хочу сюда!
 

Юлия

37 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «тату»

Язичницькі тату балканських жінок

На Балканах – в першу чергу в Боснії і Герцеговині, а також в деяких районах Чорногорії і Албанії – до нашого часу зберігається давній звичай нанесення татуювань жінкам.

У хорватів, які живуть в Боснії (насамперед у Лашській долині), у чорногорців в районі Котора, у албанців (як католиків, так і мусульман), що живуть на півночі Албанії, є один цікавий звичай. Це татуювання. А вони були насамперед жіночими (потрібно відзначити, що і набивали тату – жінки). Набивали насамперед на руках (на зовнішній стороні), іноді до ліктя. Найчастіше малюнок на одній руці не повторював малюнок на іншій.

Оскільки багато малюнків мають мотив хреста, то напрошується версія, яку радісно переказують туристам: для того, щоб дівчаток захистити від мусульманських гаремів. Так, звичай цей під час турецького правління рятував від гаремів.

І більше того, саме тоді традиційні жіночі тату стали наносити і хлопчикам, щоб їх не забрали в яничари. Але з’явилися ці татуювання набагато раніше, ніж турки прийшли на Балкани встановлювати свої закони і влаштовувати гареми. Звичай цей є відгомоном язичництва (тому і зберігся на території, де досить довго існували давні звичаї і традиції). І безсумнівно, хрести – це солярні знаки, знаки Сонця. Причому до цих пір їх набивають під час Весняного рівнодення.

Усі ці кола, цятки, хрести – закликання сонця і заклинання про родючість.

Малюнки, якщо вони присутні на обох руках, не повторюються, але чітко простежується принцип: зображення на правій руці – сильне, солярне, на лівій – слабке, люнарне.

А взагалі татуювання ці мали не тільки значення заклинання і оберега, а й були своєрідною інформацією про соціальне походження, про плем’я-рід, до якого належала дівчинка (татуювання наносилися в дитячому віці), що захищало її від насильства. Поцупити «марковану» таким чином дівчинку, відвести її в інше плем’я було неможливо.

Існував ще один звичай (вже не в регіоні Боснії, а в Хорватії): наносити на щоку одну синеньку цятку, «мітити» дівчинку – саме з метою дати інформацію про її приналежність одному племені (місце розташування точки у різних племен було різним).

Татуювання робили дівчаткам у віці 4-5 років, але з роками вони змінювалися – додавалися нові елементи. Якщо дитина хворіла, то такі тату наносилися в лікувальних цілях. Коли дівчинка ставала дівчиною, тату доповнювалося інформацією про те, що її можна видавати заміж. Коли дівчина ставала жінкою, до попереднього татуювання додавалися нові візерунки. Народження дітей, кількість вагітностей, вдівство – вся інформація містилася в татуюваннях.

Причому цей звичай цілком благополучно зберігся до нашого часу.

Щоправда, серйозних досліджень про жіночі татуюваннях і їх місце в культурі балканських народів майже немає: у людей якесь сором’язливе відношення до цієї теми – мовляв, не зовсім європейський звичай, простежується зв’язок з курдськими традиціями, а курдами бути не хочеться , а хочеться бути європейцями …

Тому до цих пір ця тема залишається на периферії місцевих вчених-антропологів. Хоча для фахівців регіон представляє безперечний інтерес.

Польський етнограф К. Мошиньскі писав: «Татуювання у слов’ян спостерігається тільки в певних частинах Югославії». Це твердження засноване на цікавих дослідженнях, присвячених татуюванню, які наприкінці XIX століття провели Леопольд Глюк та Чіро Трухелка на території Боснії і Герцеговини.

Глюк був окружним лікарем, а Трухелка працював хранителем музею. Вони не зовсім однаково дивляться на походження і причини популярності окремих мотивів татуювання, які ще наприкінці XIX століття зустрічалися серед населення католицького віросповідання на досліджених ними територіях. Коротко ознайомимося з висловами обох дослідників.

Глюк звернув увагу на одне характерне явище, яке спостерігалося серед населення важкодоступних територій, що входять до складу колишньої Австро-Угорської монархії. Це явище можна було спостерігати під час служб, коли біля костелів збиралися натовпи віруючих. Серед селян з довколишніх місць можна було виявити, що практично у кожної з дорослих дівчат і заміжніх жінок були татуювання на грудях, плечах і передпліччях, на долонях аж до кінчиків пальців, а іноді ще й на лобі.

Головним мотивом татуювань був оточений різними гірляндами, гілочками та іншими лініями хрест. Спостерігаючи за цим звичаєм, Глюк зазначив, що у жінок, котрі живуть в тому ж регіоні, але належать до іншої віри, татуювання зустрічаються значно рідше.

«ЖІНКИ ПРАВОСЛАВНОГО ВІРОСПОВІДАННЯ НАНОСЯТЬ ТАТУЮВАННЯ ЗНАЧНО РІДШЕ, НІЖ КАТОЛИЧКИ, АЛЕ ПРИ ЦЬОМУ СЛІД ПІДКРЕСЛИТИ, ЩО ЦЕ ЖІНКИ, КОТРІ ПРОЖИВАЮТЬ У МІСЦЕВОСТЯХ, ДЕ БІЛЬШІСТЬ СТАНОВЛЯТЬ КАТОЛИКИ. ТАТУЮВАННЯ, ЯКИМИ ВОНИ ВОЛОДІЮТЬ, КУДИ МЕНШ ВЕЛИКІ І НЕ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬСЯ ТАКИМИ БАГАТИМИ ПРИКРАСАМИ, ЯК ТАТУЮВАННЯ ЖІНОК КАТОЛИЦЬКОГО ВІРОСПОВІДАННЯ» , – ПИШЕ ДОСЛІДНИК.

ЧОЛОВІКИ-КАТОЛИКИ ТЕЖ НЕ ЦУРАЛИСЯ ТАТУЮВАНЬ, ХОЧА НЕ ТАК ВІДДАВАЛИСЯ ЇМ, ЯК ЖІНКИ. БІЛЬШ ОХОЧЕ ВОНИ ПРИКРАШАЛИ ПЛЕЧІ І ПЕРЕДПЛІЧЧЯ ХРЕСТАМИ, НЕ ВДАЮЧИСЬ ПРИ ЦЬОМУ ДО ДОДАТКОВОГО ОРНАМЕНТУ.

Усі мотиви супроводжує додатковий орнамент у вигляді цяток, хрестиків і рисок. Географічний діапазон прояви на земній кулі таких нескладних за формою мотивів надзвичайно широкий. Це дозволяє висунути гіпотезу про їх дуже древнє, дохристиянське походження. Цікавими фактами, що змушують відсунутись ще далі в минуле початок появи татуювання у цьому регіоні, стали підкреслені Трухелкою деякі етнографічні дані: виконанням татуювання на території Боснії і Герцеговини займалися жінки; татуювання наносилися 19 березня, в день св. Йосипа, інакше кажучи, напередодні «перемоги дня над ніччю», тобто Весняного Рівнодення; вік, коли наносилося перше татуювання, припадав на період досягнення зрілості, між 13 і 16 роками життя. Якщо співвіднести ці факти з даними в історії культури позаєвропейських народів, де зареєстровані подібні звичаї, слід підкреслити достатню достовірність і грунтовність точки зору Трухелки.

Щоб підкріпити свою тезу щодо дохристиянського походження татуювання в цьому регіоні Європи, дослідник вдається до згадок про татуювання, зроблених стародавніми істориками та письменниками. Спираючись на Геродота, Страбона, Плінія, Помпонія Мелу та інших, він звертає увагу на те, що саме на Балканах та сусідніх територіях татуювання було надзвичайно поширеним у давнину. Згадаймо мумію скіфської принцеси, знайдену на Алтаї. Зовнішній вигляд мумії свідчив про своєрідну моду тих часів: на поголеній наголо голові одягнено перуку з кінського волоса, руки і плечі вкриті численними татуюваннями. Зокрема на лівому плечі був зображений фантастичний олень з дзьобом грифона і рогами козерога – сакральний скіфський символ.

Дослідник робить серйозний висновок:

«ЦЕЙ ЗВИЧАЙ ПРИЙШОВ ЗІ СХОДУ І БУВ ПРИНЕСЕНИЙ НА БАЛКАНИ СКІФАМИ. ВІД ТРАКІВ, ЩО НАСЕЛЯЛИ В ТОЙ ЧАС БАЛКАНСЬКИЙ ПІВОСТРІВ, ЦЕЙ ЗВИЧАЙ ПЕРЕЙНЯЛИ ІЛІРІЙЦІ, ЗАВДЯКИ ПОСЕРЕДНИЦТВУ ЯКИХ ЦЕЙ ЗВИЧАЙ ПОШИРИВСЯ АЖ ДО УЗБЕРЕЖЖЯ АДРІАТИКИ, ЩО ПІДТВЕРДЖУЄ СТРАБОН».

ДУМКУ ТРУХЕЛКИ ПІДТВЕРДЖУЄ НІМЕЦЬКИЙ ДОСЛІДНИК А. ХАБЕРЛАНДТ, ЯКИЙ У 1896 РОЦІ КОНСТАТУВАВ: «СЬОГОДНІШНІЙ ЗВИЧАЙ БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНИ МОЖЕ БУТИ ОСТАННІМ ВІДЛУННЯМ НАДЗВИЧАЙНО СТАРОЇ ПРАКТИКИ, ПІДТВЕРДЖЕНОЇ ДРЕВНІМИ».

Кольщик



Кольщик, наколи мне все подряд,
Крест немецкий, рядом кошку с тапками.

Светофор и трех солдатов в ряд,
Принтер, флэшку, документы с папками.

Наколи на жопе кенгуру
И велосипед с большими фарами,
На плече набей певца Шуру,
Рядом октябрят стоящих парами.

Если места хватит наколи
Дом с трубой, тарелку супа полную,
Телевизор и троих косуль,
Чтобы навсегда меня запомнили.

Ты набей мне творог и кларнет,
Буратину с Чиполином, в валенках,
Наколи на блюдце винегрет,
Профиль Цоя, три цветочка аленьких.

Если сможешь, то набей ежа,
Гимн России на румынском выколи,
Три огромных кухонных ножа,
Малышей, чтоб у калитки сикали.

Бутерброд мне с сыром наколи,
И тетрадку в клетку цвета алого,
Голубя сидящего в пыли,
А под мышкой тойтерьера мАлого.

Наколи танцующих бомжей,
Наколи как мышь енота трогает,
Наколи гадюку и ужей,
Наколи… и пусть стереть попробуют…




Найстаріше тату...))



Изабель Варли, 69 лет, британка. Самая старая татуированная женщина в мире по версии книги Гиннеса...

Тату салон Явтушенко Дмитрия

Тату Днепр: неизменное качество и разнообразие стилей
Весна. Пора «надеть» тату. Тем, кто хочет красоваться летом с «обновками» на теле, уже стоит записаться к мастеру и начать работу над новым рисунком. А кто-то может хочет обновить старый рисунок или продолжить тематическую линию уже имеющихся тату.



Если к мастеру хочется вернуться – значит вам сделали классную татуировку и вы вошли во вкус. В таком случае остановиться очень трудно и хочется больше и больше раскрашивать свое тело. А если после посещения тату-салона остался «осадок» и тату хочется переделать – это просто признак неграмотного подхода или неопытности мастера. Не стоит отчаиваться, ведь всегда можно найти матера по душе, главное не жалеть времени и денег (помните тату – это украшение вашего тела).

Сегодня в Днепре десятки тату-студий и еще больше мастеров, которые в них работают. Татуировки становятся доступнее, ведь все больше людей берут в руки «машинку», да и техника и краски для нанесения уже вовсю штампуется трудолюбивыми китайцами.

Поэтому стоит с особой тщательностью подходить к выбору салона и мастера, которому вы доверите свое тело. Оборудование и краски должны быть качественными (идеально – самыми лучшими), а мастера стоит выбирать по двум критериям – опыту работы и отзывам от «носителей его работ». Если вам понравилось тату не стесняйтесь подойти к человеку на улице и попросить контакты мастера. Чаще всего благодарные клиенты с удовольствием делятся где и кто сделал им татуировку. Ведь именно «сарафанное радио» - лучшая реклама для любого мастера тату.

А уж если нашли своего мастера, то доверьтесь ему, ведь именно человек с опытом работы знает, где то или иное тату заиграет лучше всего и посоветует и место нанесения и «правильные» тона и переходы. Ведь большая картина просится на большую площадь и работа с множеством деталей просто не будет смотреться на боку или животе, ей место на спине. А вот руки и ноги можно смело украшать пазлами – разноплановыми работами в разное время. Именно такие небольшие тату, которые наносят от случая к случаю, сейчас популярны в Европе, делится практикующий и в Днепре и в Европе тату-мастер Дмитрий Явтушенко.

Днепряне же, наоборот, становятся все смелей и уже готовы к масштабным работам. Люди готовы часами быть живым полотном, чтобы получить настоящую картину на своей спине или груди. Прежде чем лечь под машинку, стоит вместе с мастером тщательно проработать эскиз, «примерить» его на тело с помощью фотошопа, согласовав все детали и только после этого приступать к нанесению. Только тогда можно быть уверенным, что татуировка будет радовать вас долгие годы и вы придете к этому же художнику за следующей, считает Дмитрий Явтушенко.

Именно такой взвешенный подход практикуют в тату-студии T.D.Dnipro, предлагая для начала просто прийти и познакомится с мастером, рассказав ему о своих пожеланиях. Только после личной встречи и беседы можно понять, готовы ли вы доверить этому человеку украсить свое тело. Тем более и эскиз тату и «примерка в фотошоп» бесплатны, да и нанесение тату даже у именитых мастеров в Днепре весьма доступно. Именно поэтому в тату-салон T.D.Dnipro приезжают клиенты со всей Украины и со всего мира. Ведь наши цены по сравнению с европейскими можно назвать дешевыми, а уровень сервиса и подхода к клиенту на уровень выше, чем в европейских странах.

Тем более, что всех мастеров и их работы сегодня можно найти в соцсетях. Именно исходя из своего видения и стиля мастера и стоит выбирать тату-обновку. Не надо настаивать на рисунке из сети, пусть это будет авторская работа мастера (конечно, на основе выбранного вами рисунка), ведь тот же корабль каждый мастер нарисует по своему, а количество техник рисунков и нанесений и вовсе не счесть. И хороший мастер умеет работать во всех техниках и у него нет «характерного почерка». Главное для Мастера – работа, которая пройдет сквозь годы «эксплуатации» и будет нравится человеку так же как и в первые месяцы после нанесения. Носите новые яркие тату с радостью и гордостью и не бойтесь доверять мастеру и экспериментировать.

А в с тудии T.D.Dnipro опытный мастер Дмитрий Явтушенко всегда поможет определиться и со стилем и с размером и быстро нанесет тату. Это та студия, в которую клиенты приходят снова и снова и которую рекомендуют знакомым. Здесь сделают все для того, чтобы люди относились к тату легко, чтобы потом с радостью демонстрировали свою новую картину на теле. Эксклюзивная татуировка – лучший подарок себе и инвестиция в долгоиграющую красоту своего тела.



Ох, ці вже любителі ТАТУ...


Здається, вільного місця для ТАТУ вже нема 
(je ne m`en)

Чи робити татуювання

Останнім часом стали дуже популярними татуювання.
Молоді люди повально хочуть нанести собі на тіло якийсь малюнок.
Чи варто це робити ? Хто за ? Хто проти ? 
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
9
предыдущая
следующая