[Приєднана картинка]Спасибі тобі,мій коханий,Що серце любов"ю ясніє.Що поруч з тобою з рокамиДуша лише молодіє.Я вдячна тобі,моє Сонце,За ніжну ранкову каву.За теплий і затишний вечір,І за усмішку ласкаву.Натхнення моєї долі,Безмежна моя Любове!Нас Небо звело з тобою,Весь світ поділивши надвоє.

[Приєднана картинка] Знайди слова, в яких немає крику, Де тиша примостилась кошеням І ніжно на плечі думок мурлика Про радість подарованого дня. Щоб вітром не ганятись за любов’ю, А їй гучних не треба перемов, Знайди слова, де будемо з тобою Мовчати про окрилену любов. © Ольга Атаманчук

Чекаєш дня як вірний люд Месію, Як восени омитий в праці плід, А дня нема і тільки дощик сіє Та глибину примножує боліт. Не розведеш, як водиться, багаття, Не відженеш від дійсності пітьми, У пору сю думкам свобода клятим, Із присмаком колючої зими.[Приєднана картинка]

Тихий диптих Блакитний день, свобода і земля, За виднокругом ходить незбагненне, Як мати ніжно пестить немовля, Так сонце ніжно дивиться на мене. Печале – згинь, мої тривоги – цур! Я вирушаю в зовсім інший вимір, Де в тишині пасеться чорний тур, Він точно є, я знаю, він не вимер. *** Чогось...

Читати далі...

за обрієм сонце за обрієм туга за обрієм є недоступне мені я тихо пливу над потомленим лугом і їде туман на білявім коні тут так одиноко спокійно неспішно думки про безсмертне за руку трима за обрій не треба там дивні залишні і лугу такого там зовсім нема[Приєднана картинка]

А ми неначе нетутешні. Парадоксальні. Неземні. Стоять замислені черешні в нерукотворній пелені. Якусь мелодію розлито, ще не спотворену людьми, Бо їх нема й немає світу. Є тільки дотики. І ми.[Приєднана картинка]

Спи, зайчику. Заплющ розумні очі.Поринь у царство мальовничих див.Он, чуєш, як котусик наш муркоче?Він мишку уві сні уже зловив.Давай накриєм ніженьку побиту,ще заживе історія сумна.Ще буде все: і літо, і до літа,а осінь хай тебе іще не зна.Хай не бруднить думки твої гризота,для неї ще не зроджено доби.А зараз спи. Така твоя робота.Спи, зайчику маленький. Просто спи.[Приєднана картинка]

Відгомоніла осінь, Пізно для неї, досить, Ходять тумани босі, Натяк на зиму носять, Але зимі не йдеться, Що їй отут робити? Стукає тихо серце, Мовчки рахує миті.[Приєднана картинка]

Крапає дощ. Осінь. Вітер в трубі Виє. Неба нема Зовсім, Тільки одна Мрія. Мрія про щось Інше, Може й ковток Раю, Але буде Тиша. Ти не гукнеш. Знаю.[Приєднана картинка]

Без біганини. Без епох. Без стресів в боротьбі за істинне Рости тихенько, наче мох, Допоки серця жар не вистигне, Не зазнавати впливу зваб, В житті не тішитись хлібиною, І не кохати раз хоча б – Не називатися людиною.[Приєднана картинка]