Замітки філософська лірика

Замітки з міткою «філософська лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

sonce-33

Вітрам не спотикатись об мости

Ніхто із нас не зміг сказать: "Прости..." -

Ми руйнували, що створили.

А вітер спотикався об мости,

Які безжально вдвох палили.

Кривавили в агонії тіла,

Стриміли в них отруйні стріли.

І пульсували в жилочках слова:

"Не так прожить життя хотіли..."

Між перемог, досягнень і невдач

Ми ненароком зустрічались.

Злітало з уст моїх палке: "Пробач..."

У відповідь: "Прости" - зривалось.

Та різними шляхами нам іти,

Зустрівшись, мовчки усміхатись.

Об спалені, зруйновані мости

Вітрам уже не спотикатись...

Коментарі: 44

sonce-33

Душа

Їй ріжуть струни по одній -

Вона страждає,

Ридання стримує на дні -

Та знову грає!

Здається дивом це мені:

Минають дати...

Виходить, й на одній струні

Ще можна грати!

Коментарі: 24

sonce-33

Сьогодні - як вчора... І так дні за днями...
Даремно вдивляюсь в життя об'єктив.
Жонглює юрма не м'ячами - словами.
Де сірість в фаворі - зника позитив!

Здається мені: щось я ємне втрачаю,
І хочеться час зупинити на мить.
Ще вчора - було, а сьогодні - немає...
І тоскно на серці, і в грудях саднить.

Про ницу буденність згадала усує.
Де ж настрій подівся, що прозою став?
Беру пензля в руки - світ в жовтий фарбую,
А потім - в блакитний. І він засіяв!

Коментарі: 12

sonce-33

Дорівнятися... хоча б до себе....

                       ...а тільки смутно, що не можеш ти
                               своїм життям до себе дорівнятись.
                                       Леся Українка. "Лісова пісня"

Від слів стомилась, що стримлять у горлі,
Від тиші, що поволі мозок тисне.
Від вчинків, що розстрілюють "сьогодні"
Й лишаються луною на узвишші;

Одноманітності затертих буднів,
Впокорених у звичні рамки "треба"...
І стерти хочеться з душі полуду
Та "дорівнятися"... хоча б до себе...

Коментарі: 31

sonce-33

Якась незрозумілість

Якась незрозумілість підсвідома
І недосказаність прожитих літ....
Чи заморозки в липні, чи утома,
Чи погляди впокорені на світ?

А зазирни лишень в душі криницю -
Німим докором стиха промовля:
- Тримаєш у руці дрібну синицю,
А мрієш в снах про диво - журавля!"

Коментарі: 28

sonce-33

Природа не підвладна людині

Гриміли літаки, гули машини,

Де в муках народився чоловік, -

Внизу ж асфальт довбала комашина

І равлик свій будиночок волік.

Людина бомбами трясла планету,

Саднили вирви – рани ножові.

Та гупали в садах важкі ранети

І схлипували коники в траві.

Вона не жде визнань і нагороди.

Подібно сонцю, небу і зіркам,

Одвічна мудрість сивої природи

Людині не підвладна і вікам!

Планета людей. - Страница 3 - Форум Politicon. Новости Украины, России, Беларуси

Коментарі: 25

sonce-33

Пробудження

Так дихається вільно на роздоллі,
Весна гаптує за стіжком стіжок.
Кульбабиться стежина в чистім полі,
Запрошуючи в гості ластівок.

Лоскоче душу заметіль колишня -
В пробудженні своїм знаходжу суть.
Вже зовсім скоро в млості схлипне вишня
Й хрущі басами пісню заведуть.

Й така полегкість у мені настане,
Бо я пізнаю сутність таїни:
Ще будуть вірші, зорі, і тумани,
І в травах невгамовні цвіркуни!

Картинка В поле на телефон (фотография) (#16700)

Картинка В поле на телефон (фотография) (#16700)

Коментарі: 66

sonce-33

Якби ж Адам знав...

Якби ж Адам тоді все знав,
Він Єву б зупинив за руку...
Але, засліплений, мовчав...
Чи захотів пізнать науку?

Не розрізнив добра від зла -
Із скриньки хлюпнула Пандора...
Модерн же має два крила,
Одне - то біле, друге - чорне.

Звичайне яблучко - а стільки бід:
Содом... Гоморра... "Мирний" атом...
Гіркий полин... Лишає слід
В душі Землі підступний фатум.

Сльозами сповнилась Земля.
Не тішать моли, ліфти, вежі,
Коли ридає немовля,
А людство - війнами бентежить.

Від болю корчиться Адам
На полі бою в сильних муках...
Якби ж він знав...Якби ж тоді він знав...
Він Єву б зупинив за руку!

Коментарі: 43

The Beauty!

Лiто 2014

21.08.14, 10:53
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
авторська поезія, поезія, філософська лірика, хокку

***
Червень червоно
Плаче рясно малина
Осипається
*****
Осипається
Літо мжичкою дрібно
Зливами густо
Крові й туги вродило
Вщерть кіш – а ще півлIта
***
Ще півлIта - пік
ЛIта літA в розпалі
Між смертю й життям
***
Між смертю й життям
Богом і Дияволом
Жнива Зла й Добра

15.07.2014

Раздел: восток: рубаи, хокку, танка

Свидетельство о публикации № 50565

(всі фотографії - авторські)

Коментарі: 2

The Beauty!

А серпень достига

А серпень достига... і завмирає
В передчутті невідворотних змін.
Передосінній мед бджола збирає -
Терпкий, ледь гіркуватий, як полин.

Хтось літо скибками, немов хлібину, крає;
З'їда... Птахи дзьобають кмин,
Що впав з окрайця.
............................Сльози Хтось втирає
Стражденним... Вічний Хтось. Один.

17-19.08.2014
© Copyright: Марина Степанська
Свидетельство о публикации № 52599

Коментарі: 4