[Приєднана картинка] Чи знаєш ти, про що шумлять ліси, коли над ними вітер гонить хмари і свище, наче рве струну гітари, а потім тихне в купелі роси? І скрізь мов чари… Чи знаєш ти, про що ліси мовчать, коли ранкові зорі догоряють й ромашки ясноокі заглядають у душу снів, де горде лелеча у синь злітає? Чи знаєш ти, які в лісів думки, коли листок тремтить у павутинні, волошка позіхає синя-синя, а пшениці співають їй казки немов дитині? Чи знаєш ти, про що шумлять...

Читати далі...

Топольок свічечки прочахліНічні змагають ліхтарі.Зимові чорно-білі кахліДощем омиє у дворі.Лишилось зовсім небагато: В оселі прийде рік Новий.Куди ж подівся сніг лапатий, Чом землю в біле не сповив?Коли дванадцята настане, За вікнами роздасться сміх.Повірте: неважливо стане, Чи випав на подвір'я сніг.[Приєднана картинка]

У травневому подиху сонце заходить, На прощання умившись весняним дощем. Шкода тої весни… Знов мені це доводить В серці тихий і якось пронизливий щем… Шкода мрій весняних, що леліяли зорі, Пелюсток яблуневих у сяйві ночей, І вишневого цвіту в вечірнім просторі, І фіалок задуманих синіх очей… На прощання обійму я травень думками, Що лягають рядками жалю на папір, А він смуток розвіє й помчить знов вітрами, Хай востаннє, та так незабутньо до зір!

[Приєднана картинка] Я вже чую ніжний запах осені У сплетінні літньої палітри, У журливих колисанках вітру. У небес розхристаної просині. Запізнілими стежками-долями Літа синьоокеє світання Залишає теплі на прощання Спогади, мереженії зорями. Заглядає осінь у віконечко, Їй немає в світі цьому рівних, Не буває барв таких чарівних Ніж сплетіння фарб осінніх з сонечком Не тавруйте осінь серця холодом, Не малюйте душу їй сльозами, Бо її вітри – мелодій гами, Бо дощі у неї...

Читати далі...

Вже горобці збираються під стріхи,Під ранок мерзне скошена трава, Розсипав місяць зоряні горіхи -Квапливий ранок в кошик їх збира.У кошичку горішків чималенько..Це ж скільки мрій, надій і сподівань!Я попрошу один. Хоча б маленький...Для втіхи. І для здійснення бажань.[Приєднана картинка]

Чаклує ніч над сонно-в’ялим містом: То ліхтарі запалить яскравіше, То зазирне в віконце срібним блиском Зорі небесної, що золота ясніша. На склі вона малює дивні квіти, Що перлами-росинками іскряться, А в місячного сяйва оксамиті Купає нотки серенади щастя… Чаклує ніч… Їй ніжний подих вітру Неначе джин виконує бажання, Натхненням зір наповнює палітру, Де ніч змішає сутінки з світанням. Дивлюсь в вікно. Із ніччю вип’ю кави І знов про ранок в неї запитаю, А дощ мені настукає...

Читати далі...

Течуть дні за днями, за буднями - будні, Бажає душа і чуттів, і снаги - Дощами ридає розхристаний грудень, А січень січе, мов капусту, сніги.А нам до весни ще далеко-далеко, Замерзла ніч довга з нальотом сльоти.Де ж той український жаданий лелека, Що весни приносить у снах золотих?[Приєднана картинка]

Чуєш тишу? Це ніжна весна У сльозах і усмішках тріпоче. Знаєш, серце у неї без дна, В неї руки п’янкіші вина, В неї виткані зорями очі. Віриш, мрії – це пісня її, Сонця блиск – це душа її ніжна, Ти віддай їй думки всі свої, Від бажань і натхнення...

Читати далі...

Травневим променем жасмин Із насолодою впивається, А гладь озер аж до глибин Очима неба усміхається. Мотиви пізньої весни У ароматі вітру вільного Цілують крапельки роси З кортежу квітів й трав весільного. Іскринки зоряні здаля Співають гімн весні заквітчаній. Сьогодні небо і земля Любов’ю й ніжністю повінчані!

Задихалося поле грозою, Спрагло кожну краплину п’ючи. Ліс в полон віддавався без бою Тій весні, що у грозах звучить. Небо наскрізь немов розривалось, Спалах блискавок землю сліпив. І у цілому світі, здавалось, Не лишилось нічого крім злив. Вітер подихом віти крислаті Гнув додолу, &nbsp...

Читати далі...