Ти досі лиш її одну кохаєш.

Вона у твоїх мріях і у снах.

Ти її погляд у чужих очах шукаєш,

Не розуміючи,що в неї інший шлях.

Новій красуні серце розбиваєш,

Даруєш квіти і казкову ніч.

Та свого серця їй не відкриваєш,

В черговий раз відпустиш й промовчиш.

Як далі жити з цим – і сам не знаєш.

Ти її вибір не пробачив до сих пір.

Цей фанатизм коханням називаєш,

І свою душу виливаєш на папір.

Роки летять.Та з тягарем образи

Продовжуєш ти по життю іти.

Ти звик отримувати все й відразу,

Та лиш її взаємності не зможеш досягти.

Не вистачає мужності зізнатись,

Що в дійсності у серці ти несеш.

Адже ти зовсім не її кохаєш,

Ти свою гордість любиш над усе.

Вона писала листи до неба

На білих аркушах свого серця.

Одне лиш знала – повірити треба

У те, що доля їй ще посміхнеться.

Без адрЕси і без адресата…

Світлий Ангел за ними приходив.

Для дитини своєї крилатої

Він розраду завжди знаходив.

Поцілунком він лист запечатував,

Білосніжним крилом підписував.

Чи ти віруєш-душу запитував?

Й УСТРЕМЛІННЯМ ЇЇ УКРІПЛЮВАВ.

Була доля до неї жорстокою.

Мрії стали болючими ранами.

Та не прагнуло серце спокою

Під життєвими ураганами.

І так часто злими насмІшками

Аж до болю її бичувала.

Відчувала душа себе грішною,

Й оправдання собі не шукала.

Лиш потоками сліз покаЯння

До світанку вона вмивалася.

Вже не було ні мрій, ні бажання,

Тільки віра одна зосталася.

І прийшла тоді відповідь з неба –

Більша в тисячі раз, ніж просила…

На землі цій найвища потреба –

В серці Бога живого зустріла.

Я букет ромашок назбираю,

Загадаю на твоЄ кохання.

В синє небо свою мрію відпускаю,

Щоб здійснились всі мої бажання.

У квітучому ромашковому полі

Ми загубимось удвох з тобою.

З білих сонечок сплетем віночок долі,

Й світ увесь розділимо надвоє.

Та не буду з квітів цих чудових

Я пелЮстки ніжні обривати.

Бо ромашкою любові кольоровою

В твоїм серці хочу розквітати.

Розливається Чумацький шлях

В небесах сріблястою доріжкою.

І малює срібні квіти в снах

Дівчина з сріблястою усмІшкою.

Срібні мрії срібнокрилий птах,

Мов перлинки зоряні збирає.

І відносить їх в той срібний край,

Де тривоги та журби немає.

Тими мріями засіє він лани,

Срібним дощиком їх буде поливати.

І колоссям срібним заколишуться вони.

Прийде час плоди на землю повертати.

Та із сотень мрій лиш одиниці проростуть,

Й плід принЕсе зоряне насіння.

З тих сердець, де віра і любов живуть,

Де натхнення є і устремління.

Срібні ниточки незримо на землі

Нас з небесною Вітчизною єднають.

Срібну чашу найдорожчої душі

Срібний Ангел срібним сяйвом наповняє.

Я у всесвіті очей розчинилась,

У безодні синіх мрій заблудилась.

У ті очі,наче в дзеркало,дивилась.

З них любов рікою в серце пролилась.

Я до уст твоїх медових торкнулась,

І в кохання океані потонула.

Ми дорогами далекими блукали,

Поки цю стежинку відшукали.

Не сльоза це – ніжності краплинка,

Це мого сердЕнька половинка.

Ти впіймав її гарячим поцілунком,

То ж нехай тобі буде дарунком.

Весна чарує і п’янить,

Даруючи надій намисто.

І так звабливо мерехтить

Вечірніми вогнями місто.

Кохання й кави аромат

Між вуличками тут кружляє.

І мрій нестримний зорепад

Закохані серця єднає.

Дзвенить останній вже трамвай.

Нагадує – пора прощатись.

Час, зупинися, зачекай!

Я хочу в миті цій зостатись.

Повільно містом сон ступає.

Малює сині візерунки.

А нас так палко зігрівають

Під Львівським небом поцілунки.

Весь цвіт весни зібравши у букет,

Усе тепло її вмістивши у долоні,

Малює доля нам веселковий сюжет,

Всю ніжність з серця випускаючи на волю.

Весна дарує нам палітру кольорів,

Лунає в серці срібним передзвоном.

Струмочком чистим,щебетом птахів

Життя наповнює,не знаючи кордонів.

Мелодією тихою звучить

Кохання музика у глибині сердечній.

Весна наповнює собою кожну мить,

Й веде з собою в світ любові безкінечний.

Сірими холодними краплинками

По вікні моЇм стікає літо.

Плачуть Ангели небесними сльозинками,

Хочуть бруд із душ людських омити.

Тихим голосом душі до нас звертаються,

Від біди крилом могутнім захищають.

Із дітьми малими вони граються,

І до них відкрито промовляють.

У хвилини смутку та тривоги

Віру в серці зберегти допомагають.

І прохання вірних душ несуть до Бога.

Тим, хто просить, завжди поміч посилають.

Чому ж люди своїх Ангелів не чують?

Чи ж настільки їхні душі зачерствіли?

Світ ілюзій і примар собі будують,

В задзеркаллі свого “его” заблудили.

Дуже часто люди Ангелів втрачають,

Самовільно відрікаючись від Бога.

Та в нікчемності своЇй, на жаль, не знають,

Що у вічному страхУ застрягне їх дорога.

І чому свій хрест життєвий люди відкидають?

Найцінніший дар небес у себе відбирають?

Від хрестів життєвих так вони втікають,

Та в мільйони раз страшніші муки їх чекають.

І нема НІЯКОГО для цього оправдання,

Кожному дається за його ж гріхи страждання.

То ж чому так важко людям душу очищати,

І так легко все навкОло своїм злом вбивати?

Чому дітям своїм рідним, ангелам невинним

Залишають люди в спадок лиш одні терпіння?!

Хоронителів небесних знати не бажають,

І свою людську подобу назавжди втрачають.

Хочеш Ангела почути? То звернись до нього!

Як дитина, з щирим серцем проси допомоги!

На твоЇ палкі молитви він завжди чекає.

І у будь-якій потребі руку простягає.

І тоді нестримна радість серце огортає,

А душа подячну пісню разом з ним співає…

Зупинилися сльозинки… То ж радіти треба!

І веселку вже малюють Ангели у небі.

Я загубила світ в твоїх очах,

Зате знайшла у них зорю ранкову.

Я загубила образ твій у снах,

Бо у реальності зустріла їх основу.

Я загубила десь самотні вечори,

Та віднайшла я лагідні світанки.

Я загубила чорно-білі кольори,

В душі веселка прокидається щоранку.

Я загубила біль минулих літ,

Політ душі я знову можу відчувати.

Я в погляді твоїм згубила світ,

Та знаєш,я його не хочу повертати.

Дзвони із неба линуть,

Віщають веселу новину.

Спів ангелів чути з небес,

Радійте!Христос воскрес!

Молитва увись злітає,

Весь Всесвіт Його прославляє

Піснями відкритих сердець.

Радійте!Христос воскрес!

У ці найсвітліші хвилини

Хай кожен з нас душу відчинить.

Світ радістю сповнився днесь.

Радійте!Христос воскрес!

Він кличе до кожного серця,

І з нами навік зостається

Вогнем благодатним з небес.

Радійте!Христос воскрес!