Замітки філософська лірика

Замітки з міткою «філософська лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

По тоненькому лезу життя

По тоненькому лезу життя
Свою пісню несу небайдужу.
І назад вже нема вороття,
І вперед важкувато, мій друже.
[ Читати далі ]

Коментарі: 67

sonce-33

Там, де кохаються жоржини...

Там, де кохаються жоржини
В зеленім чарівливім літі,
А вітер пестить кущ калини
І ворохобить маки в житі,

[ Читати далі ]

Коментарі: 65

sonce-33

Колядують мальви біля хати...

Похилившись на старенький тин,
В яблуневих вітах чахне хата.
Тут були колись повітка й млин,
А тепер в садку чужі курчата...

[ Читати далі ]

Коментарі: 84

sonce-33

Плодами вистигли сади,
Радіють пишні віти:
Дозріли яблука-меди,
Червоні, соковиті.

А яблучка - одне в одно,
Тобі сказати мушу!
Солодкий сік, смачне вино
Людську зігріють душу.

Так ось і люди, як плоди:
Словами зігрівають,
Рятують від розпук, біди,
До серця пригортають.

Але й таке, повір, бува:
На вид приємний, милий,
Роздивишся - душа гнила,
Цей плід гіркий, червивий...

Відступиш мовчки - жаль бере:
Загруз бідак в гризотах...
Подумаєш: нехай живе
У власних же мерзотах.

Коментарі: 84

sonce-33

Звільняюсь

Від різних людей біля себе -
Брехливих, мерзенних, облудних -
Я чую: "повинна" і "треба"
Крізь смог перехресть велелюдних.

Проходять етапом, мов круки,
Брехливі, мерзенні, облудні.
Так вимити хочеться руки
І сонцем прикрасити будні.

Липкі і затерті в них душі,
Зчерствілі серця на скорини.
Звільняюсь від них, бо я мушу
В собі не споганить людину!

Коментарі: 86

sonce-33

Самотність

Прочитала вірш Ідеаліста - зачепило
http://blog.i.ua/user/5122682/1140884/

Худ. Андрей Карташов

Самотність сидить у сквері,
На лавці, з вітром укупі.
Самотність не терпить скверни, .
Вона не виносить смути.

Самотність стукає в двері,
У вікна, морозом скуті.
Самотність лоскоче нерви,
Вона не дає заснути.

Клубком підкотить відчАю,
Та нишком - слова не скаже -
Відсуне тебе до краю
І спати під стіну ляже.

Прокинешся рано-вранці -
По дому протяг блукає,
Відчинена кимось фіранка,
Ще тепла чашечка кави...

Коментарі: 76

sonce-33

Здаватись рано

Давно на осінь вказує годинник,
А дзеркало лиш знизує плечима.
Я ж одночасно пані і дитина
Із мудрими й наївними очима.

Усе сплелося напрочУд невинно:
Щось плаче і сміється всередині.
І повернути стрілочки не можна,
Стакан зостався враз напівпорожнім.

А сніг на плечі падає й долоні,
Розбавить памороззю темні скроні...
Бог з ними: віком, дзеркалом, стаканом -
Здаватись рано, ні, ще зовсім рано!

Коментарі: 73

sonce-33

Стерня тоді серденько не колола...

Стерня тоді серденько не колола
І сонце душу не пекло безжально.
Були побачення й сльоза солона
За першим втраченим коханням.

Короткі ночі, зорепадів чудо.
Під стук коліс далеких поїздів
Ридав Ромео (більше так не буде),
Чуттєвість і любов в мені будив...

Тепер вже наші діти чи онуки
Вслід потягам махатимуть рукою.
І запах матіоли, птаства згуки
Їм не даватимуть вночі покою.

І це природньо: крутиться планета -
Старієм ми, а їм ще жить і жить...
Проста циклічність, нескладні сюжети...
Але чому серденько так щемить?

Коментарі: 41

sonce-33

Нечитаний роман

Нечитаним романом частенько нас сприймають
Гортають сторінки, а зайве пропускають,
Їм не цікаві описи, епіграфи, прологи,
Дібравшись кульмінації, лишають епілоги...

Ми ж вечорами прагнемо, щоб хтось нас прочитав,
Нудьгуючи над чтивом, романа не відклав.
Щоб десь на середИні не прибирав закладку,
На розвитку чуттів не ставив жирну крапку...

Коментарі: 88

The Beauty!

Хвилина до закінчення

16.11.12, 09:35
Стих_и_я
вірші, життя, людина і смерть, поезія, філософська лірика

Хвилина до закінчення життя -

Три вдихи й видихи, думок мільйонний рій…

Останній сон готує сповиття.

Обабіч тебе – білокрилих стрій

Співає колисанку: "Люлі-лю!.."

- Добраніч! До побачення… люблю…

14.11.2012

Раздел: лирика философская

Свидетельство о публикации № 16654

Коментарі: 8