Я натягнув старого светра...

Я натягнув старого светра,

Дражнився березневий сніг,

В сусідів бубоніло ретро,

І час кудись поволі біг.

Дрімало у руці люстерко,

Являло фізію пісну,

Хотілось чаю та цукерку,

А більше – подушки і сну.

Простудою свербіло в носі,

До мозку лізла чортівня,

І незачесане волосся

Початого лякалось дня.