Час якось так проноситься швидко ... Повз і галопом. Уже полуниця відійшла. Раніше я цього не помічав - робота, весь час робота ... А навіщо? Зараз дивлюся на пташок - трудяться постійно ... Аби їжу знайти собі і пташенятам ...  І не потрібно їм ні вищу освіту, ні соціальний статус ... А людям, бачите, ТРЕБА. Хоча ціна всього цього - нуль. Мета життя в тому, щоб продовжити рід. А все супутнє - порох від руху ...

Відбув учора свій перший день на роботі.Прийшов додому, як мовиться, без задніх ніг.
Видали мені на роботі пачку рахунків, зкоординували куди йти, дали чарівного пендюля, і я пішов...Настрій чудовий, погода прекрасна, люди привітні - клас!Коли розніс рахунки по кількох вулицях і побачив, що залишається ще добряча пачка, виявилося, що настрій кудись погулять вийшов, погода не така й гарна - болото навкруг, а шавки, що вискакують з-за заборів і стараються спробувати тебе на смак, дістали.Ще й "жартівники" попадаються: підходиш до двору- там ні звуку, кличеш хазяїна - тиша, а вже коли втикаєш рахунок у фіртку, з-за неї вискакує здоровенний собацюра і КЛАЦ! зубами за руку, хто не встиг - той без руки.Не збрехали, коли таке розказували...
Ну, взагалі, весела робота, не заскучаєш.А ще треба буде в цих самих показники лічильників знімати...

Зараз знов йду закінчувати вчорашнє...