Для тих хто іще вирішує лежати чи іти невелика подорож у гори.
Піп Іван Марамороський знаходиться на кордоні України і Румунії і тому вихід туди потребує реєстрації у місцевій прикордонній службі. Але багато хто не реєструється і не попадає на очі прикордонникам, але все ж таки паспорт громадянина слід з собою мати, а при зустрічі не слід поводитися як контрабандист.
З центру села ми проїхали десь біля 3 км. машиною і за символічну плату залишили її на зберігання на місцевій лісопилці. Далі пішком грунтовою дорогою вздовж потоку Білий Потік. Цей маршрут виявився найбільш прийнятний для спокійного підйому. Не дивлячись на жару у руслі потоку було прохолодно, та і сам потік вражає своїми красивими перекатами водоспадами скелями.
Зрештою все на фото
Дорога з обох сторін оточена заростями і пахощами кремени і девятисилу,
Кремезною кременою можна скористатися як брилем
Тут справжній ресторан для всієї кольорової братії від якої аж мрехтить в очах
Оманоманія
Тут в урочищі Ялин можна відпочити. Отак
А можна насолоджуватися потоком, що тече поряд
А можна просто покайфувати в кришталевій воді
Буквально кожен поворот дороги - це нові водоспади і чудові перекати
Отакий "маленький" камінець щось скинуло зверху. Може Довбуш?
В цьому місці можна повернути вправо на стрімку доріжку по хребту вверх,
а можна обрати більш спокійний підйом серпатинами
Перший привал на дорозі вверх. Хоча будинок засмічений, як і все де немає газди, але тут можна переночувати при потребі. Є ліжка і навіть декілька матраців
Проходимо біля невеликого стійла овець.Вперше на підйомі відривається вид на мету походу Піп Іван
Западло на маршруті. Застряли на пів години, ледве одірвалися
Позаду тригодинний підйом і гора Берлибашка. Прямуємо до підніжжя
Полонина Лисичий у підніжжі Піп Івану. Тут ночуватимемо
НА хребті полонини розкриваються чудові панорами На сході наша гордість - наші двотисячники.
Вечір підкрався як злодій. Сонце втекло спати до Європи
4,20 . В горах світає. Привіт Чорногоро
4.50 Аргумент "Вставай українцю маскаль вже годину не спить", не діє бо
хтось звечора випив весь запас і пиво теж
Ще спимо але таки йдемо
Насолоджуємося ранішніми краєвидами. Привіт станіславщина.
За відсутності вказівників напрямку згодиться і такий . Нам туди
А позаду, під білою ковдрою, в долині Тиси спить моя рахівщина
Позаду Петрос малий в Петросі великому
А попереду неймовірна краса скелястих марамороських гір
Десь там внизу сніжники але я туди ні-ні
Ще трохи. І що приємно тут не як на вокзалі, або на Говерлі. Тільки ти і тиша
Трохи більше години неспішної ходи і ось він Піп Іван
Любуємось аборигенами
Дивуємось ромашкам
цілуємо терлич
Пора вниз. Ідемо хребтами доріжкою по кордону в сторону полонини Струнги та гори Щербан
Над дорогою нависають стрімкі схили гори Щербан та альпійські луки
Скелясті виступи
На полонині
Позаду гора Щербан і один із можливих спусків з хребта
