Закарпатський гурт Rock-H на своїй сторінці в фейсбук звернувся до всіх фанів та небайдужих із проханням поширити їхні пісні на українських радіостанціях аби посприяти вступу в дію закону про квоти на українську музику. До публікації гурт додав архів із 45 студійними треками, створених за 8 років існування колективу, а це понад дві години безперервного звучання.

Публікація здобула небувалої підтримки серед слухачів. В гурті зізнаються, що відчули бурхливу підтримку та симпатії з боку поціновувачів україномовної музики: за півтори доби пост здобув понад 1000 уподобань та більше ніж 600 поширень. Існує стереотип, що в Україні бракує якісної україномовної музики, проте користувачі соціальних мереж висловлюють думку, що із задоволенням слухатимуть українських виконавців, аби тільки їх можна було почути у радійних ефірах.

Лідер гурту Віктор Янцо раніше не виказував своєї позиції щодо введення квот на україномовну музику. Все змінилося після його гастрольної поїздки у Європу: «Влітку ми їздили з гуртом до Польщі. Проїхали всю країну з півдня до півночі. 12 годин у дорозі. Слухали тамтешнє радіо, і якщо не весь, то майже весь ефір був польською мовою. Це була музика різних жанрів. Відчувалося, що деякі треки нові, а деякі записано досить давно. Але всі вони польською мовою! Впевнений: без державної підтримки тут не обійшлося. Якщо в Україні існують державні програми підтримки виробників промислових товарів та продуктів харчування, чому б не підтримати виробників україномовного музичного продукту? Радійники кажуть, що пісень недостатньо за кількістю і якістю. Але це замкнуте коло. Радіо робить музику відомою, у виконавця з'являється робота, він заробляє, і найперше, у що інвестує свої заробітки - це у якісні записи нових пісень. Слухачі підтримали наше прохання до радіостанцій розглянути наші треки так, як не підтримували ще жоден наш реліз. Це означає, що люди хочуть чути по радіо і таку музику. Впевнений, що подібна картина була б і у багатьох інших українськихгуртів. Маю надію, що цей закон буде не просто формальністю, і дасть новий поштовх до розвитку української музики».

Нагадаємо, що закон про квоти викликав багато дискусій серед представників радіо та шоу-бізнесу. Він передбачає збільшення частки пісень державною мовою до щонайменше 35% від загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу з 7.00 до 14.00 та з 15.00 до 22.00 години.

Жовтневий кліп Rock-H/Рокаш «До сонця близько» у співпраці з Іваном Поповичем:

https://www.youtube.com/watch?v=vupjROoiu8I

Best regards,

Maksym Rozenko

Head of Communications

Rock-H

55, VelykaVasylkivska Str.,

Kyiv, Ukraine

+38 050 342 92 23

+38 067 445 00 82

E-Mail: [email protected]

http://rock-h-orchestra.com.ua/

Новий трек популярного гурту С.К.А.Й. отримав назву “Не Забувай”, та, за словами музикантів, символічно відкрив новий етап творчого шляху колективу. Нова пісня увійде до наступного студійного альбому гурту, вже, між іншим, п’ятого за ліком повноформатного лонг-плею під назвою “Нове Життя”.  http://lovelylife.in.ua/tvorchist/muzyka/s-k-a-j-zapysaly-novu-pisnyu.html

Назарій Яремчук зізнавався: "Ще ніхто і ніде так не заспівав пісні мого друга Володимира Івасюка, як це зробила Квітка".

“Друга Ріка” представила шанувальникам кліп на пісню «Засинай».

Пісня “Інші” з альбому “Подих”  увійшла до саундтреку однойменного серіалу 

 Надихнувшись (т.е., вдохновившись) збіркою вітчизняної (тобто, української) музики, вирішив «заднім числом» зробити збірку пісень 2014 року. По-перше, тому що деякі композиції "торкали" ("Океан Ельзи - На небі" точно були саундтреком, "Скрябін - Порш пана мера", С.К.А.Й. ). По-друге, цікаво було пригадати (хоча це було важко) що слухали минулого року з україномовної музики. По-третє, виявилося, що багато пісень які нині розкручують — минулорічні. А ще фотозвіти закінчилися... Ну а про музику я і раніше писав.

  Отже, неофіційна підбірка популярної та найкращої укр музики за 2014й. Серед популярних — Океан Ельзи, Артем Мех, Арсен Мірзоян, Захар, Іван Дорн, Світлана Тарабарова, СКАЙ, Ірина Федишин, Христина Панасюк і Механічний апельсин, Анна-Марія, Анатолій Матвійчук. Із багато нерозкручених треків відомих виконавців (КиївЕлектро, НеМо).



АУДІО-ВЕРСІЯ

До речі, як вам ідея збірки?

[ Детальніше... ]

Ну і запитання, чи сподобалась вам збірка і наскільки вона актуальна?

Чи сонце є, чи сонця нема?

Новая статья Ростислава Шептыкина в рубрике "Природа музыки"

                                                           Мелодійне звучання електроніки та драйвових гітарних рифів поєднав київський гурт Elleven Project. Дебютний альбом Polyhedron, що вийшов у світ в листопаді 2011 року вмістив у собі як веселі, так і сумні нотки. Тим самим змусив закохатись у їх музику з першого звуку.

На всі питання відповідав засновник проекту Гліб Пекуровський.

                - Розкажи, як ви знайшли один одного? Як познайомились?                 - Щодо гітариста - було це у 2006 році. Нік працював адміністратором репетиційної

бази, на яку в один день прийшов я зі своїм тодішнім проектом. Варто відзначити, що в кращих традиціях та репетиційна база знаходилась в двоповерховому гаражі. Згодом йому самому довелося стати у тому гурті гітаристом. У 2008-му році ми з ним той гурт полишили, сформувавши ЕР. Вокалістка Аля Вардугіна була знайдена дуже просто - через оголошення. Я тоді був активним учасником однієї блог-платформи і певний час ми були знайомі віртуально, аж поки вона не прийшла на прослуховування.           

                - Бачила у вас на знімках з концерту ще барабанщика, він з якого гурту?    

                -Справа в тому, що ми не маємо необхідності у барабанщикові в складі гурту. А на

живих виступах використовуємо сесійних музикантів. На презентації дебютника з нами був Рома Літинський, ударник гурту Холодне Сонце. Співпрацювати з ним плануємо і надалі.                                                

                - Ти згадував про минулий проект, що це було?                                                              

                - Це був майже стовідсотково електронний проект, що складався з мене - клавішника, вокаліста та гітариста, яких змінилося двоє, Нік став останнім. Проіснував проект близько 2 років, мав він назву Nowhereland.

                - А яка історія назви Elleven Project?  

                - Ця історія зараз прозвучить вперше. Був початок 2008 року, ми якраз шукали назву для проекту. Не хотілося чогось надто пафосного, водночас хотілося чогось інтернаціонального і простого.  І от я опинився в супермаркеті і, проходячи повз стелаж із CD побачив альбом проекту The Fellowship із назвою In Elven Lands. Але назву альбому я прочитав спочатку невірно як In Eleven Lands. А оскільки ми якраз шукали назву я подумав "Хм, Eleven. Те що треба". Ця назва потім затвердилася, згодом би додали другу літеру l і вона стала Elleven. Це зроблено через певну стилізацію, бо у багатьох шрифтах написання знаків 1 і l збігається. А ще згодом додався Project, бо нам стало відомо про існування декількох однойменних гуртів по світу і необхідно було щось до назви додати.   

                - До речі, у вас є музична освіта?          

                - 2 роки за класом фортепіано, а це не рахується. А в інших... Хіба що Коля 3

роки провчився на звукорежисера. Але гітару він тримає в руках з дитинства.  Основна річ, яку потрібно розуміти, кажучи про музичну освіту - що освіта ця, перш за все, академічна. Світ так званої "естрадної музики" - не противага і не ворог академічний, це просто інші реалії з іншими вимогами.                                                 - Згідна з тобою. А яка основна освіта у вас?   

            - Вища технічна. Спеціальність - "Системи захисту від несанкціонованого

доступу". зараз навчаюся в аспірантурі, зайнятий адаптивним автоматичним управлінням та оптимізацією акустичних характеристик. Аля юрист за освітою, а Коля вчився 3 роки в ДАККІМі, має солідний досвід в звукових питаннях різного роду.               

                - Як проходив запис дебютного альбому?

  - Запис альбому тривав 6 років. Дався він з великими труднощами і взагалі дуже вимучений, бо зустрів низку проблем. Через це емоційних сил на його достойний піар майже не лишилося. Тому я дивлюсь на наступний альбом, на який вже є матеріал, як на новий старт. Як на доросліший альбом, що більше відповідатиме нам теперішнім.                             

               - Чому так довго? Записувати альбом так складно?   

                - Сам по собі запис - процес приємний і творчий. Водночас, 6 років витратилися на багато чого. Я спочатку був просто клавішником, про вокал навіть і не думав. Вістимо, почалася довжелезна епопея з пошуком вокалістів, яка закінчился тим, що були різні виконавці, але все було не те. І я тоді на 2 роки пішов і зайнявся вокалом.

Окрім того, за різних причин не завжди ладилася робота із людьми, що мали відповідати за безпосередній запис. Все закінчилося тим, що весь альбом довелося спродюсувати, записати і зводити мені самому.

Я не скаржуся, бо під кожен з цих етапів мені довелося само-розвиватися, але це забрало час. А ще під кінець цього терміну я одружився, і під впливом дружини я раптово записав альбом.

               - Дружина підтримує тебе?   

         - О так. І не дає лінуватися. По факту, вона перший слухач, бо знає пісні від найперших демо-записів. Все чує першою, і взагалі перший критик.

  - Це чудово. Ще хотіла спитати, як народжуються ідеї пісень?                                 

                - Я належу до того типу музикантів, в яких першою народжується музика - під пальцями. Гармонія на фортепіано, чи якась мелодія, абощо. Потім з цієї основи виростає повноцінне аранжування. Потім ходиш, наспівуєш під те, що вийшло і народжується так звана вокальна «риба». Під «рибу» підставляєш слова, що на твою думку підходять атмосфері пісні найбільше.

                Тому я не знаю, чи можу однозначно відповісти на питання про ідеї. Бо випадок, коли я свідомо намагаюсь написати пісню про щось конкретне, в мене не працює. А на першу музику першочергово впливає все ж настрій, з яким я сідаю за інструмент, чи якісь невербальні "думкоформи", але точно не ідеї. Ідеєю пісні оволодівають пізніше.  

                - Що у вашій музиці змінилось за час вашого існування?                                             

               - Як я вже казав, свого часу я був значно більше налаштований на електроніку, часом досить

похмуру. Ким би я не став потім, в оригіналі я був лиш клавішником. Згодом я став слухати значно більше гітарно-орієнтованої музики, часом відхиляючись до етнічної чи фолкової музики і ясна річ, що це відобразилося на тому, що створюю я сам. Polyhedron цим змінам гарний приклад: він все ще дуже електронний, але і важкої гітари там дай Боже кожному. Інколи це поєднання навіть призводить до того, що таку кількість електроніки і таку потужну гітару часом досить важко "узгодити", бо звуковий простір між двома вухами обмежений. 

                - До речі, який саме тираж у альбому?              

                - О, величезний, на півсвіту пороздавали по магазинам (усміхається). 150 штук. Насправді затрати, яких потребує процес тиражування дисків, ніколи не відіб'ються у випадку молодого проекту, та ще й у час безкоштовної музики у цифровому світі. Тому ми і виготовили лише 150 штук - для найзавзятіших шанувальників. Всі інші хай вільно скачують альбом з офіційного сайту ellevenproject.com і слухають, ми не жадібні.              

                - Яка ситуація з наступним альбомом? Чого чекати вашим слухачам та коли приблизно він вийде у світ? 

               - 6 років крутіння в голові переважно вельми похмурих і меланхолійних пісень з першого альбому призвели до того, що наразі я значною мірою налаштований на дещо світліший і оптимістичніший альбом. Якщо перший альбом дуже патетичний, концептуальний, епічний - то другий я бачу більш інтимним. Із досвіду першого альбому я зараз краще не називатиму строків.  Але я налаштований не затягувати. Можливо, не найближчими місяцями, але у осяжній перспективі.

                - Скільки у вас було концертів і в яких містах?

                - Та думаю з десяток набереться. Всі в Києві. Ніколи не виходило активно давати концерти приблизно через ті самі проблеми, через які затримувався дебютник. Сподіваюся цю ситуацію змінити звичайно.         

              -  Які курйозні ситуації у вас були?      

                - Ну, привіт МВС - одного разу з Колею побували в київському районному управлінні за гратами за вчинок, який не скоювали. Наша міліція нас береже, це правда.  

               - А що там сталось?      

                - Та, давня історія про розбиття в посольстві РФ вікна, коли ми якраз досить недалеко знаходились. Комусь було потрібно нашвидкуруч знайти винуватців і в них, очевидно, це вийшло.

                Ще був такий випадок, одного разу Коля одягнувся відьмою на Новорічну вечірку (усміхається). А на концертах зазвичай все добре проходить. Та в нас і не такий великий концертний досвід поки що. На все свій час.              

               - І на завершення: які у тебе мрії та плани на майбутнє?        

           - Щодо мрій - декілька років тому, роздумуючи про творчу реалізацію і про компроміси, які для цього потрібні, зрозумів, що я, певно, не хочу бути багатим, я хочу бути щасливим. Тому думаю, найголовніша мрія - продовжувати бути собою і робити ту музику, яка робиться і яка, сподіваюсь, багатьох радуватиме, навіть якщо це буде не Вемблі з Коачелою. І хай це не мрія про щось глобальне і величне, але важко мріяти, коли загалом маєш все, чого бажаєш: дружину, сім'ю, друзів та улюблені заняття.

Сайти об українських співаках

подивіться новий кліп, гурт "ЗЕЛЕНЬ" http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=07DZ3EMkVw4