Все ніби є, а людство знову бідне,
Бо світ уже не тоне в чудесах,
Дощі бурмочуть казочки нуклідні
В сплюндрованих жадобою лісах.
Кар’єрів скрізь накидано стигматів,
І пластиком залита кожна п’ядь.
Кого тепер, мій Божечко, карати?
Кому тепер ковчега будувать?
Велике поле, вічне поле,
Ані машин, ані дротів,
О, скільки тут згубили солі,
І скільки випито життів.
Сказати б щось – немає слова,
Змовчати б щось – думок нема,
Є тільки небо білоброве,
І маку стишена юрма.
Піти до неба і у небі,
Де добрих снів чатує рать,
Межи часів тендітних стебел
Тебе невпізнану впізнать.
І, на краю людського світу,
Ковтнувши подих висоти,
З тобою небом говорити,
Тобою небо берегти.
Передчуття передкраси.
Таємні натяки на зміни.
Прозорі світяться ліси,
І сонце бігає в хустині.
Іще морозу сяє сіль,
Іще бракує небу слова,
А вже гуде діжкатий джміль,
І навіть настрою медово.
буде день буде ніч
буде небо і низ
для моїх протиріч
місце знайдеться скрізь
буде з розумом спір
птах печінку склює
а дрімоті не вір
не моє не моє
за зорею зоря
за горою гора
неописаний світ
дивні натяки раю
а слова не ідуть
а словам не пора
ніби щось у душі
їх надійно тримає
може то хараман
може розуму гра
може просто душа
не вернулась до тями
за зорею зоря
за горою гора
а над горами ніч
гомонить солов’ями
Audi, vide, sile.
Слухай, дивись, мовчи.
День на шматки розбито.
Небо дає ключі
До розуміння світу.
Те, що було – пусте,
А до світанку – рано.
Чуєш, як сон цвіте
В синіх руках туману?
І у в’язниці,
І на волі,
Великим містом
Чи селом,
Скрізь ходить сон,
Всіх знає сон.
Один Харон
Не спить ніколи,
І древнім хлюпає
Веслом.
За проваллям Денисовим,
Чорним пагорбом за,
Ходить подруга бісова –
Невимовна краса!
Варить щось у відернику,
Гасить словом зірки,
Хижі тіні-химерники
Розповзлись навкруги.
Кличуть сови стривожено,
Вище пагорба дим,
І козак заворожений
Спить під пагорбом тим.
мал. Ілля Ріпин (Рєпін) «Поснулий козак»
Було і просто, і квітнево,
Без метушні і тісноти,
Куняли заспані дерева,
І хмари бігли хто куди.
Червоним мазалось на сході,
Домів гасилися вогні,
І так мовчалося природі,
І так мовчалося мені.
