хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «щоденник»

Про мандарини, стереотипи і новий сайт


Фото із сайту kleo.ru

У ніч на 1 січня я чудово... ба навіть супергіперчудово зустрів Новий рік. Удень того ж числа відбулося не менш вдале продовження банкету. Другого прокинувся при доброму здоров'ї і радісно поїхав на роботу, позаяк на моєму підприємстві робочі дні нікуди і ніяк не переносилися, про що нітрішки не шкодую.

І лише вчора, себто 4-го, згадав страшну річ smile:

А МАНДАРИНИ?

Вони ж для мене як для всіх (ну... принаймні, для абсолютної більшості!) пострадянських людей у дитинстві були символом Нового року! А зі здобуттям Ненькою незалежності успішно ним залишалися весь цей період!

У ніч на 1 січня 2009-го мандаринів на столі, за яким я сидів, не було.

І ввечері 31 грудня 2008-го - теж!

Ні, Ви тільки уявіть собі: і я, і кохана дружина, і ще енна кількість екс-радянських людей про них забули!

Проте Новий рік, повторюю, вдався на славу.

От як буває!

Якби ж то всі стереотипи так легко ламалися...

P.S. А тим часом на моєму сайті Некрот.net - блог Мужчины, который пишет викладено ще один новорічний пост, здатний зацікавити:

Спасибо Деду Морозу... и Господу, ибо есть за что.

Ну от, наразі, й усе.

Дякую за увагу.

На випадок, якщо до Різдва тут не з'явлюся - вітаю всіх православних людей із цим святом!

Час і вічність

Анекдот.

Одного професора через одну літеру "ф" запитують:

- Що таке час і що таке вічність?

Той відповідає:

- Навіть якби я мав час це пояснити, вам потрібна була б вічність, щоб це зрозуміти.

 

Для тих, перед ким постало запитання "Ну і де сміятися?":

НІДЕ.

 

Для тих, кому цікаво, чому саме зараз саме Некрот розповів саме цей анекдот:

навіть якби я мав час... smile

 

Бажаю вам завжди мати час! На все справді важливе. І мати мудрість відрізнити те, що ви можете змінити, від усього іншого. І потрібне від непотрібного.

На цьому відкланююсь.

Я в нормі!


"Я в норме". Такий настрій користувач сервісу Я.ру від Яндекса Злий Некрот обрав собі раз і назавжди.

Скажете, це не настрій?

Можливо.

Скажете, хіба тяжко міняти настрій з хорошого на ще кращий і ділитися цим щастям з іншими користувачами?

"Поделись улыбкою своей,

И она к тебе не раз еще вернется!"

Та важкувато, чесно кажучи. Часу на це шкода.

А "я в нормі!" - це нині, і повсякчас, і навіки.

Навіть якщо Некрот з тих чи інших причин не зовсім у нормі.

Цим із ближніми точно ділитися нема чого.

Краще побажати всім лише чудового настрою. Хоча так і не буває... Але ні - то ні, побажати можна!

Спам - не спам, а цього не треба нам


Тут написали в коментах до мого попереднього поста, що я спамом займаюсь.

Питання спірне. Можна, звичайно, з великим обуренням здійняти ґвалт, що це не спам, а кроспостинг новин Сайту злого Некрота. Тим більше, так воно і є.

Але я ніякого ґвалту здіймати не буду. Річ у тім, що шановний коментатор наштовхнув мене на думку: зі згаданим кроспостингом треба "зав'язувати".

Не слід надалі ним займатися!

Чому?

Тому що!

Я собі знаю, а тут пояснювати не хочу.

Тож спасибі, Grintroll, за той вівторковий комент! (див. скріншот зверху).

Вихідні...

Вихідні у мене почались не п'ятничного вечора, як зазвичай, а суботнім ранком, [ ...далі дуже багато літер ]  

Теорія сенсу або ж мої роздуми про життя.

Вона сказала б "Так", якщо б я її запитав. Та я цього не зробив, не зробив першим. Вона сказала б "Так", якщо б я спробував, та я навіть і не думав про це. Дивно, та це вона мені розповіла. То було доволі смішно, ні, то було досить відверто. А я... я просто бовдур.
Якщо чесно, то я був дуже навіть не проти . Але така думка мені не приходила, я вважав, що це неможливо... Та ні, знаючи її, я взагалі то й не думав про це. Я навіть не здогадувався... Смішно, але ,коли вона це сказала, я зрозумів, що десь в потаємних куточках душі мені самому цього хотілося...
Вона сказала б "Так", якщо б я її запитав...
Сторінки:
1
50
51
52
53
54
55
56
57
попередня
наступна