Судьба  совсем  скелетом  стала
Но  всё  дудит  в  свою  трубу
И  нам  с  тобою  не  пристало
Скулить  и  ныть,  кусать  губу...
Пусть  лучше  музыка  играет
И  соло  на  трубе  -  в  судьбе
Ещё  не  раз  с  тобой  сыграем
На  этой  кругленькой  земле  !
Не  в  оптимизме  нашем  дело
И  не  в  удаче  вовсе  –  нет...
Ну  сколько  можно  ?  -  Надоело  !
Тянуть  за  пройгрышный  билет  !
Мне  надоели  воздыханья
Что,  то  не  так  и  там  ни  как...
Я  круг  порочный  –  РАЗРЫВАЮ  !
Да  будет  свет  !  Да  сгинет  мрак  !
Пусть  будет  всё,  что  я  желаю
Себе,  друзьям,  своей  любви
Я  вновь  страницу  открываю...
Ну  что,  Судьба  ?!  Давай  –  пиши  !!!

 

 

 

Каждый  день  –  это  новый  поворот,
Что  за  ним  ждет:
Омут  страстей  –  водоворот,
Серость  будней  –  мыслей  слет.

Но  чтобы  не  случилось  у  нас  на  пути,
Мы  с  вами  должны  вперед  идти;
И  когда  дойдем  до  конца,
То  мы  поймем,  что  это  была  всего  лишь  игра.

И  станет  нам  грустно,
Внутри  будет  пусто,
Но  таковы  правила,  милый  друг!
Жизнь  -  игра,  жизнь  -  замкнутый  круг.

В передвиборчій програмі БЮТ був пункт який я зразу обізвала "комп"ютеризація всієї країни..." і оце дивлюся він таки почав виконуватись...тіки як зазвичай пройшовши крізь наших бюрократів це прийняло дещо гротескні форми :)

Першим дзвіночком була вимога до підприємств надати звіт в Управління статистики "про парк обчислювальної техніки"...до форми звіту додавався листок А4 де мілким щрифтом пояснювалось як відрізнити ЕВМ 1 покоління від ЕВМ 3 покоління а також надзвичайно цінна інструкція (форматування оригіналу збережено):

"ДОВІДКА: Визначити тип процесора вашої персональної машини можна, якщо виконати такі дії:

а) натиснути кнопку "Пуск", вибрати меню "Настройка", вибрати пункт меню "Панель управления"

б) у вікні "Панель управления" розмістити курсор на значкові "Система" і натиснути на праву кнопку мишки

в)  вибрати пункт меню  "Открыть", вибрати закладку "Общие". Знизу вікна після слова "Компьютер" буде вказано тип процесора

г) натиснути кнопку "Отмена"

Настільні мікрокалькулятори не належать до класу ЕОМ"

Ридаю...мало того що це все можна побачити всього лише натиснувши правою кнопкою на "Мой компьютер" і вибравши "Свойства", Так я ще уявила як це намагатимуться зробити на Пентіум І чи Пентіум ІІ...Добре у нас комп"ютерна фірма, а що робити бухгалтерам які до того комп"ютера навшпиньки підходять...

Другий дзвіночок ще веселіший - "Ліквідація комп"ютерної безграмотності серед викладачів ВУЗів"... І тер мій дід, якому вже слава Богу 75 років мусить вчитися робити сайти...нафіга? З комп"ютером він не те щоб "на ти", проте і не "на ви". В інеті те що йому треба - знаходить без проблем, якщо йому раптом знадобиться сайт, то я в стані це зробити, а якщо не я то є достатньо аспірантів-лаборантів які на цьому знаються...Нє, тре комусь галочку десь поставити...сьодні піду помагати діду робити домашнє завдання :)

Цікаво так - своїх однокласників я бачу більш-менш регулярно, все-таки в одному місті живем, приблизно в одних колах крутимся...проте зустрічі поодинці (привіт-як справи-вже заміжня?-де працюєш?) всеодно не порівняти з великою зустріччю всіх-всіх-всіх
Клас практично дівчачий, тож перші погляди на те як вдягнена-як виглядає, навіть я, що гріха таїти, на побачення так пильно не вдягаюсь-марафечуся як на такі зустрічі...
Останні новини - хто заміж вийшов, хто народив...доречі як на наш вік то досить дивно що з 22 дівчат лише 3 мають дітей і десь з десяток офіційно-неофіційно одружені... Тре привселюдно пояснювати зміну своїх обставин, бо звідусіль сиплються питання - як, що, ти ще не у Львові? Розписались? Трохи важко, бо зразу накочуються спогади...
А взагалі ми не так вже й сильно змінились, лише дівчата стають потроху жінками, красивими жінками...а хлопці поволі мужнішають... А характери ті самі...Катька так само хвалиться яка вона "чудова і різнокольорова" і запрошує на тренінги "як заробити мільйон" всього за 100 баксів :)))) Ганнуся скромно мовчить про те що скоро завершиться будівництво першого будинку за її проектом...Андрій як завжди пускає шпильки і вперто мовчить про своє подружнє життя...Наташа розказує про свої поїздки світом...Оля - про будні українського телебачення...Класний керівник з кожним роком стає все більш однією з нас - вона взяла нас щойно прийшовши з інституту і пішла зі школи разом з нами, нам 25, їй 37 - не так вже й багато різниці...як зараз виявляється...
Наостанок піднялося цікаве питання - так склалося що з двох паралельних класів наш був менш "елітним" тож не маючи особливої помочі від батьків ми ставали на ноги самі...але ставали саме там де нам хотілося і при цьому залишилися набагато більш молодими...декому може й бажалося б мати більш вагомий старт, але насправді немає нічого ціннішого за можливість бути собою...
Потроху всі розбиваються на групки, хтось приходить, хтось навпаки біжить у справах, всьому є закінчення і зустрічам також...

Тре терміново якимось чином обзаводитись солідним чоловічим басом :) Вкотре спостерігала сьодні як брижжучі слюною клієнти які щойно мене материли і грозилися всім чим тіки можна - від Захисту прав споживачів до суду просто почувши чоловічій голос притихають і погоджуються на все що я їм щойно півгодини пропонувала....

І так постійно, да я можу переключати кожен раз на хлопців, але володію питанням я і тоді розмова виходить дуже цікава - мені озвучують питання, я відповідаю і це саме говорять клієнту, тіки чоловічим голосом...А коли я це говорю -  не сприймається...чому? Чому на дівчину можна собі дозволити наорати, а на чоловіка - ні? Бо він може відповісти? І це стосується як чоловіків, так і жінок...

Так само як я та інші молоді дівчата є основною мішенню для "вічливості за чужий рахунок" (с), коли в транспорті тре поступитися місцем (зазвичай я поступаюсь сама, але всяке буває, буває що мені погано, або сумка важка, або просто втомилась...) і тоді "борці за справедливість" починають піднімати не молодих бугаїв які сидять поруч, а дівчат...просто тому що менша ймовірність отримати у відповідь...

Щосереди я повертаюсь з репетицій через Дорогожичі на одному і тому самому маршруті приблизно в один і той самий час. І останні декілька місяців щоразу трапляється та сама ситуація, десь під кінець маршруту хтось з пасажирів починає вимагати здачі з 5 або рідше з 10 гривень. Зачиняється сварка яка закінчується в результаті тим що водій гроші дає попри те що він чудово пам"ятає як давав здачу...
А сьогодні маршрутка була напівпорожня і я, передаючи здачу, і інші пасажири чудово бачили молодика який ховав не свою здачу в кишеню...звичайно, коли його попалили він гроші віддав, проте настільки явно був цим роздратований і так намагався мене зачепити і налякати (ха-ха-ха), що розвіяв всю певність у тому що це була випадковість
вагомої для вас суми, не полінуйтесь пройти по салону до водія...збережете нерви і гроші :)

Може хтось знає...Який штраф тре платити якщо випишешся і не пропишешся протягом двох тижнів?

P.S. Я зара матюкатись буду...от нафіга моїй сестрі створювати самій собі проблеми, а потім ставити людей перед фактом і робити їх винними у тому що вони ці проблеми не можуть і не хочуть вирішувати?

Нє, це якась манія, їй богу, за цей місяць отримую вже 10 коробку цукерок рафаело...нє я їх люблю (любила щонайменше), але це не означає що тіки ними і харчуюсь :)))

Хоч табличку вішай "Рафаело не приймається" :)))) Алеж приносять такі люди що їх як би і ображати не хочеться...тож мучаюсь тепер...

Ніхто не хоче помогти? :))))