хочу сюди!
 

Марина

36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-45 років

Замітки з міткою «вірш»

Кохання - це таке почуття...

Кохання, напевне, може вибачити усе, крім безглуздих ревнощів і зради...

 

Кохання, любий, все прощає.

І забуває, і цілить.

Воно, коханий, і не знає,

Як помста й лють в душі кипить!

 

А ти, мій любий, помилився:

Не те коханням ти назвав.

Із люттю в погляді дивився,

Коли „Люблю тебе” казав...

 

І за таку любов, мій щирий,

Тебе розлука привіта!

І за таку любов, мій милий,

Дарма пройдуть твої літа!

 

Душа, мій ясень, не ганчірка!

Не можна ноги витирать!

Бач, ти хотів лишень ламать -

Не грає зламана сопілка!

 

2000г

Вона любила сіль з лимоном

Вона любила сіль з лимоном…
В ній поєднались всі смаки.
І сміх дзвенів криштальним дзвоном
Від дотику його руки…

Вона любила орхідеї,
Та дарували їх не ті…
І божевільні всі ідеї
Топила в своїй самоті…

Вона міцну любила каву
І мріяла про теплий дім,
Писала вірші, мов забаву
Та знала, що не буде з ним…

Вона любила грім і грози,
Червоні вина і весну…
Вона ховала свої сльози
За посмішку свою ясну…

Вона любила тепле море,
Світанок, запах після злив…
Вона любила сонце й гори…
А він …лише її любив…

Алла Вітвицька

Шансонетка (вірш)

Шансонетка

В ночі, в кав’ярні, що за СІЗО Зустрів я погляд твій чарівний І серце йойкнуло невже ВОНО Я засоромився, наївний.

Ти неприступно в самоті Пила свою «Криваву Мері» Мої думки були прикуті до твоїх Я задивився – не вписався в двері

Манто з песцю обкутало твої тоненькі плечі Через вуаль дивилась ти у глибину очей моїх Красиво добивав ці чеховські мотиви Голодний песик біля ніг твоїх

Так ввічливо ти попросила сигарету З одної тяги викурила всю Мені ти нагадала героїню з творів Винниченка А я тобі таксиста, що сплюндрував любов твою

Ми цілу ніч з тобою говорили Ти пила бренді, я читав тобі вірші І малював портрет на клаптику паперу Твоєї загадкової душі

І все здається було добре Як пишуть у романах видатні митці Тільки одне мій спокій турбувало Татуювання «СВЕТА» на твоїй руці.

Сергій Кримський

Анна Малігон

       І ніколи – ти чуєш? - ніколи чіпати не смій
      те, що довго кипіло, пекло і раптово збулося.
      Я терпляче згортатиму наклепи в довгий сувій
      і носитиму карму так вільно, мов дощ у волоссі…

      … Тільки вір, що буває, трапляється все, як тоді,
      там, де сходяться ріки і бігають сонячні плями,
      відпускає кораблики дівчинка вниз по воді,
      а вони утікають у ніч і стають кораблями,

      і вертають до неї – до жінки з понурим лицем…
      Скільки пам’ять не рухай – а все ж не побачиш фасаду.
      Скільки біль не труї, а зійде хоч одне деревце
      у тремтінні трави у відтінках рожевого саду,

      де не знали ні дикого сонця, ні злої води,
      де згрішити – не гріх, коли губи нагріті губами,
      де палила вона кораблі і кричала «Іди!»,
      а потому, зарюмсана, бігла жалітись до мами.

      Не торкай і не згадуй, і подихом навіть не руш
      того світлого попелу… Все, що згоріло – нестиму
      на плечах, у волоссі, по теплих кружальцях калюж.
      І стікатимуть краплі гіркі та пекучі по спині…

Aнна Mалігон

***

Не верь, что жизнь исчерпана сполна,  
Пока хоть капля малая на донце. 
Ведь капля, даже малая, она - 
Легко вмещает и луну и солнце!  

Александр Твардовский

Звезды, звезды, как мне быть,  
Звезды, что мне делать,  
Чтобы так ее любить,  
Как она велела? 

Вот уже прошло три дня,  
Как она сказала:  
- Полюбите так меня,  
Чтоб вам трудно стало.  

Чтобы не было для вас  
Все на свете просто,  
Чтоб хотелось вам подчас  
Прыгнуть в воду с моста.  

Чтоб ни дыма, ни огня,  
Вам не страшно было.  
Полюбите так меня,  
Чтоб я вас полюбила.  

Після фільму

В твоїй долоні білий сніг,
Одначе вже не розстає.
Жили. Боролись. Хто як міг.
Та тільки кожному своє. . .
І щохвилини серця стук
Стихає. Болю вже нема.
І лиш на вітах чорний крук.
Війна довкола. І зима.
За мир - вбивай. За щастя - вмри.
Іди, дитино. Йди вбивай!
Куди дивилися боги?!
Як серце є, його сховай. . .
І за спиною пустота.
В очах лиш відчай. Дивний світ!
А сніг все сипався згори.
Так було й буде. Сотні літ. . .
А сніг темнів. Холола кров.
За кроком крок, . . Обрав сам шлях!
А що шукав? І що знайшов?
Чи ж так хотів ти жити? Страх. . .
Вже не змінити, не вернуть. . .
І зникнеш ти, а він буде.
Цей дивний світ , де війни йдуть.
Зимі лиш байдуж. Сніг все йде.

Інколи

Інколи
Я дивлюся на своє майбутнє
Як на спогади
І ці спогади мені
не подобаються.
Це погані спогади,
які руйнують надію.
Я плачу,
а мої сльози падають
за мою смерть
в мою могилу.
Я виводжу почерком
нервовий зрив.
Я щось намагаюсь зробити
цим очерком
мого безумства. Мого безумства.
Воно моє.Тільки моє.
І тільки я можу його вбити,
трощити, ламати, закровавити, вбити.
Його. Їх.Мене. самого. себе .самого ...
Час іде.Давить під своїм взуттям
сподівання, мрії,залишаючи криваві сліди.
Нащо вбивати невинних?
Нащо смітити в корі головного мозку?
Пусті бажання - це шлях в нікуди.
Папір і ручка дратують очі.
Клеймом літають привиди самотності,
тупості,безробітності;без чистої свідомості,
без розумних рішень...
Лише неіснуючі сльози
В неіснуючій правді.
І бути тому так навіки.
Поки не прийдуть вбивці
І не заріжуть мрій
Та не розстелять м"ясо
з розчленованихтрупів
солодким шаром
По авангарду живої душі.
Лиш тоді вільним
подихом світла
можна буде вдовіль напитися.

Стихи (с) Dj Leot

Тебя мы ценим, хоть и есть вопросы,                                                                         
Так говорят на флоте иногда матросы
Желаем мы тебе фонтан любви,
И все проблемы, беды обойти.
Пусть тех, чей труден путь,
Не будут забывать.
Таким помочь чуть-чуть,
И их вам не узнать.
Они сильны душою,
Красивы настроением.
И сердце у них большое —
Такое впечатление.
Пожелание в день такой:
Спорить продолжать с судьбой!
Чтоб больше в жизни не было ненастий,
Любовь была, чтоб очень только страстной.
Здоровья крепкого на многие твои года,
А ты старайся улыбаться и веселиться же всегда.
Так случилось, что здоровье пошатнулось,
Очень вам хотелось, чтоб оно вернулось.
Но порой всё это лишь в мечтах,
Жизнь проводите в одних слезах.

Я прошу весь пессимизм свой отогнать,
Прелести в жизни пожинать.
Добрые же люди вам помогут,
Перед вами вмиг откроют все дороги.

Ну и что, что ты немного не такой,
Ты ведь уникальный дорогой.
Сможешь ты своим умом блеснуть,
И любого за пояс заткнуть.


Пусть беды и невзгоды
Не сломят сильных духом.
Не знайте непогоды
И горьких слов и слухов.
Пусть ваша доля трудная
Не станет большей болью,
Избавьтесь вы от нудности,
За жизнь с судьбою спорьте.
Желаем жить с надеждою всегда,
Пусть переменится судьба.
Даже, если тебе трудно
Побори ты это чувство.
Но мы тебя всегда подержим,
И вселим лучик же надежды.

Болезнь тебя атаковала,
К коляске может приковала,
Но ты не падай духом и живи,
И в будущее уверенно смотри.

Тебе помогут люди и друзья,
Уйдёшь совсем из забытья.
Поймёшь, что нужен многим ты,
Сегодня мы подарим же цветы.
Ты  вот такой... Решила так судьба,
С тобой поздоровалась беда.
Не бросим мы тебя, об этом ты не думай,
Для нас ты лучший в мире, самый умный.
Тебе мы счастья хором пожелаем,
Когда не видим, очень по тебе скучаем.
Пускай любовь нагрянет в твой же дом,
И солнце засияет, в нём..
И пусть судьба неправильно решила,
Благодарим её — она тебя нам подарила

Составитель Dj Leot (Алексей)