А з витяжкою, як і з водовідведенням на кухні, у нас погано. Хоча, по правді, причини для сварки накопичувались, і дим від смаження був лише формальним приводом.

В результаті довелося з'їхати до своєї колишньої кімнати, з якої перебрався рік і майже два місяці тому — як тільки почалося повномасштабне вторгнення. До цього мама казала, що зараз стало спокійніше і можна повертатись до своєї кімнати і розбирати тривожні валізи. І взагалі, таке враження, що вона стомилась від війни, хоча визнає, що це надовго. Але мова не про те.

Повернення у свою кімнату — мабуть таки добре, оскільки суцільні профіти. Хоча це все одно стрес, але набагато краще, ніж переїзд на зйомне житло чи на казенне утримання. Проте тепер не треба прокидатись посеред ночі (іноді декілька разів за ніч), щоб нагодувати кицьку і посадити її на лоток (про що я вже писав); можна спати без тісноти, не упираючись у стінку; не треба постійно поправляти підстилки на ліжку (щоб не продавити пружини); можна сидіти за комп'ютером допізна, ніхто не зганяє через те, що мама хоче спати; не треба ревнувати до компа; туалет став ближче. Суцільні профіти!

Перший тест з кицькою мама не пройшла. Напевно, мама проспала і не посадила кішку на лоток, і та наклала купку, бо на ранок лоток перенесла до кицьки. "А шо, так можна було?!" А я мучився, не спав!

А мамі як стало легше! Перестала варити супи/борщі і смажити. Пранням теж доведеться займатись самотужки (іноді допомагала). Цікаво, чи розгориться нова сварка, якщо з батьком підключимо пральну машину, бо прати вручну у 21 столітті — це нонсенс.
Ну, нічого, треба звикати до самостійного життя. Ми й так декілька крайніх років були, як чужі люди.

Батько перейшов на "Мівіну". У мене теж є запас їжі швидкого приготування. А супи й несправжні борщі я й раніше не любив. В принципі, можна обійтися піцами та бутербродами з чаєм. Зате мама тепер спить вночі і вдень. Не треба готувати. Тепер напевно виспеться! Коли спить вона не свариться.

Можливо, погано викидати сімейне життя на привселюдне обговорення, але поговорити більше ні з ким. До ого ж, вищезазначене негативно впливає на роботу (на натхнення і часу для роботи менше), а там теж не все гладко.

Нічний спалах

Ніч. На годиннику десь 21:50-21:55. Вікна були не зашторені, оскільки кицька заходила поїсти. Додивлявся відеоподорож. Аж бачу, на вулиці яскравий синьо-зелений спалах! Засяяло, наче коротке замикання високовольтних електромереж. Однак там нічого такого не було, а від вуличної мережі навряд чи були б такі спецефекти. Я вже підготувався, що буде гучно, тому після миттєвого заціпеніння побіг в коридор. Але на диво було тихо. Лише через хвилину-дві почув гулкий вибух. Розбудив маму, яка спала, тому нічого не бачила і, звісно, не повірила. Батько міцно спав, тому взагалі не знав, що було вночі. Думали, може то мигалки від машин швидкої допомоги або пожежників. У них з'явилась техніка з гуманітарної допомоги, тож там і спецсигнали не такі, як були у наших. Цілком можливо, бо одного разу перелякався від нових мигалок. Однак ми живемо у військовий час, тому бздиш від кожного незвичного явища. Подумав, може якась нова роzzійська вундервафля, оскільки через декілька хвилин оголосили про повітряну тривогу і писали про неопізнанні повітряні цілі над Київщиною.

Весь сон одразу як рукою зняло. Як після такого заснеш?!

Вже потім дізнався, що то міг бути або супутник, або метеор чи метеорит.
Звичайно, не зафільмував. Але у кого були відеореєстратори, зняли.

Не спиться

Чомусь не спиться. Важко заснути. Хоча на ніч хилить на сон. Але по-перше, кицька серед ночі їсть і ходить у туалет. Причому, в туалет треба відносити (думаємо, що вона просто боїться бліх, тому з'явилась така звичка, щоб її переносили). А корм потрібно відкривати/закривати, щоб не видихався. І ще є один нюанс: кицька весь час провітрюється, тому дреба відкривати/закривати двері. По-друге, ну як це сказати... як же сформулювати... мабуть не треба на ніч пити та їсти. По-третє, з'являються думки або хочеться погуглити якусь інформацію (можливо, в одному з наступних дописів розповім), або додивитись відео (бо не встигаю подивитись свої підписки).

Сплю по 4-5 годин. Якщо вночі будить кицька, то треба чекати, поки вона поїсть. Відповідно, весь сон розганяє. Зранку будять батьки. Пропонують поснідати. Але поки поїси, та ще й наївшись, заснути ще важче, та й пройде якийсь час.Так івиходить, що не досипаю.

З одного боку, начебто, мені вистачає й того, часу, який сплю. Але якість сну мабуть не дуже гарна для здоров'я. Іноді почуваюсь сонним. А що з цим робити не знаю.

Зламалась фотокамера:(

Нещодавно викладав допис про поламку акумулятора на ультразумі, а тепер дійшла черга до цифромильниці — старенької фотокамери. Вчора захотів перевести годинник на літній час, дістав фотік... а він вмикається і не працює: пише про помилку об'єктиву. Здогадуюсь, що він міг поламатись через те, що кицька звалила його. Але вже що є, то є. Хоча не обійшлося без розбірок "хто винен".

Варіантів два: викинути або здати в ремонт. Викидати шкода, бо це пам'ять. Хоча ця фотокамера була єдиною лише протягом 2,5 років. Але виручала, якщо боявся брати ультразум або не було багато місця.

Батьки, звичайно, звинувають мене. Мовляв, чого не слідкував за кицькою? Так я працював. Кицьку не втримала мама. А я винний?! Це нормально?! Та й не факт, що я б дав кицьці раду, бо вона така вертлява, а реакція у самого не дуже гарна. До того ж, якщо я буду слідкувати за кицькою, нікому буде заробляти гроші.
Другий "наїзд" про місце, де лежав фотік. А куди його перекласти, якщо це єдине більш-менш безпечне місце вдома?! Запитую: у відповідь мовчать. Ну так ви ж самі пропонуєте або питаєте, то відповідате на зустрічні питання! Мовчать.
Намагаюсь логічно пояснювати. Теж у відповідь жодних контраргументів. Так чому тоді ображаєтесь?

Сказав, що ремонт нехай сплачує з пенсії — так вона  сльози. А шо тут такого?!


Проблема в тому, що я не знаю нормальних сервісів. А одна відома мені точка працює як попало. Й то, сумніваюся в компетентності майстра.
Ще одна проблема — страшно кудись виходити. Зараз військоматам дали прочухана, щоб не гребли всіх підряд, проте не впевнений що до них дійде.

В принципі, для зйомок у мене є ультразум і смартфон — їх цілком достатньо. Але на цьому фотіку ностальгічні знімки. Крім того, ним було зручно фотографувати покази лічильників. Ну, нехай тепер самі дивляться.

P.S.: Й так на нервах, бо вчора вимикали електрику під час ввімкненої техніки. Так що не сваритись неможна. Нажаль.