Спогад[Приєднана картинка] Надзвичайні вечори ліхтарів та тіней, людей та тротуарів. Танець кохання світла і ночі. Я поволі переступаю по холодному асфальті і поринаю у цей настрій затишних вулиць вечірнього міста. Кудись іду.. Хоча, скоріше, не кудись, а звідкись, від чогось. Тікаю від надокучливих годин чи, можливо, нав’язливого буття. Куди від них заховатись? Здається, наче між незнайомими мені самому будинками мене ніхто не знайде: ні час, ні буття, ні самота. Ось минаю ще один двір...

Читати далі...