В щоденному земному потрясінні,

Яке не помічати я не звик.

Твої слова – то затишок осінній,

В якому добре доживати вік.

Погоду оминаючи негожу,

Років своїх майструючи вінець,

В твої слова я загорнутись можу,

Ховаючись від холоду сердець.

Так не уміє навіть колискова

Заколисати мій одвічний гріх,

В твоїх словах є щось таке чудове,

Що описати мало слів моїх.

Допоки душу не морозить іній,

Я в світ свій дивний з радістю пущу

Твої слова, їх затишок осінній

Із стуком в вікна сонного дощу.

06.06.2016

Я читаю чужі

Світи,

Біль чужу і чужі

Мрії,

Скільки чистої там

Простоти,

Що словами серця

Гріє.

Скільки світиться там

Тривог,

Сподівань і надій

Також,

І живе там, без сумніву,

Бог,

І злітає душа

Птахом.

Там ховаються

Від біди

Й перемогу добра

Смакують.

Я читаю чужі

Світи

І тихесенько свій

Будую.

03.06.2016

Десятий поверх. Далі – тільки вниз.

І небо – доторкнутися можливо,

І місяць зачепився за карниз,

І просить помогти сором’язливо.

Я знаю погляд цей – так само я

Просив допомогти. Мене не чули.

Злітала тінь нерадісна моя

Й топилася в небесному намулі.

Тепер та тінь не вірить нікому

І я її до віри не примушу,

Та місяць чую і, мабуть, тому

Протягую не руку – цілу душу.

01.06.2016

Небо і час

Стерпли,

Спраглим серцям

Втіха,

Добре, що дощ

Теплий,

Добре, що він

Тихий.

Сіється він

Мірно

І шарудить

Листям

Так, що цей світ

Мирний

Мокрий? Та ні –

Чистий.

30.05.2016

Постарішала вічність

І світ обмілів,

Навіть тіні

Дорослими стали,

Поділися зі мною

Хоч дотиком слів,

Поки сонце моє

Не пропало.

Поки зорі мої

Не поснули навік,

Поки вітер мій

Дихає вільно,

Поки я від людей

Наостанок не втік,

Поки ти ще до мене

Прихильна.

Поки стукіт серцевий

Іще не зімлів,

Поки світиться мир

Кольорами,

Поділися зі мною

Хоч дотиком слів,

Неймовірних, красивих,

Жаданих.

29.05.2016

Дитя небес та океану,

В своїй безмежності величних,

Моя душа – фортепіано,

Чарівний світ мелодій вічних.

Там чистих звуків ходять орди,

Беруть в полон усіх, хто хоче,

Там заплітаються акорди

Та серце слухача лоскочать.

Там є усе – сади духмяні,

Пустелі, бурі, дні погожі.

Моя душа – фортепіано,

Та мало хто зіграти зможе.

27.05.2016

Зеленіє море у очах,

Глибини ховаючи принади,

І стікає сонце по плечах

Тонкого волосся водоспадом.

Дивишся привітно і тепло,

Подихом своїм спиняєш миті,

Голос – кришталеве джерело,

Рухи рук – як колихання квітів.

Бачу тебе вперше і ім’я

Твоє загадкове невідомо,

Хтось тебе кохає, та не я,

Я не вірю вже мистецтву цьому.

20.05.2016

Вода сьогодні з небом заодно,

Вологий час, хвилини, навіть миті,

Хай буде дощ, йому ж бо все одно,

Чи темний двір, чи просто душу мити.

Хай він іде, холодний та сумний

Настільки, що йому позаздрить осінь,

Краплинками чіпляється до вій

І стразами ховається в волоссі.

Хай піною побавиться в струмках,

Заколисає тихим співом втому,

Лад наведе в розбурханих думках,

А піна із людей сидить най вдома.

Проста вода – і вже нема мети,

Такої хворобливої каліки,

Хай буде дощ, володар чистоти,

Й поможе хай очиститись навіки.

17.05.2016 

Вікно у ніч вдивляється самотнє,

Підсвічуючи трохи сяйвом кволим,

А там – весна, але чомусь холодна,

На осінь схожа тугою та болем.

І щось шукають ледь солоні очі,

Яким сумними бути не пасує,

Але знаходять те, чого не хочуть,

Та інше календар не пропонує.

Сховав пелюстки сплять чарівні квіти

І вулицю не топчуть перехожі,

І що з того, що скоро буде літо,

Воно, як та весна, на осінь схоже.

16.05.2016