Той світ на клапті не роздертий, У нього дивна сила є, Там ходить білий сніг за смертю, І слід лишати не дає. Там сльози є – та не солоні, Там думи є – та не гіркі, І місяць гріє у долонях Новонароджені зірки.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Праведных нет, никогда и не будет, Не обольщайте себя и других,Всё заметет январская стужа,Боль и обиды, и зависть чужих.Каждого путь, где мы прячём ошибки,Путь, где мы жаждем и ищем любовь,Твой ли тот путь извилисто-зыбкий,Кто ты? дарящий? иль ждущий даров?Мы позабыли истинность чувства, В доме заброшенном мёрзнет мораль,Как-то порою немыслимо грустно...И благородство искренне жаль.Вот с молотка летит бескорыстие,В Красную книгу внесли доброту,В рамке на стенке доверье...

Читати далі...

А вечір був мов писаний у Книзі, В якій казалось, що усе мине, На обрії сиділи хмари сизі, Пришестя виглядаючи нічне. Зірок у небі вже було чимало, Якесь у серці тануло ім’я, Й мені минало, все мені минало: І видане, і віддане, і я.[Приєднана картинка]

І от зима… Подвір’я оніміло (навіщо слів порожня метушня?) Виблискують сніжинки білі-білі У срібній гриві хмарного коня. Якесь тепло розлито понад світом, Хоча морозом світиться блакить, І огортає душу оксамитом, Та чайник розтривожений кипить.[Приєднана картинка]

Учора хвилювалися сичі, У темряві котилось «пугу-пугу», Дрімало небо в часу на плечі І марення дивилося про тугу. Холодний місяць дерся через ліс, Зірки неквапом малювали коло, І обережно вітер хмару ніс, Немов боявся кинути додолу.[Приєднана картинка]

Ось і осінь прийшла золотавая, Сонця промені ще зігріва... І наснився той сон барвистий, І розбурхав осінню тиш... І з'явився у сні моєму Той, Хто душу мою зачепив... Зачепив, закружляв у танці... В танці незді'йснених мрій... І здавалося, ось - твоя Мрія... Той, хто робить тебе щасливою... Але надто я захопилася і не знала, Що це лише СОН... І відкрила я душу з надією, Що зумію зігріти Його, Давши часточку свого тепла, Що би стало Йому затишніше В прохолодні осінні дні.....

Читати далі...

Зима іде, напевне, пішки, Ще й зупиняється щомиті, Гризе цукерки та горішки І розглядає все на світі. А потім до самого ранку Лягає під кущем безсила. Уже приходила Маланка, Та снігу так і не зустріла.[Приєднана картинка]

У війська мишиного Слави немало, І служать там майже Самі генерали. Була б невідомою Армія та, Якби не труди Рядового Кота.мал. Рини Зенюк[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Я заблукала в снах твоїх безмежних,У снах твоїх колишніх і прийдешніх,Відтворення недійсненної мрії,Де біль і смуток... радість... й віра, віра...Сплелося все - вода, вогонь, надії,Земля, повітря - билися стихії,Хто із земних підкорить цю шаленість,Хто опанує почуттів безмежність.Я не змогла... та хто я тут наразі,Й нескоренних бува це лихо вразить,Я не змогла... я прагнення, я мрія,Вогонь і вітер, я - вода бурхлива.Я всесвіту невидима краплина...І... вирвалась душа моя...

Читати далі...

Конкістадоре! Тут тобі не раді: Ніхто ще не любив скажених псів. Іди своє шукати Ельдорадо В любові, а не в плетиві лісів. Ти ж пропадеш у просторах Вест-Інду На п’ять, на десять чи на двадцять літ, Твоя зів’яне з горя Розалінда, І у сльозах покине білий світ. Ти ж крові тут залишиш ціле море! Держави перетвориш на сміття! Не раді тут тобі, конкістадоре. Іди додому і плоди життя.[Приєднана картинка]