Успіхи повітряного транспорту виглядають багато скромнішими порівняно з автопромом. Не треба забувати, що людство і літати навчилося значно пізніше, ніж винайшло колесо і змайструвало візка. Та разом з тим все, що літає, вже має діючі прототипи, що можуть працювати без забруднення повітря. Далі їх розглянемо.
             Розробка гнучких плівкових геліо-"панелей", а також більш ніж достатня площа для їх розміщення на балоні дирижабля чи повітряної кулі цілком можуть сприяти відродженню чи більшому поширенню цих видів транспорту. Що не так давно і було продемонстровано у Піднебесній.
             Перший в світі літак на сонячних батареях Solar Impulse було побудовано у червні 2009 р. у Швейцарії. 7-8 липня 2010 р було здійснено перший політ тривалістю більше доби (26 год). 3-6 липня 2013 року за п'ять етапів відбувся переліт через США. Подолана відстань склала близько 5 тис. км. З 9 березня 2015 до 26 липня 2016 за 17 етапів відбувся політ навколо світу. Загальна відстань - 35 тис. км. Найтриваліші етапи мали 120 год безперервного польоту - чудовий результат, як на мене!
             Solar Impulse має розмах крил 72 метри, довжину фюзеляжу 22 м. Важить 2300 кг. Крейсерська швидкість 70 км/год (найбільша до 125). Висота польоту 8700 м. Наступна модифікація літака Solar Impulse 2 має в кабіні кисневе обладнання для пілотів (2) і забезпечує політ на висоті до 12000 м. Незмінним екіпажем літака є швейцарські пілоти Бертран Пікар та Андре Боршберг.


             Ще одні швейцарці з компанії Solar Stratos розробили електричний літак. Будівництво розпочалося у 2014 р., і триває, в принципі, дотепер (якщо згадати, що ідеали, як і зірки, майже не досяжні). Але ось 7 грудня 2016 з компанії офіційно повідомили, що літак побудовано. Вартість склала $5 млн. Новинка буде живитися від сонячних панелей загальною площею 22 кв. м і буде здатна піднятися на висоту вище 23 км. Тобто досягти межі з космосом.


             При цьому довжина літака складає 8,5 м, розмах крил - 24,9 м, вага - 450 кг. Від сонячних панелей заряджається акумулятор на 20 кВт*год, який, в свою чергу, живить двигун потужністю 32 кВт (? ?). Останній обертає гвинт діаметром 2,2 м. Літак здатен на безперервний політ протягом 24 годин. На жаль, немає даних про швидкість переміщення.
             Як бачимо, літак у 2-3 рази менший у 5 разів легший і має кількість місць знов лише для 2-х пілотів. За словами засновника проекту Рафаеля Дом'яна його мета полягала в тому, аби показати, що нові технології дають багатократні переваги порівняно з розробками на основі викопних видів палива. Отож, дуже схоже на тупцяння на місці. Нелегко даються кроки в небо. Але в якості вишеньки на торті розробники до 2021 р. запланували створити літальний апарат з пілотом і двома пасажирами з прийнятною для пересічних громадян вартістю квитка.
             Випробування літака мали початися у поточному місяці поточного року, а перший політ планується на лютий 2018. Хочеться сподіватися, що тим людям вдасться довести до ладу свій геліолітак.
             Ну, а перший в історії кількахвилинний політ першого електричного пілотованого гвинтокрила відбувся зовсім недавно - 21.09.2016. Прототип, виготовлений компанією Tier 1 Engineering (США), з вантажем вагою ~ 270 кг пролітає на одній зарядці всього 20 хв або 56 км. Максимальна швидкість - до 150 км/год. Програмою EPSAROD передбачено збільшити тривалість польоту наступного прототипа  до 2...3 год.

         

Миледи, очаровательная и демоническая шпионка-авантюристка, столь блестяще сыгранная Маргаритой Тереховой, существовала на самом деле! Но кто же был реальным ее прототипом в этой истории?
 

Жанна де Ламотт и афера с королевским ожерельем. 

Часто современники в качестве прототипа Миледи почему-то называют имя графини де Ламотт – Жанны де Люз де Сен-Реми де Валуа, дочь незаконнорожденного сына короля Генриха II. Насколько эта легенда королевского происхождения была близкой к правде, уже ни у кого и не спросишь, однако Жанна эксплуатировала ее на все сто. Это открывало ей двери лучших домов Парижа. В 22 года она сбежала из пансиона для благородных девиц с гвардейским офицером графом де Ламотт – и получила такой желанный титул графини.

В 1784-м весь Париж обсуждал громкое «дело об ожерелье». Жанна, пользуясь близостью к королеве, смогла провернуть грандиозную аферу с ожерельем, заказанным ювелирам Бемеру и Бассанжу еще Людовиком XV, для одной из своих фавориток. С ее хитростью, обаянием и актерскими данными ей ничего не стоило внушить епископу Страсбургскому Луи де Роану, бывшему в то время в опале, что королева желает выкупить ожерелье и желает, чтобы именно он был посредником в этой сделке. В итоге ожерелье с 629 бриллиантами оказалось у авантюристки. Когда афера раскрылась, следов ожерелья уже не нашли, бриллианты были распроданы по одному. Жанну судили, приговорили к пожизненному заключению и выжгли ей на плече клеймо в виде лилии. Она сбежала, добралась до Лондона, где стала писать мемуары и обличать в памфлетах французский королевский двор. Есть версии, что закончила она свою жизнь в Крыму под именем мадам Гаше. Однако ее могилу так никто и не нашел.

Да, это она стала прототипом героини романа «Ожерелье королевы». Но была ли она той, с кого Дюма-старший писал и свою Миледи? Нет. Да и родилась она на 125 лет позже описанных в романе событий.

  

Люси Хэй, графиня Карлайл, и королевские подвески. 

Англичанку Люси Хэй, урожденную Перси, современники считали ведьмой. Она ловко расставляла ловушки, в которые попадали другие, а сама была совершенно неуязвима для чужих козней. Она околдовывала бесчисленных поклонников, о ее мистической красоте и магическом обаянии слагали легенды, ей приписывали просто демоническую силу. Правда, это уже ближе к образу, нарисованному Дюма?

Во время начала действий в романе Люси, рожденной в 1599 году, было 27 лет. Автор «Трех мушкетеров» не был первым, кто описал в книге «демона, посланного на землю». Впервые графиня Карлайл появилась в записках Ларошфуко. Оказывается, у реального прототипа Миледи были свои причины испытывать к герцогу Бэкингему неприязнь – герцог сделал ее своей фавориткой, обещал богатство и положение в обществе, а потом… влюбился в королеву Анну. История с подвесками – месть и коварной француженке, и бывшему высокопоставленному возлюбленному.

«Историческая» леди Винтер действительно была агентом Ришелье. Это действительно она срезала подвязки у герцога на балу, чтобы предоставить кардиналу доказательства неверности королевы, это действительно она направляла руку убийцы Бэкингема.В романе Дюма убивает свою героиню, однако реальному прототипу Миледи удалось уйти от наказания. Во время английской революции графиня Карлайл стала тройным агентом, работая одновременно на королеву, новый английский парламент и сторонников возобновления монархии. В 1649 она по обвинению в шпионаже очутилась в Тауэре. Впрочем, полтора года, проведенные там, не особо печалили графиню. Визиты светских друзей, дичь, вино и десерты на обеды неплохо скрашивали дни в заточении. После освобождения она удалилась в свое поместье, где и прожила еще спокойных десять лет до своей кончины в 60.

  

P.S. Происхождения имени Миледи в романе не раскрыто. На самом деле, My Lady – это вежливой обращение к знатной даме в Англии.

ПОХОЖИЕ СТАТЬИ:

http://prodesign.in.ua/2013/07/dajdzhest-3-prototypuj-tse/