були ночі нестерпно-синіми були ранки нестерпно-дикими я твого доторкався імені і листів лікувався ліками телефони дзвонили тишею стукотіли про час годинники не ставала реальність іншою не знімала свого ошийника я збирався в обійми вирію та не вірив в богів і янголів були ночі нестерпно-синіми і писали мій розум набіло[Приєднана картинка]

Я натягнув старого светра, Дражнився березневий сніг, В сусідів бубоніло ретро, І час кудись поволі біг. Дрімало у руці люстерко, Являло фізію пісну, Хотілось чаю та цукерку, А більше – подушки і сну. Простудою свербіло в носі, До мозку лізла чортівня, І незачесане волосся Початого лякалось дня. [Приєднана картинка]

Ось і прапор чужий… Каноніри, до бою! Досить снів, досить мрій, Трусонемо добою! Лячно, юнго? Еге ж… Та повір командиру, Вороги люди теж, Отже, смертні у міру. Діставай свою лють, Що тих зайд переборе, Хай той день проклянуть, Як побачили море! [Приєднана картинка]

Я відправляю пошту голубину, Накручую на лапку папірець, Якійсь сновида йде до магазину, Пожований та синій, наче мрець. Йому аби омріяна чекушка, А там летить нехай до пекла світ, І день оцей, і жінка-попелюшка, І нею приготовлений обід. Нехай усе у тому тоне вирі, Як у душі немає висоти… А я тримаю голуба і вірю, Що Бог читає всі мої листи. [Приєднана картинка]

Десь у степах біда гуляє чорна, Горить земля, стає болотом сніг, Та час іде і тихо мелють жорна Усіх, хто тому лиху допоміг. Моя земля віддячить за наругу Катам, яких не кликали сюди. Ви смерть несли? Ви ще помрете вдруге, Коли про вас забудуть. Назавжди.[Приєднана картинка]

Я парком йшов у пору ясно-синю, Вгорі перекликалися круки, Якесь дівчатко лузало насіння, Збираючи в торбинку лушпайки. Щось грав оркестр на далекій сцені, В каньйоні рахувала час ріка, Ганяли пси, веселі й безіменні, Не знаючи обмежень ланцюга. І я не знав тривоги і розлуки, Мене забули гордощі та злість, І капало морозиво на брюки, Немов мені не сорок – тільки шість.[Приєднана картинка]

Як тільки ніч почує волю І зробить у майбутнє крок, Розкриє небо парасолю З жовтавим поглядом зірок, Помастить сріблом плин річковий, Гукне совою далину, То місяць випливе казковий І сяде знов на мілину.[Приєднана картинка]

Намисто кришталевих гір, Долина наче повна чаша, Хай буде мир вігвамам вашим І душам теж хай буде мир! Нехай про вас не знає час Та у серцях співають птиці, І не турбують блідолиці Усіх характерів і рас. Забудьте, врешті, про біду, Про холоди, нестачу їжі, Хай добру долю вам напише Великомудрий Маніту.[Приєднана картинка]

Вітер закоханий, Простір і тиша, Сонячний грошик Торгує лицем, Обрій природа Серпанками пише, Добре їй бути, напевне, Творцем. Запахи літа, Дороги і пилу, Відстань ховає Чиїсь голоси, Ходить стриножена Хмарна кобила, Хрумкає небо І хоче грози.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Я сном розслабляю нерва, Тамую Морфею хіть, Якесь загуляле стерво Внизу, на дворі кричить. Йому б заповзти у ліжко, Хильнувши іще стакан, І дихати в стелю нишком, Ловити химер дурман. Чого ж воно ходить, хворе, Й ляка перегаром двір?.. І кривляться тихо зорі,І мій сатаніє звір.