Росія почала стрімко втрачати свої позиції в Європі. Неадекватна зовнішня політика Кремля настільки набридла європейцям, що, незважаючи на потуги кремлівської адміністрації по збереженню впливу у певних європейських країнах, прихильників Путіна залишається все менше і менше.

Кремль не звертає увагу на ідеологію партій та політичних рухів Старої Європи, на які робить ставку. Йому все одно, яку політичну нішу вони займають і які сповідують цінності. Для Кремля важливо, щоб вони просувала ту повістку, яка вироблена в Москві, працювали на інтереси Кремля. В цьому випадку, Кремль готовий підтримувати ці партії. Така «нерозбірливість» у виборі «друзів» рано чи пізно повинна була привести Росію до зовнішньополітичного фіаско. Громадяни Європи почали розбиратися в істинних «цінностях» цих проросійськи налаштованих партій. Звідси падіння їхнього рейтингу і невдача на виборах, які пройшли у Німеччині та Чехії.

Кремль покладав великі надії на Альтернативу для Німеччини, яка повинна була завоювати правих виборців і Ліву партію, яка обробляла лівих виборців.

Операція провалилася. Ці партії не тільки не змогли увійти в число провідних політичних сил Німеччини, які формують правлячу коаліцію, але і знизили свої показники на останніх виборах, зайнявши нішу маргінальних партій. Німцям виявилася не до вподоби як близька до нацистської ідеологія Альтернативи так і комуністична ідеологія Лівих.

Не встигли вщухнути «страсті по Берліну», як несподіваний для Кремля подарунок принесла Чехія. Підсумки чеських парламентських виборів, що відбулися в минулі вихідні, принесли несподівану сенсацію. Буквально на останніх хвилинах підрахунку голосів вперед на десяті частки відсотка вирвався правоцентристський опозиційний блок Spolu («Разом»). Партія ANO («Так») чинного прем'єр-міністра, мільярдера Андрія Бабіша зазнала поразки. В чеській політиці відбулася історична подія - вперше з 1925 року до парламенту не пройшли комуністи.

Для Росії та її відносин з Чехією ці політичні зміни нічого доброго не обіцяють. По-перше, різко падає вплив Мілоша Земана (знову почалися розмови про необхідність його дострокової відставки). А адже Земан - це головний союзник Росії в Чехії і один з найбільш високопоставлених прокремлівських політиків в Євросоюзі. По-друге, зміна прем'єра і неминуча заміна міністра закордонних справ також приведуть до ще більшого охолодження відносин Праги і Москви, навіть з урахуванням того, що недавно Чехія і США офіційно визнані в Росії «недружніми країнами».

Звичайно, саме за прем’єр-міністра Бабіша почався конфлікт Праги з Москвою через вибухи на військових складах в чеських Врбетіцах. Однак тут у його уряду просто не було іншого вибору. В цілому воно було налаштоване до Росії досить лояльно, в тому числі, спиралося на підтримку дружніх Кремлю комуністів. Тепер же до влади прийшов блок п'яти партій, які орієнтовані на Євросоюз і НАТО.

В Австрії був змушений залишити свій пост противник санкцій проти Росії канцлер Себастьян Курц. Відносно нього було висунуто звинувачення в корупції і розпочато розслідування. Під тиском поліції і опозиції та щоб уникнути дострокових виборів і зберегти владу за своєю партією, Курц подав у відставку. На його місце призначено колишнього міністра закордонних справ Олександра Шалленберга, який раніше виступав за жорсткі санкції проти Олександра Лукашенка. Такий розвиток подій теж навряд чи сподобається Кремлю.

Шалленберг налаштований по відношенню до Кремля і його зовнішньої політики значно гірше, ніж його колишній шеф Себастьян Курц. Слід пам’ятати різку відповідь Шалленберга, коли глава російського МЗС Сергій Лавров запросив його відвідати Крим. Тоді нинішній австрійський канцлер повідомив, що не має ні наміру, ні бажання їхати на території, які, відповідно до позиції Євросоюзу, Росія «приєднала з порушенням міжнародного права».

Та й на цьому негаразди зі зменшенням кількості «прокремлівських друзів» для Путіна не закінчуються. Загострюється ситуація у «лояльній» до Кремля Угорщині, де опозиція знову намагається об'єднатися проти ще одного прокремлівського лідера - прем'єра Віктора Орбана. І соцопитування показують, що шанси на це є.

Цієї осені Кремль зазнає поразок на всіх фронтах. Зрозуміло, що Путін не змириться з втратою впливу у Європі. Кремль продовжуватиме працювати з «відданими» йому політиками і партіями і одночасно шукати нові варіанти, нових агентів впливу і корисних ідіотів. Попереду нові політичні битви. Тому прихильники демократії та європейських цінностей повинні бути до них готові.
https://censor.net/ru/blogs/3295215/holodna_osn_2021

18 жовтня 2018 року - 20:19