хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «шкляр»

Велике дякую Забужке та її шанувальникам. Коментю коменти

Це не зовсім пост.

Скоріше відповідь на відповіді до мого комта на на інфу "фікуса":

"Забужко: большое спасибо Табачнику и его полоумным покровителям"

http://www.focus.ua/society/182777/?_rand=1187606282&r=5&comment=5&s=date#c5

(так би мовити - щоб два рази не вставати та не пити кухоль чарками)

Ех, панове співгромадяни! Нажаль не маю апломбу на кшталт забуживського, атоб впав у гріх гордині з огляду на таку популярність серед нацсвідомого прошарку уанету.

Трошки повагавсь – відповідати, чи ні. Але виховання не дозволяє повертатися до жинок спиною. Вже пардоньте, що відповідь буде одна на усіх. Проте і ваші комти – як один від усіх, немов один в іншого списували.

Так ось.

По1е, те, що п.забужко така ж письменниця, як я астронавт, зрозуміло будь-якій а)культурній і б)неупередженій людині. Тобто, людині, якій є з чим порівняти і яка дійсно спроможна зробити це об‘єктивно. Я певен, що більшість вас і близько не читала її «творчості» (і це, до речі, - розумне рішення). Визнаю – я також не читав. Але я, принаймні, пробував. Початок і – навмання - декілька шматків з середини (хоча і «початку» вистачило б із головою). Єдине враження – жах. Я вже не кажу про зміст (тут у кожного – своя думка). Але – форма!!! Є таке російське слово – НЕУДОБОЧИТАЕМЫЙ, що не має українського аналогу. Так от воно – саме то. Роман. Роман?!  Півтори сотні сторінок, ну дуже ВЕЛИКИМ шрифтом з дуже ВЕЛИКИМИ інтервалами, але на листах дуже мале-е-енького формату. І відсотків десять з них – переклади ні-в-тин-ні-в-ворота іноземних «вкраплень». Ото РОМАН, так роман. Майже «Війна і світ». Тьпру! Пробачте за русизм, нехай буде – «Прощавай зброє».

Та один тільки вступ чого вартий. Цитую шматочок: «Пропонований читачеві роман мав щастя зажити скандальної репутації задовго до виходу в світ… Авторці вже ввижалися дипломатичні конфлікти, численні ноти до українського уряду i, врешті, повна міжнародна iзоляцiя нашої незалежної держави. Звідси недалечко було й до танків окупаційної армії». Оце заибужка ЖЖЕТ! Якось Наполеона їй до пари не вистачає, вам не здається? Ах, ще – хто з вас назве повний перелік творчих надбань цього (цієї?) автора. Або хоч вгадайте, чи вистачить пальців на одній долоні, щоб їх перелічити! Агов?!

Про шкляра з його «запроданцем» навіть згадувати не хочу (хоча, об‘єктивно кажучи, він хоча б «удобочитаемый»). Хай замість мене про нього Дмитро Стус скаже, думку якого кожний «свідоміт» має поважати (і як сина, і як особистості), чи не так? Так от, я рекомендую погугліть його точку зору на цей – не на сон буде сказано – «твір».

По2е, щодо моєї «українофобії». Не збираюся не перед ким виправдовуватися, проте зауважу – ви якось в стилі буремних 90х приватизували поняття «патріотизм», «любов до Батьківщини», і навіть сам термін «українське». Тобто «українськими патріотами» - як за вас - можуть бути лише чубаті чолов‘яги у шароварах та чорнобриві кобіти у вишиванках, що з придихом розмовляють солов’їною і ненавидять *идо-*оскалів.

Упс. Помилочка трапилася. Серед 45 мільйонів громадян України, таких – на пальцях перелічиш.  

А от інші – не такі шароварно-чорнобриві – вони що, до патріотів не дотягують? Риторичне питання. Як і щодо «українського». Скажу страшенну для вас річ – «українське», це не тільки те, що «Ґ-І-Ї-Є». Є українське руське, українське польське, українське грецьке, і навіть – увага – українське єврейське. І воно не менш українське, ніж українське українське. І – поряд з Шевченко Т.Г. – українськими є Булгаков, Гоголь, Короленко, Шолом-Алейхем… І от питання – хто більш «український»: Булгаков – якого читає і перечитує увесь світ, чи забужка, яка бовтається серед таких самих «свідомих літераторів» на кшталт яворівського-лайномета і відома за межами цього вузького кола обмежених істот лише власною «скандальністю» (за її ж визнанням).

Так що «українське» українському – дві великих різниці, як кажуть у несвідомій, але дуже веселій Одесі.

По3е, мені дійсно прикро, що немає «новоукраїнської» літератури. Причому без різниці - якою мовою писаної. Я ніколи не приховував, що не вважаю (та не збираюся вважати) українську мову своєю рідною. В мене вже є рідна мова, а я рідних не зраджую. Але будь-який дійсно гідний уваги «витвір мистецтва», що «витворений» саме тут, у наших безпорадних теренах навіть українською – я вітав би щиро і радісно. Але… Сучасні «українські митці» забули (або і не знали), що у словосполученні «українське мистецтво» наголос робиться саме на слові «МІСТЕЦТВО», а ні на його національній приналежності. І Г.Г.Маркес, наприклад, перш за все ПИСМЕННИК, а вже потім – «колумбійський». Бо був би він спочатку «колумбійським», а потім «ПИСМЕННИКОМ», то кому б він - крім колумбійців - був би цікавим? Або, скажемо Х.Муракамі… проте, це мабуть для вас занадто складно.

А от хто з вас знає, хто така - на превеликій жаль – БУЛА Анна Яблонська?

Яка так і не стала УКРАЇНСЬКИМ драматургом… Не з власної, звісно, вини.

По4е, за великим рахунком – і я з вами, і Табачник зі Шкляром – ніякі не опоненти, а самі що не на є – однодумці. Бо обидва ці різноповажних пани вихід з нашої складної української ситуації вбачають один – розлучення. Один – хоче звільнити Україну від тягаря бандерівської «западенщини», інший – від нахабних підмоскальских «східняків».  Різниця між ними лише в питанні, кому залишиться український центр. Ну, то справа технічна (хоч і не проста). Але концепція мені подобається. Лише за не чужий мені Львів сумно. Проте – після рогуль-окупації – що від нього залишилося. Тільки спогади…

 

Про 20-ті роки ХХ століття ми знаємо менше, ніж про Київську Рус

Василь ШКЛЯР: Про 20-ті роки ХХ століття ми знаємо менше, ніж про Київську Русь

Розмовляли Марія ТОМАК, Надія ТИСЯЧНА, «День», Олег КОЦАРЕВ

«…пам’ять про Холодний Яр 20-х років тільки-но починає повертатися до українців. Власне, «Чорний Ворон» — перший художній роман, присвячений тим подіям. …»

«Сучасні українці досі бояться слова «націоналізм». «Націоналіст» у нас звучить як «екстреміст» або щось гірше. З огляду на те, за якими ознаками у нас визначається націоналізм, усі європейські держави — націоналістичні. Саркозі — націоналіст. Меркель — націоналістка, бо вона каже те, чого ніколи не сказав би український президент: кожна людина в Німеччині, яка не знає німецької мови, є для нас небажаною. У нас кваліфікували б це як націоналізм, а то й фашизм. Українці бояться і цього слова, і відповідного мислення. Повернення до пам’яті, до певних базових речей відбувається дуже кволо.»

Повний текст розмови - газета "День"

Госпремия с душком: В.Шкляр, как зеркало свидомого бескультурия

«ХАХЛЯРИ юрбою налетіли на мертвого — дрібні, кривоногі, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами»"Залишенець. Чорний ворон". В.Шкляр. Намедни трапилася подия, которая - имхо - должна была получить всеукраинский масштаб и резонанс: Шевченковский комитет присудил премию по литературе за 2010г. некому Василю Шкляру за его т.н. роман "Залишенець. Чорний ворон" и, заодно, 260тыс. отечественных денёг, по-видимому, на продолжение «творчества» в том же духе.  А «лауреат» - возьми и засвети свою «гражданскую позицию» отказом от премии в целом и «матчасти» в частности по причине несогласия с нахождением при власти широко, хоть и неоднозначно, известного Д,Табачника.В результате ожидаемо наклюнулся сурьезный шкандаль. Поводов тому действительно представилась масса. Тут и вопрос допустимости оскорбления в литературном произведении одних граждан Украины от имени других граждан, и вопрос приемлемости абсолютного однобокой трактовки истории, и вопрос подсудности литературного деятеля за караемое Законом «разжигание национальной вражды», и вопрос правомочности освящения всего вышеперечисленного именем Государства.… А также вопрос о том, должно ли государство (и его конкретные представители) нести ответственность за ущерб, нанесенный всем этим имиджу самого государства и каждому из его граждан, не только не причастных, но и категорически не согласных с этим шабашем пещерного самосознания.  Поэтому я ожидал, что ситуация с Залышецем и его афтаром станет предметом очень серьезной нацдискуссии. Но! Как всегда – ХОХЛОСРАЧ победил всё позиции, аргументы, обоснования... Всё.  Q.E.D. И, поскольку в срачи я не игрок, а остальное народ «нехавает», то тему можно было бы закрыть. Но что-то не дает просто взять и забыть, не отпускает. Поэтому - пару мыслей по поводу.Наиболее рельефно эта тема раскрылась у Киселева в его «БП».И, по ее итогам, можно констатировать, что шкляр - хам (его демонстративный уход для любого зрителя с минимум культуры – шок), мракобес (политкорректированные Красовицьким цитаты из Залышенца не требуют допкоментов, его выводы очевидны для любого цивилизованного хомосапа), лжец (его неуклюжие попытки дистанцироваться от своих же перлов), трус (лягает Табачника и лижет Проффа, хотя и дураку ясно, что без второго не было бы первого) и очевидный конъюнктурщик. Самым показательным фактором, какпомне, была «группа поддержки» шкляра – шизофреничка фарион, лайномет яворивський, профессиональный свидомит гарань  и столь же профессиональный клоун поярков. По большому счету – если эти люди претендуют на то, чтобы презентовать «украинскую культуру», то храни Бог Украину от такой «культуры». Ксти, было похоже, что в отличие от их оппонентов, они книгу и не читали-то вовсе (впрочем, как и подавляющее большинство шклярозащитников на айюа и т.п.)Но, лично для меня, САМЫМ главным стало то, что говорил(пытался сказать!) на передаче Д.Стус – один из наиболее уважаемых  мной людей современной украинской КУЛЬТУРЫ (всамом высоком значении этого слова). Его отец – высочайший образец высшего человеческого достоинства и высшего служения Родине.  Я – убежденный руськоментальный – искренне преклоняюсь перед этим Человеком и невероятно рад, что его сын достоин своего отца. Назвать Дмитрия русофилом и украинофобом может только полный дебил (однако фарионше это удалось). И если кто-то ДЕЙСТВИТЕЛЬНО хочет разобраться в ситуации, очень рекомендую обдумать то, что сказал по этому поводу Дмитрий.Если б такие Люди, а не перевертни яворивские или дегенеративные шкляры-фарионы-гарани  определяли векторы развития украинязычной части украинской культуры (и не только культуры), то проблема войны культур в Украине ушла бы сама собой: БОЛЬШИЕ культуры не воюют – они ВЗАИМОДОПОЛНЯЮТ друг друга.ЗЫ1. Ксти, книга чисто литературно – имхо – НАПИСАНА профессионально, т.е. «хорошо читаемо». Но - не более того, мягко говоря, - не шедевр. ЗЫ2. Кто из шкляролюбителей читал его «запроданця», тьфу – «залышенця»? Только честно!ЗЫ3. Кто из шкляролюбителей знает кто такая Анна Яблонская? Только сразу!ЗЫ4. Кто этого еще не делал, рекомендую прогуглить словосочетание «Яворивский-Стус-КГБ». А также разузнать о его повести  Вечные Кортелисы. Очень отрезвляет.