Кавдорский замок
- 02.07.11, 19:16
- НЕЙМОВІРНЕ ПОРУЧ
В этом замке, согласно трагедии Шекспира
«Макбет», был убит шотландский король Дункан.
[ Читать дальше ]
Невицьке (угор. Nevicke) - село Ужгородського району, Закарпатської області розташоване на правому березі річки Уж на відстані 12 км від м. Ужгород.Історія села тісно пов'язана з Невицьким замком, розташованим неподалік на горі вулканічного походження на висоті 260 м н.р.м. Проведені розкопки дають підстави припустити, що замок побудували в 12-13 ст. на місці більш ранньої дерев'яної фортеці.
За народними переказами першу дерев'яну фортецю на цьому місці побудувала слов'янська княгиня задовго до приходу угорських племен у Придунайську низовину. Фортеця слугувала укриттям для жінок та дітей у разі нападу ворогів. Звідси й назва замку повязана з словом "невистка", тобто наречена або дівчина. Перші мешканці Невицького, імовірно, були замковими селянами, які виконували різні роботи, пов'язані з утриманням фортеці.
Стратегічно форпост мав дуже вдале розташовування, адже саме в цьому місці вузька долина р. Уж починає розширюватися, що дозволяло свого часу контролювати торгівельний шлях з Угорщини, який проходив через Ужоцький перевал в Галицько-Волинське князівство та до Польщі.
Відомо, що у в 1279 р. угорський король Ласло IV Кун (р. п. 1272 - 1290) передає землі Ужанського комітату трансільванському воєводі Фінті з роду Обо (Аба). У 1290 р. король Андраш III (р.п. 1290-1301) призначив жупаном Ужанського комітату угорського феодала Омодея(брата Фінті Обо), місцем проживання якого була саме Невицька фортеця
За господарювання Другетів на місці дерев'яної фортеці розпочинається будівництво кам'яного замку, який до початку 15 ст. був центром їхніх володінь. Після того як управління маєтностями Другетів було перенесене до Ужгорода, Невицький замок перетворився на форпост для захисту підступів до Ужгородського замку.
Посеред двору виділявся також двоповерховий палац із центральною чотириповерховою баштою-донжоном. Загальна площа замчища становить близько 1500 кв. м.
Ще багато цікавого про Невіцьке та замок дивитись тут
Сан Мишель – это настоящее чудо Западной Европы. Благодаря необычности места и красоте архитектуры Мон Сан-Мишель является одной из главных достопримечательностей Франции. В двух часах езды от Парижа находится скалистый островок, в периметре достигающий одного километра, возносится на 80 метров над морем.
Мон Сан-Мишель - мощная гранитная скала, увенчанная монастырем и колоссальным собором, посвященным святому Михаилу. Таинственное аббатство-замок бенедектинцев на скале Мон Сан Мишель, символом которого является взмывшая на 150 метров вверх башня собора Сен-Мишель, было построено между XIII и XVI вв. Оно основано в 708 году.
[ Читать дальше ]
Говорят, что каждый раз, когда мощи совершают чудо, в часовне замка звонит колокол.
[ Читать дальше ]Знаменитый силуэт замка возник сравнительно поздно — в эпоху романтизма и всеобщего увлечения неоготикой (1820-е годы). Кликабельны[ Читать дальше ]
Довге (угор. Dolha)- село в Іршавському р-ні, Закарпатської області, розташоване в долині річки Боржава.З 1409 р. селом володів Амбруш Довгаї. У 1417 р. барони Довгаї збудували в селі дерев'яну церкву та замок-фортецю, яку оточував земляний вал і рів. В 1514р. замок зруйнували повсталі селяни, які приєдналися до загонів Дьердя Дожі. Протягом століть жителі села розбирали руїни і з них будували свої хати.З 1711 р. Довге переходить у власність графа Ласло Телекі, як подяка за активну участь у розгромі повстанських військ. Новий власник розпочав реконструкцію феодального замку, який став літньою резиденцією нового власника.
В Довгому є п'ять діючих храмів різних конфесій, чотири з них стоять мирно поряд на головній вулиці селища, а п'ятий на околиці.
Дивитись більше світлин та опис
Селище Середнє (угор. Szerednye, чеськ. Serednе, словацьк. Serednе/Serednovo, нім. Serednje, польськ. Serednie) Ужгородського р-ну, Закарпатської області розташоване в передгір'ї Карпат - Маковиці.Назву селища пов'язують з його розташуванням відносно двох найбільших міст Закарпаття - Ужгорода та Мукачево, а також відносно центру долини, в якій воно знаходиться. Поселення на території сучасного селища виникло поряд із замком, побудову якого приписують монахам ордену Тамплієрів (Храмовиків).
Орден мав володіння у країнах Європи, в тому числі й в Угорщині. Монахи торгували солотвинською сіллю і на шляху від копалень до європейських базарів побудували низку укріплень для оборони торгового шляху та збирання мита, а при потребі і як пункту дислокації невеликих військових гарнізонів. Одним із таких укріплень і стала башта -донжон у Середньому, 12-13 ст. Це єдина споруда Ордену на території сучасної України.
Діяльність тамплієрів в цьому регіоні досить суперечлива тема і багато науковців та дослідників заперечують факт приналежності ордену до побудову замку. Завідувач відділу архітектури Закарпатського краєзнавчого музею Й. Кобаль стверджує, що орден тамплієрів до Середнянського замку не має жодного стосунку. За його словами, монахи жили не у замку, а в монастирі 12ст.,від якого на пагорбі біля р. Веля збереглися руїни.За однією з легенд саме у Середнянському замку тамплієри переховували священний Грааль та значну частину багатств.
Чотирикутну башту-донжон висотою 20 м, площею 18,6 х 16,5м та з товщиною стін 2,5-3 м було побудовано за прикладом прикордонних римських оборонних веж на Рейні та Дунаї. Такі башти загалом мали хорошу оглядовість та можливість вести круговий обстріл. Триярусна башта мала вхід на рівні другого ярусу, до якого з боку двору вела дерев'яна драбина, яка легко демонтувалась, або спалювалась у разі небезпеки.
В 1320 р. угорський король Карл І Роберт розділив землі між Другетами, Дожами, Дебреценами та іншим угорським шляхетським родами, які тривалий час продовжували міжусобні війни. На поч. 15 ст. Середнянський замок захопили магнати Палочі. У 1526 р. після загибелі останнього Палочі чоловічої статі всі маєтності переходять до шляхетського роду Добо, з господарюванням яких пов'язаний найбільший розквіт Середнього та замку.Відоме Середнє також своїми винними підвалами, які нині використовує завод "Леанка". (вул. Шевченка, № 6, www.leanka.com) Клімат та вдале розташування стали благоприємними факторами для вирощення винограду в цій місцевості. Середнянські вина експортувались в різні країни Європи починаючи з 17 ст., а російський цар Петро I, спробувавши в 1711 р. місцевого вина, наказав купити частину виноградників.
Багато цікавого про Середнє тут
Несвижский замок в Беларуси известен в первую очередь как родовое гнездо князей Радзивиллов, владевших им с XVI в. и вплоть до начала Второй мировой войны. Как и всякое здание с богатым историческим прошлым, он окутан множеством тайн. Так, говорят, где-то в его подземельях спрятаны несметные сокровища бывших владельцев… Статуи 12 апостолов Будучи представителями одной из самых старинных знатных польско-литовских фамилий, Радзивиллы состояли в родстве со многими влиятельными родами, в том числе с королевскими домами Европы. Дворцовые залы украшала роскошная мебель, персидские ковры, полотна знаменитых художников, бесценные коллекции предметов искусства. Замковая библиотека состояла из 20 тыс. томов, в том числе, в ней хранился и архив Великого княжества Литовского. Во дворце имелись театр и оркестр… Особую гордость несвижских Радзивиллов составляли отлитые в человеческий рост золотые и серебряные фигуры 12 апостолов, привезенные из Константинополя. Столь ценные предметы не выставлялись на всеобщее обозрение, а хранились в потайном «скарбце» в одном из замковых подземелий, куда могли спускаться лишь сам князь и его доверенное лицо: чаще всего эта роль доставалась эконому. Сокровища обычно демонстрировались лишь наиболее знатным гостям. Роскошь интерьеров замка буквально ослепляла. Всего в этой цитадели насчитывалось 365 комнат – по числу дней в году. Здесь были мраморный, золотой, серебряный, бриллиантовый залы, отделанные драгоценными металлами и камнями…
Где сокровища Радзивиллов?
После поражения французских войск князю пришлось спасать свою шкуру. Отдав верному эконому распоряжение вывезти из Несвижа все самое ценное, Радзивилл скрылся в Вильно (так назывался тогда современный Вильнюс). Однако, как гласят предания, из Несвижа не успели ничего увезти, поскольку в город вошли русские войска. Правда, эконом успел спрятать сокровища Радзивилллов, в том числе и скульптуры 12 апостолов, в «скарбец» и взорвать подземный ход, ведущий в хранилище. Преданность хозяину эконома и погубила: он был повешен во дворе замка. Самого князя Доминика вскоре тяжело ранили в бою. Он скончался, так и не открыв никому тайны местонахождения радзивилловских сокровищ. Потому их продолжают искать и по сей день…
По одной из версий, легендарный клад Радзивиллов скрыт в тоннеле, некогда соединявшем Несвижский замок с соседним Мирским. В последнем действительно имелись подземные тайники. Под северо-западной башней начинался ход, тянувшийся на полтора километра. В разное время находили вокруг Мирского замка и остатки других подземных тоннелей. Существует и предположение, что пресловутый «скарбец» все-таки следует искать под Несвижским замком. В 1997-2000 гг., когда замковый комплекс стали реставрировать, был обнаружен подземный ход высотой 1,8 м и шириной 1,2 м. Из инвентарных книг стало известно, что подземные тоннели вели из замка к городским монастырям, а в нижней части земляных валов располагались различные подсобные помещения, склады, конюшни… Есть у кладоискателей и своя легенда. Они утверждают, что сокровища Радзивиллов никому не даются в руки, так как их охраняет призрак князя Доминика, будто бы не раз виденный обитателями Несвижа…
Привидение замка Радзивиллов в Несвиже
Королева Барбара слыла не только красивой, но и одной из самых образованных женщин своего времени. При этом о ее любовных похождениях ходили предания. Ей приписывали около 40 любовников! Рассказывали, что королеву отравила свекровь, мать Зигмунта Августа, люто ненавидевшая ее. Король безумно любил свою супругу и однажды попытался при помощи магии вызвать ее дух. Произошло это как раз в Несвижском замке. Знатоки предупреждали Зигмунта Августа, чтобы он не пытался прикоснуться к видению, но, увидев любимую, тот позабыл обо всем и обнял ее. С тех пор призрак Барбары Радзивилл навсегда поселился здесь…
В конце 90-х перестройка смела санаторий ЦК КПСС, а вместе с ним и чудом сохранившиеся остатки старинной отделки. Однако в 2000 г. у замка появился шанс возродиться: как и многие памятники архитектуры, его задумали реставрировать. Однако этому словно что-то препятствовало… 24 декабря 2002 г., когда в замке полным ходом шли реставрационные работы, приключился пожар. В результате полностью сгорели деревянные чердачные перекрытия, была повреждена старинная башня с часами. При тушении огня пострадали от воды уже положенный паркет, расписные стены и потолки… Уж не призраки ли постарались? |