хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «мої думки»

я –це ти…

Я у тобі залишуся лиш спомином солодкої роси і прісних губ, я розіллюся солов’їним гомоном і твоє тіло прагнутиме згуб. Я озовуся в серці твоїм тишею, що заховалась в м'яті й спориші і зацвітуть в тобі душею-вишнею прості, та щирі всі мої вірші. Я буду тліти у тобі бажаннями, хоч ти й мене в собі не впізнаєш, та я – це ти, з смішними запитаннями, з дитячими очима, що без меж. Та я –це ти… і іншого не прагну я, й не хочу бути іншою, о ні! бо у тобі якась нестримна магія...

Читати далі...

Про контакт, фейс бук, и инет воообщем

Пришла домой с работы… уставшая, глаза вылетают с орбит из-за того, что все 9 рабочих часов перед компом… Ммм… чашка любимого зеленого чая с жасмином… теплые шерстяные носки… в квартире дубарь… включаю компьютер – фейс бук, контакт, почта. Хорошо, что с одноклассников и моего мира удалилась- времени меньше на инэт уходит. Тааак… что тут у нас? Пару сообщений. Ага… да ладно? Ох ты- какие фоточки. Классные, но я не рискнула бы такие откровенные выложить в контакте...

Читати далі...

Мысли...

Нет смысла ворошить угольки угасших чувств. Их залило ливнем горьких слез и они больше никогда не вспыхнут ярким пламенем.Они отгорели свое и теперь требуют покоя.Не стоит пытаться их выбросить ибо они являются частью жизни.Просто не трогать, а время само укроет их пеленой забвения.А потом будет новый огонь....[Приєднана картинка]

Перетвори

Отрутою в долонях краплі сліз. Прозорі, чисті, сяють,– але мертві… Пронизані очима вже наскрізь Холодної самотньо-злої смерті. Ти обніми мене й не відпускай Допоки небо світиться зірками, Допоки сонцем сяє небокрай, Або вмивається солоними дощами. І хай навкруг танцює танго знов Хоч тисячу смертей в вогненнім колі, А я із їхніх кам’яних оков Все вириватимуся впевнено на волю. Ти обніми. І що тоді мені Все те, що доля у сльозах віщує! Я виживу у будь-якім вогні, Лиш ти будь...

Читати далі...

Так і лишишся

Відпусти моє серце – воно не твоє, я його не віддам тобі, чуєш?! Не цілуй так зрадливо уста і плече, я ненавиджу, як ти цілуєш! Навіть думати в душу ввірватись не смій, – не злетиш ти до неї, пропаща, і не треба повторювать знов "він не твій", – я ж тобі не повірю нізащо. Я всміхатися навіть сльозами журби буду знов, бо він поруч зі мною, а ти плач, бо була самотою завжди, Так і лишишся ти самотою.

Погойдаюсь

[Приєднана картинка] Опівночі підкрашу очі, губи й на місяцеві полечу гойдатись, бо там у небі гарно так, до згуби, бо там від буднів можу заховатись. І хай усі говорять, що я відьма, І від моєї тіні хай втікають, а я скажу вам, що я з ними згідна, хоч місяця в кишеню не ховаю. Протру його із зорями до блиску, щоб відбивались у очах чарівно, щоб чи далеко щастя, а чи близько до мене привели його все рівно. Я погойдаюсь з нічкою тихенько і порахую зорі нашвидкоруч, а...

Читати далі...

-------------------------------------------------

Я мовчки читаю молитву очима. Життя стало полем для битви, &nbsp...

Читати далі...

Сім бажань

[Приєднана картинка] Як же добре блукати улітку Досхочу лісовими стежками. Я знайду запашну семи квітку, З різнобарвними що пелюстками. Поцілую пелюстки зірчасті Й сім бажань я у них загадаю: У БЛАКИТНОЇ – радості й щастя, В ТЕМНО-СИНЬОЇ – снів небокраю., В БІЛОСНІЖНОЇ ніжності й ласки І незгасних надій я попрошу, У БУЗКОВОЇ – справжньої казки, Де в житті море друзів хороших, У ЧЕРВОНОЇ – звісно любов’ю Щоб палало щасливе серденько, У ЗЕЛЕНОЇ миру й здоров’я, А у ЖОВТОЇ...

Читати далі...

*******

[Приєднана картинка] Втомився? Стільки мабуть клопотів й проблем… Сідай, я напою тебе гарячим чаєм Із липою, мелісою і чебрецем. Про все забудь, нехай душа відпочиває. Ти по краплинці, мов п’ючи богів нектар, Відчуй як сила струменем тече по венах, Як хочеться всміхнутись просто так, без чар І просто ще раз пригорнутися до мене… Я не питатиму тебе вже ні про що, Помовчимо з тобою, порахуєм зорі Чи просто слухатимем теплий літній дощ, Якщо заплаче раптом небо неозоре. Ти...

Читати далі...

Кава

Догоряє літо… Ним ще сни зігріті, Та осіннім вітром Пахне вже в повітрі… Філіжанка кави У кафе старому, Зайчиком ласкавим В моїй чашці промінь. Був би ти навпроти З ніжними очима — Зникли б всі турботи Там десь за дверима… На кавовій гущі Погадаю трішки… Може стріну тут ще Я твою усмішку, Може тут навпроти Сядеш ти на лаву, Ну а зараз поки Тільки я і кава… [Приєднана картинка]