А щастя що? Які його прикмети? Які у нього очі і душа? Які воно приховує секрети Під відблиском небесного ковша? Жадобою якою оповите В мереживі нечастих сновидінь? Яке воно і як його зустріти,Твою не зачепивши дивом тінь?[Приєднана картинка]

Під дотиком щоденних аритмій, Під поглядом небесного світання, Я проживаю вік пекучий мій, Неначе вперше й нібито востаннє. І на крихкі бажання ворожу, На сподівань спокусливу тендітність, І янголи відсовують межу,І у пітьму іде одноманітність.[Приєднана картинка]

А де б мені таку дістати силу, Таку непереборну часом міць, Аби донести гідність до могили, Не спокусившись звабою дрібниць? Щоб я зумів пройти свою дорогу, Ковтаючи трудів гарячий піт, Побачити в кінці, нарешті, Бога,І повернути даний Ним кредит.[Приєднана картинка]

У когось душа – оркестр, У когось – одненька скрипка, Хтось любить симфоній жести, Хто нот невелику дрібку, Хтось смуток в собі тримає, Хтось радості сипле жмені, Чом той, хто того не має,Постійно стирчить на сцені?[Приєднана картинка]

Щиро вітаємо з міжнародним днем рідної мови. До свята ми підготували аудіозбірку віршів "Подих Думки". Мої вірші 21.20https://vn.20minut.ua/blogs/lyudi-z-porushennyam-zoru-razom-z-vinnic-kimi-poetami-stvorili-audio-zbirku-virshiv.html?fbclid=IwAR0UlbqXJQeIkDdvwLl9I7JbjCXsPrFgBgcYZkF5cePzCsp4-5zFa9cwLR8 Люди з порушенням зору разом з вінницькими поетами створили аудіо-збірку віршів Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/blogs/lyudi-z-porushennyam-zoru-razom-z-vinnic-kimi-poetami...

Читати далі...

[Приєднана картинка] А людині потрібна людина… Щоби разом попити чаю І зігріти замерзлі душі, Щоб сказати очима – «скучаю». Щоби навіть удвох помовчати У студену осінню пору… Щоби разом у мрію рушати, Витираючи з неї порох… Щоб на ранок – стрічати сонце, А на вечір – збирати зорі… Бо потрібна людині людина… Разом легше… і в щасті, й в горі. Оксана Кузів https://www.0342.ua/…/10-najvidomisih-virsiv-ukrainskih-mit…

Це місто, нереальне мов примара, Колись було суперником столиць, Тут стукається готика у хмари Загостреними шпилями дзвіниць. Воно сюди спустилося із раю, Куди щоранку відлітають сни, По вуличках розвозити в трамваях Такий казковий дух старовини. У ньому хмелем дихають броварні, Знайомим виявляється нове, Спокусою заманює в кав’ярні Та вечорами опера живе. Це місто скрізь – у поглядах, у лицях, У навіть невеликім вітражі, На сонячно-лускатій черепиці,У ...

Читати далі...

Я ніколи не був на Десні Та її не блукав берегами, Старовинні не слухав пісні І не знався з Полісся богами. А казали, що там й дотепер Невідома обмеженість віку, Ходять тіні казкових химер Та мовчазний кружляє шуліка. Там луків зеленіє сап’ян І одежа у сосен колюча, Там невидимий дух сіверян Та історії пам'ять болюча Про розлуки, тривоги та жаль, Про кривавість чужинських набігів, Непрозорих туманів вуаль Та величний і древній Чернігів, І про те...

Читати далі...

Лютневий день дзвенів сльозою, Ставав реаліями сон, В якому янгол із косою Кривавих жнив почав сезон. Кружляли ворони. Мовчали. Пашіла гумою роса. Під градом із свинцю і сталі Летіли душі в небеса. Сплітались сила і безсилля, Тинявся вулицями гнів, І неба тануло вугілля, І жар бруківки пломенів.[Приєднана картинка]

Не заздри розумному, Розум – то кара За скоєний предками гріх, Це він насилає Надії примари, В баранячий скручує Ріг. Із розумом завжди У сумнівів свято Та розпачу чути Виття, А якщо до нього Ще совість додати, То пекло будеЙ за життя.[Приєднана картинка]