И у Вас поднимется рука на этого дракона?!
Достаточная жесткость пряничного теста позволяет создавать самые сложные фигуры.Пример использования пряничного теста и кондитерской мастики при создании больших объемных фигур.
Пряничный торт «ДРАКОН»
Вес торта 7 кг. На разрезе хорошо видна структура фигуры. Тело "дракона" выложено из склеенных густым повидлом пряничных коржей. После сборки коржей фигура подровнена ножом, затем покрыта масляным кремом и, после его застывания в холодильнике, закрыта пластом кондитерской мастики толщиной около 5 мм. Затем мастика с помощью аэрографа подкрашена пищевыми красителями в разные полутона. Детали декора фигуры выполнены из цветной мастики. Нарезание тела "дракона". На разрезе видны коржи, составляющие тело "дракона", покрытые масляным кремом и мастикой. Все это не только красиво, но и вкусно. Изготовление такого торта весьма несложно. В Киеве эти торты "Дракон" весом 7 кг с начинкой на выбор продаются по цене всего 175 гривен (при курсе гривны около 4-х российских рублей или 0,1 евро, или 0,126 долл. США) да еще с бесплатной доставкой на дом в пределах города.http://subscribe.ru/group/mir-iskusstva-tvorchestva-i-krasotyi/137406/
Жаль телефончик или адрес не указан… Я бы малому на День рождения такой прикупила.
Отже... Хто бажає, - можете ознайомитися з ще однією "лицарською оповідкою"... Сподіваюся, вона так само припаде Вам до вподоби, як і більшість попередніх... У будь-якому разі, дракон укотре виявляє силу волі, а лицар, - характер, котрий йому вже дістався у спадок. Час та реалії вимагають від героїв належного підходу й активної діяльності.
- Ну? - запитав дракон.
- Ну, якось сутужно, - чесно зізнався лицар, - удруге вони на одні й ті ж граблі навряд наступлять. Ось, в правилах турніру чітко вказано: "Ім'ям короля використання драконів у якості тварин для їзди найсуворіше забороняється"!
- Але ж тільки "у якості тварин для їзди", - хмикнув ящір і з натяком підморгнув партнерові.
- Але... Це якось не чесно, - навів останній аргумент лицар.
- Слухай, йдеться про офіційні змагання - здивувався дракон, - до чого тут чесність?!
За півгодини опісля
- Сподіваюся, сер, чотири останні покоління ваших предків були вільними людьми? - гризучи яблуко біля входу до іподрому, герольд з сумнівом оглянув одяг новачка, котрий видавався дещо завеликим як для нього.
- Так.
- Хо-хо, і у сера навіть є свій герб? - єхидно поцікавився сквайр в розкішно розцяцькованій чепурній котте.
- Так.
- А як щодо свити? Ну, там - пажі, зброєносці, блазні, кухарі, лікарі?
- Ні.
За спиною лицаря хихикнули.
- Кінь?
- В мене його немає. Я змагатимуся пішим.
За спиною лицаря хихикнули голосніше.
- Чи приготували ви, сер, хороші обладунки? Я не кажу про максиміліанівські, але хоч щось попристойніше надітої на вас іржавої кольчуги?
- Ні, - знову відповів лицар, збентежено почервонівши.
За його спиною вже навіть не хихикали - іржали уголос.
- Але вже, звичайно, ви припасли для турніру добрий клинок? - герольд підкреслено перестав звертати увагу на того, хто стояв перед ним, цілком зосередившись на яблучному м'якуші.
- Е-е-е. Ні.
- Ииии! Голодранець! Нуб! - заревли за спиною хором глядачі.
- Тоді, дозвольте довідатися, сер, де ж та холодна ручна зброя, якою ви збираєтеся битися? Не інакше - в ломбарді?
Позаду лицаря вже навіть не кричали, а просто улюлюкали й каталися по землі.
- Та ні. Вона десь тут. Спить в тіні, - глитнувши, признався лицар.
І свиснув.
З сусідніх кущів з хрускотом з'явилася драконяча туша.
Герольд вдавився недогризком. Радісна істерика за спиною лицаря миттєво змінилася панікою.
- Що, напарнику? Вже пора? - поцікавився ящір, оглушливо позіхнувши. Потім дракон огледівся і ударом хвоста розніс вщент колоду завтовшки в два обхвати. Так - задля розминки.
- Не ця ж зброя, - приглушеним голосом брязкнув сквайр, задкуючи за сусіднє шатро.
- Хочете посперечатися? - з шаблезубою посмішкою поцікавився дракон.
Сквайр зойкнув і кинувся навтьоки.
Проте, герольд виявився сміливішим:
- Але, сер нехай це... Цей. Нехай цей - ваша зброя. Але вона не холодна і не ручна!
- А ось це ви даремно, - гмикнув лицар, - По-перше, дракон, як і будь-який плазун - холоднокровний. Що ж до другого... Дракон, до ноги! Сидіти! Лежати! Слід! Ось, а ви кажете "не ручний".
- Але...
- Досі не вірите? Добре. Останній аргумент. Дракон, фас!
Годиною пізніше
- І все ж, є в цьому щось неправильне, - вимовив лицар, приторочуючи до дракона шосту скриню з призами.
- Ой я вас таки благаю, - дракон знизав лускатими плечима, - Що? Що "не правильне"?
- Ну, якось це не за правилами.
- Не за правилами? "Ім'ям короля у разі нез'явлення однієї із сторін на іподромі, іншій зараховується повна і абсолютна перемога", - по пам'яті процитував ящір, - Так що, напарник, замовкни і тягни сьому скриню.
- Припустимо, ти правий, - спроквола погодився лицар, - проте, в мене лишилося ще одне питання.
- Яке?
- Чому нам услід кричали не "чемпіони", а "читери"?
- По-перше, їм завидно, - розсудливо заявив дракон, - По-друге, ці люди нічого не розуміють у підготовці до офіційних змагань!
За оригінал оповідки хочу висловити подяку
© Red 2 the Ranger, 2010
Любите ли вы драконов? Маленьких и смешных? Если да, то поймете меня-) Увидев эти чудесные работы невозможно удержатся и не начать показывать всем всем-)
Американская художница Хизер Брутон родилась в Канаде в 1961 году. Жизнь рядом с Атлантикой сформировала сильный интерес художницы к природе, который по прежнему является одной из важных тем в ее творчестве. В 1984 году она переехала в Торонто, а еще 10 годами позже в нынешний дом в Kitchener, Ontario.
В 1978 году впервые показала свои фантастические работы на конвенции фантастов и получила 2 награды. С тех по ею получено более 150 наград. Наибольшее восхищение вызывает у нее творчество Alphonse Mucha и J.W. Waterhouse.
На сайте художницы можно полюбоваться на грифонов, египетских богов и замечательных единорогов. Там много есть чего, что будет мило сердцу любителям Фентези: http://hbruton.deviantart.com/ и http://www.heatherbruton.com/
Tea Time [ Читать дальше ]
Дракон піднявся, трішки огледівся та пішов уздовж гірського схилу... Спробував злетіти, але в голові запаморочилося, й він, спересердя плюнувши, вирішив за краще не ризикувати принадами місцевого ландшафту. Уже неподалік розпочиналася пустеля, яка не дуже приваблювала його своїми обрисами. Опісля того, як йому так вдало пощастило позбутися клопотів з одним невеличким королівством, він запрагнув усамітнення в якій-небудь безлюдній місцевості. Якщо й шукати для себе якусь принцесу, то нехай краще подібним займуться лицарі... Адже їм потрібні королівства. Тим паче, що далеко не кожна принцеса здатна осягнути мистецтво співжиття з драконом. З такими думками він підняв голову й огледів свої нові володіння. Через віддаленість від торгівельних шляхів та просто значну відстань від "цивілізації", що доповнювалися "принадами" досить великої пустелі, ця місцевість викликала захват. Фактично, це була значна за розмірами оаза, котра відзначалась як зеленою рослинністю, так і чималим озерцем, яке своєю дзеркальною поверхнею милувало око. Удалині щось зблиснуло на сонці, але дракон не зважав на подібне, цілковито віддавшись післяобідньому сну.
Останній похід закінчився для загону лицаря не найкращим чином. Якщо висловитися точніше - відправкою майже в повному складі (окрім нашого лицаря) до кращих місць, які були набагато ближче до Господа, аніж ця пустеля разом із пекучим сонцем та деякими іншими "принадами буденності". Барону Ґільдену, який був задумав похід супроти сусіднього вождя магометанського племені, не пощастило зовсім трішки - досить малочисельний загін легкої кінноти, який відзначався вірністю вождю, саме повертався після важких боїв з "невірними", яким заманулося підняти повстання. Хоча сил було витрачено чимало, бунт вдалося придушити. Ті воїни, які вижили після боїв із заколотниками, прагнули якомога швидше повернутися й відпочити. Значні втрати були викликані не просто гарними діями заколотників (яким пощастило відійти в "ліпший світ"), а передусім вдалими засідками, котрі виявилися в багатьох випадках дуже неочікуваними для кінноти. Відчуваючи сильне бажання помститися, навчені гірким досвідом воїни не дуже розбирали, хто там трапився на їхньому шляху. Самотньому лицарю вдалося вижити лише через те, що його оглушило вже на початку бою, а в подальшому вороги визнали його мертвим, так само, як інших підлеглих барона.
Лицар підійшов ближче до озера... Спрага була просто неймовірною. Неподалік лежав дракон, який, однак, видавався не дуже доречним доповненням до ландшафту. Зброя нагадала про себе звичним брязкотом. Дракон розплющив одне око й сумирно подивився на чоловіка. Той витягнув меча та спробував підійти ближче й встромити його в звіра. Натомість, дракон підвівся та змахнув крилами. Лицар кинувся до нього з жахливим криком… Після першої години поєдинку дракон запропонував опоненту короткий перепочинок. Це викликало цілковите розуміння, але було з відразою відкинуто. А вже опісля другої години бою в лицаря макітрилося в голові, й зважаючи на це, дракон дещо відступив. Озброєний чоловік, хилитаючись, спробував поворушити пересохлим язиком:
- Пити хочу!
- То хто ж тобі не дає!? - щиро здивувався дракон.
Лицар підповз до озера й припав до води… Принцесам далеких країн залишалося тільки очікувати на драконів, своїх лицарів та щасливий порятунок.
Мораль: не кожен дракон насправді є перепоною на шляху до здійснення мрій. Подекуди "перешкоди" закладено в нас самих.
P.S. За чудовий малюнок з драконом висловлюю подяку сайту "http://www.wallcoo.net".
P.P.S. В основу сюжету цієї оповідки було покладено один з поширених анекдотів про лицарів та драконів. Дуже сподіавюся, що читачам подібна спроба викладу буде цікавою.
Р.P.P.S. хочу висловити також вдячність за деяку допомогу при редагуванні цієї оповідки шановній пані Ananser.
Про драконов.
Дракон приоткрыл глаза, потянулся и зевнул. Дернул ухом, прислушиваясь, и повернул голову в ту сторону, откуда раздавался разбудивший его металлический звон.
[ Читать дальше ]
Жил-был неподалеку от Кирксвилла в штате Миссури маленький мальчик, и жажда приключений и интриг толкала его на захватывающие приключения. Открытия, сделанные на чердаке в доме родителей и в старом сарае, начали формировать его характер и воображение.
Это были 1950 годы, и наивность еще была присуща молодежи. Поэтому неудивительно, что мальчик воспринимал все с широко открытыми глазами и распахнутой душой. Запах и вкус яблочного пирога, свежих рулетов, сочного мяса и восхитительного шоколадного печенья окружал его во время воскресных обедов на ферме. И большое удовольствие всей семье приносила работа по сбору урожая фруктов и овощей в саду и огороде.
Тот маленький мальчик все еще помнит те чудные мгновения. Имя его - Рэндал Спанглер. Он талантливый художник и создатель разнообразных и причудливых персонажей. Именно воспоминания детства помогли ему создать такие прекрасные картины.
Спанглер начал свою профессиональную карьеру в 1977 году. С тех пор посетил художественные выставки и фестивали в девятнадцати государствах и получил множество наград. Работы Рэндала пользуются спросом в Соединенных Штатах, Канаде и Европе.
Мир художника Рэндала Спанглера просто завораживает. В нем живут мудрые волшебники и феи. А вместе с ними мирно уживаются славные дракошки и сказочные кошки. Компьютеры в нем работают на магии. И весь мир пронизан добротой и волшебством.
Коллекция причудливых, красочных художественных работ Рэндала Спанглера действительно волшебна. Каждая деталь, каждый оттенок помогает нам вcпомнить прекрасную пору детства. Часть работ в небольшом формате увы, но они того стоят-)))
Взято тут, а официальный сайт художника здесь
[ Читать дальше ]
Цього разу вирішив опублікувати одну оповідку зі своїх старих архівів. Вона значною мірою відповідає моєму теперішньому настрою та чомусь здається, що могла б Вас зацікавити як вдмінний погляд з дещо іншого кута зору на події, які так чи інакше доводитьсь спостерігати вже протягом тривалого часу. Тут маю на увазі як історичну ретроспективу, так і наше повсякденне життя. То... Спробуємо разом зануритися у казку?
- Ну, усе, твоя узяла, - важко видихнув дракон, заклопотано роздивляючись рану.
- Забирай це дурне місто і володій ним. Тільки врахуй, жодної симпатичної діви там не залишилася.
- Зжер? - Грізно замахнувся лицар мечем.
- Здурів чи що? - скривджено махнув хвостом дракон: - навіщо їх жерти? Істеричок. Ці б@вдури теж думали, що жерти збираюся. Місто я захопив відразу. Ніякого опору. А до вечора дивлюся - делегація магістрату тягне якусь діву в білому балахоні з вінком на голові. Та кричить, сльози в три струмки. На, кажуть, забирай свою данину, тільки нас не чіпай. І бігом, бігом так назад. Тільки п'яти заблискали. А діва, як стояла, так і впала непритомною. Тільки я більше баранам віддаю перевагу. На рожні. Чи телятам.
- І що ж ти з нею зробив? - похмуро запитав лицар.
- Що, що. Вона була не квола та ще й гарненька. Ну забрав її до печери. Тут вона і опритомніла.
Дракон гмикнув і знову втупився у свою рану.
Лицар стягнув шолом з голови, стомлено притулився до дерева.
- І що далі?
- А нічого. Вранці прилетів на площу та сказав, щоб щодня приводили мені по діві. Тільки набридли мені ці діви швидко. А якось помітив, що у бургомістра дружина молода. Ну, і наказав. І що ти думаєш? Привів її до мене. До того дійшло що інші заради місця в магістраті, посади при ратуші - самі почали мене вшановувати. А самі діви після цього гордо вишивали на своїх сукнях моє зображення.
Дракон сплюнув.
- Ти головне, їх не балуй. Швидко на шию сядуть. Я їм періодично дещо влаштовував. То спікіруєш вночі та плюнеш вогнем по дахах, то чергового бургомістра хвостом пристукнеш за недоїмки. До речі, вдова першого, на наступну ніч сама прибігла до мене. Я її потім видав заміж за міського поета.
- Тиран ти. Деспот. - видихнув лицар.
- Дур@нь - зневажливо огризнувся Дракон - ти подивися на цих людисьок. Я їх десять років третирував, а вони. Подивися ж он на них.
Лицар озирнувся. Стіни міста рясніли натовпом святково вирядженого народу. Над головами майоріли величезні транспаранти: Наш Дракон - найкращий дракон у світі! Слава Великому Дракону! Наш Дракон - непереможний! З Драконом - в майбутнє!
- Ну що, бачив? Вони ще оплакувати мене почнуть. Отже, ти їм відразу покажи де раки зимують. Спершу вибий зуби бургомістрові. Тварюка рідкісна, зате дружина... Сам підбирав йому. Ну, і знеси голови парі крикунів.
- За що? - здивувався лицар.
- Та ні за що. За недостатньо шанобливий погляд. Чи просто так, для профілактики. Потім обклади даниною, та такою щоб завили, а ти їм пізніше скостиш трішки. Вони і зрадіють. І обов’язково накажи притягнути до тебе пару дів або дружин знатнших і красивіших. Це їх відразу заспокоїть. Проймуться... Ну гаразд. Чого це я тебе учу тут? Там розберешся. Не маленький. Тільки врахуй - не повертайся до них спиною, поки не видресируєш під себе. Прощавай.
Дракон хрипко видихнув і насилу змахнувши крилами, спробував злетіти. Важко набравши висоту, він втратив залишки сил і впав на гострі зубці скель. З боку міста долинуло сумне "Аах"!
Лицар повільно розвернувся і попрямував до міських воріт. Крокуючи через поле він бачив, як натовп топчучи людей кинувася із стін. Дійшовши до воріт, гуркнув по них кулаком. Ні звуку не почулося у відповідь. Знизавши плечима, лицар висадив обидві їх стулки. Важкі ворота звалилися додолу. У хмарі куряви промайнули чоботи утікаючих стражників. Головна вулиця тягнулася від воріт і до самої площі. Бруківка уся була всіяна оберемками квітів та вінків. Через вулиці від будинку до будинку тягнулися святкові гірлянди. З балконів звисали транспаранти на честь Дракона, а також його портрети.
Гуркочучи обладунками, лицар попрямував до площі. Святково одягнений натовп, що зібралася там, чекав переможця із заклопотано-настороженим видом. Ледве лицар ступив на площу, як бургомістр подав знак музикам, ті перелякано заграли.
Лицар здивовано оглянув натовп і рушив до підвищення з трибуною. Бургомістр зустрів його коло драбинки і протягнувши на підносі ключі від міських воріт, клюнув носом в плече, хлипнув, але зустрівши холодний погляд лицаря, осікся і поспішив бухнутися на коліна. Натовп негайно наслідував його приклад. Лицар повільно піднявся на підвищення і оглянув площу. Його явно тут не чекали. Місто готувалося до повернення Дракона - переможця і тепер не знало як сприймати такий поворот долі.
- Встаньте люди! Дракона повержено і тепер ви вільні від його ярма. Більше ніхто не стане знущатися з вас, ганьбити ваших дочок і дружин. Більше ніхто не стане по ночах вриватися до ваших будинків і громити їх. Ніхто не стане грабувати вас і принижувати. Віднині ви вільне місто.
Очі бургомістра спершу округлилися від подиву, потім затуманилися. Він вправно встановив на місце відпалу щелепу.
- Зараз я втомився і хочу відпочити. А вранці ми зустрінемося, щоб вирішити усі ваші нагальні справи - повідомив лицар, так і не дочекавшись вигуків тріумфування. Жінки з натовпу недружньо свердлили його оцінюючими поглядами.
- Де тут гостинний двір?
- Палац Дракона до ваших послуг - гикнув бургомістр.
- Палац так палац - знехотя погодився лицар і зійшов з підвищення.
Натовп мовчки розступився і він попрямував до замку Дракона, який височів за площею. Бургомістр квапливо дріботав за ним. Вже коло дверей потягнувся до плеча лицаря і видихнув:
- Накажете діву привести?
Лицар неприязно озирнувся на нього. Бургомістр боязко зіщулився:
- Як буде завгодно панові лицареві.
Той, не відповідаючи, штовхнув ногою парадні двері і увійшов до будівлі. У спорожнілому замку він знайшов якусь кімнату з ліжком і звалившись на неї прямо в обладунках, забувся глибоким сном. Він був дуже втомленим після важкого, тривалого бою. Всю ніч йому снився регочучий дракон, що перетворювався то на дів, то на бургомістра.
Ранок розбудив його шумом з площі. Лицар схопився і поспішив до зали. Побачивши двері, що вели на балкон, розкрив їх і вийшов назустріч вранішньому сонцю. Уся площа була заповнена мешканцями міста. На підвищенні надривався бургомістр. В цей час хтось побачивши лицаря, заволав, показуючи на нього. Бургомістр підняв голову.
- Ось він! Ось вбивця нашого обожнюваного Дракона! Безвідповідальний шукач пригод! Він зневажає нас! Він нехтує нашими традиціями! Відмовився від нашого дару - однієї з останніх дів міста! Авантюрист несе анархію і загибель усім нам! Ви чули, що він учора сказав? Ми тепер вільне місто!
- А хіба ми були рабами? Від чого ми вільні тепер? Від уваги і турботи нашого незабутнього Дракона? Від його захисту? Жоден дракончик не смів з’явитися в межах міста, боячись нашого Дракона.
- Жоден в@л@цюга і нахаба не смів збезчестити наших жінок і дівчат! Дракон розірвав би нахабу на шматки.
- А що з нами буде тепер? Хто захистить місто і хто наставлятиме нас?
- Хто забезпечуватиме закон і порядок? Місто осиротіло! І цей в@л@цюга сміє вважати себе визволителем!Смерть йому!
- Смерть йому! - Заволав натовп, а голосніше за усіх кричали і біснувалися жінки.
Стражники і ремісники вже кинулися до дверей замку.
Несподівано, обидві стулки парадного входу розлетілися вщент. У дверному отворі стояв лицар з важкою виблискуючою сокирою в руках. Очі його були недобре примружені, а на губах грала зловісна усмішка.
Щось дуже знайоме було в цьому для натовпу і він мимоволі подався назад. Начальник стражників, котрий був забарився, несподівано звалився з розкбитою головою. Виблискуюче лезо сокири забарвилося яскраво-червоною кров’ю. Лицар, гримнувши обладунками, зробив крок вперед. Натовп в страху розступився в обидві сторони.
Лицар нестримно кинувся вперед і вмить виявився на підвищенні. Переляканий бургомістр отримавши удар ногою в живіт впав на коліна.
Лицар повернувся до площі.
- А з чого ви вирішили, що я звільнив вас? - недобре запитав він.
- Хто вам сказав, що я прийшов вас звільняти? Я переміг вашого хазяїна в бою і завоював це місто. І віднині ви належите мені з усіма вашим начинням. За правом переможця! Оскільки ви не розумієте іншої мови, то нехай буде по-вашому.
Бургомістр неспокійно заворушився біля ніг. Лицар схопив його за комір.
- Коли я говорю, то усі мовчать і не дихають!
Він відвів кулак в панцерній рукавиці і припечатав обличчя бургомістра. Той звично хлипнув. Потім підніс долоню до рота, виплюнув скривавлене кришиво зубів. Здивовано подивився на них, підняв очі на лицаря. Раптом його розбиті губи роз’їхалися в щасливій посмішці.
- Хажяїн. - радісно прошамкав бургомістр - шпрафшній хажяїн. Він пірнув головою вниз до чобіт лицаря.
Лицар недбало, носком чобота відкинув бургомістра.
- Досить. А коли вже визнав, негідник, то не забувай про свої обов’язки. До вечора щоб були накриті на площі столи. Поетам приготувати оди. Музикам вигадати новий гімн. Усім гільдіям приготувати дари. Усім дівчатам і жінкам міста завтра з'явитися в палац. Я відберу для себе фрейлін, покоївок і служниць. Завтра оголошу вам розміри нових податей. А зараз, щоб хутко приготували мені обід. І прибрати замок. Інакше полетять голови.
Він виразно струснув сокирою. Натовп полегшено зітхнувши, традиційно впав на коліна. Життя поверталося у звичну колію.
Лицар повернувся до бургомістра.
- До речі, Дракон мені щось казав щодо твоєї дружини.
- Я одрасуш пшлю жа нею - щасливо прошамкав бургомістр.
P.S. Ну що ж, завдяки Вашій підтримці мені вдалося перемогти у номінації "найкращий блог року". Для мене ця перемога була важливою та викликала чимало різних емоцій. Гадаю, Вам теж було цікаво спостерігати за перебігом подій та тут... Можу тільки відзначити, що без підтримки Вас усіх, моїх читачів, цього досягнути не вдалося б. Ще раз висловлюю свою глибоку повагу та вдячність!!!
P.P.S. За оригінальний текст оповідки висловлюю подяку сайту http://basik.ru/what_to_read/dragon/short/.