Если друг твой в словесном споре Мог обиду тебе нанести, Это горько, но это не горе, Ты потом ему все же прости.

В жизни всякое может случиться, И коль дружба у вас крепка, Из-за глупого пустяка Ты не дай ей зазря разбиться.

Если ты с любимою в ссоре, А тоска по ней горяча, Это тоже еще не горе, Не спеши, не руби с плеча.

Пусть не ты явился причиной Той размолвки и резких слов, Встань над ссорою, будь мужчиной! Это все же твоя любовь!

В жизни всякое может случиться, И коль ваша любовь крепка, Из-за глупого пустяка Ты не должен ей дать разбиться.

И чтоб после себя не корить В том, что сделал кому-то больно, Лучше добрым на свете быть, Злого в мире и так довольно.

Но в одном лишь не отступай, На разрыв иди, на разлуку, Только подлости не прощай И предательства не прощай Никому: ни любимой, ни другу!

В хаті сонячній промінь косо

На долівку ляга з вікна...

Твої чорні шовкові коси Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили Це життя трудового плід. Але в кожному русі — сила, В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу — Материнську любов гарячу І твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти, прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть.

От і все.

Поховали старезного діда,

закопали навіки у землю святу.

Він тепер вже не встане

і ранком не піде

із косою під гору круту.

І не стане мантачкою тишу будити,

задивлятися в небо, як гаснуть зірки.

Лиш росою по нім буде плакати жито

і пливтимуть над ним непомітно віки.

Ти знаєш, що ти — людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди —

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.