хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років

Замітки з міткою «мої вірші»

Люблю я вітер…

[Приєднана картинка] Люблю я вітер… З ним так легко, щиро… Він душу запитаннями не рве. Підхопить на могутні дужі крила І всі думки за обрій понесе. І всі проблеми, всі тривого й болі Стають мізерними, що й не помітить їх, Як відчуваєш насолоду волі На кінчиках крилатих рук своїх… Нестримний вітер… Як люблю я вітер! Коли весь світ біжить без вороття, А ти з опалих пелюсточок-літер Складаєш фразу: «я люблю життя»…

Вітаю!!!

[Приєднана картинка] Всіх Юр я хочу привітати ниніІз світлим святом – в них же іменини!!!Хай Ангел Ваш із неба ясним сонцемУсмішок накидає вам в віконцеІ подарує крила із любові й щастя, А від всіх бід, від горя і напастейОгорне й захистить крильми щомиті,Щоб були ви щасливі в цьому світі!!!

В мережі

[Приєднана картинка] Кохання в мережі - примара.Тут душ єднання - не секрет,Та враз розвіюються чари,Як вимикаєш інтернет.Вмикаєш - знову ніжність й ласка,Романтика немов в кіно.Та все ж не справжня вся ця казка,А ми їй вірим все одно...

Я бачила...

У ніч коли поруч із правдою На грані любов без тривог Я бачила зірка як падає В долоні закоханих двох, Як вітер стихав в напівподиху, Щоб мрій не сполохати мить, Щоб губ не спинить в напівдотику, Яким усе тіло горить. Я бачила блискавки промені, Що щастям пронизують світ І зір океани нескорені, Які звуть звабливо в політ. Я чула, як місяць нашіптував Ледь чутно кохання мотив, В цю мить цілий Всесвіт любов’ю став, Бо поруч зі мною був ти...

Що ж то за дивна весна?

[Приєднана картинка] – Мамо,дивись – знову сніг Падає з неба на нас, Стелиться тихо до ніг… Але ж настала весна! Мамо, сніжок навесні Тане й водою сплива – Ти ж так казала мені… Що ж то тоді за дива: Гарно співають пташки, В травах кульбабки смішні, Й білі сніжинки з руки Так і сміються мені?.. Мамо, поглянь – деревце Все у снігу виграва! Що ж за сніжиночки це? Що ж то за дивна весна? – Донечко, бач – он в гіллі Вітер пустує собі Й білі пушинки малі Сипле в...

Читати далі...

А він у скрипку був закоханий без меж...

[Приєднана картинка] Вона ним марила, беж меж його любила, А він у скрипку був закоханий без меж, А в нього спопелялись мрійні щастя-крила, Без нот коханих,- не без неї…Жаль, та все ж... Вона була готова стати навіть болем Тих дивних звуків, що він так боготворив, А чи тоненької струни безмежним полем, Лиш щоб її, як скрипку, серцем полюбив… А потім скрипку ненавиділа, кричала У розпачі, клянучи нот простий мотив, І знов волосся-струни, вже безумно, рвала, Та ще сильніш звучав ...

Читати далі...

Коли не знаєте – то марно ви живете…

Чи пробували ви, як сильний вітер Шалено розвіває вам волосся, В пориві мрії в небеса злетіти, Відчувши всього світу стоголосся?.. Чи прислухались ви як ніч говорить, Закутавшись у місячному сяйві, Чи чули, як гукають з неба зорі У мить, коли слова стають всі зайві Чи відчували ви хмільне бажання, Що спопеляє серце мрії злетом, Чи знаєте яке п’янке кохання? Коли не знаєте – то марно ви живете…

Моя земля

Якби ви знали, як сміються зорі, Як гарно в нас співають солов’ї! Якби ви чули, як верба говорить Із вітром, що заплутався в гіллі... Яке блакитне небо, що привітно Гукає «Добрий ранок!» нам здаля, А місто як в промінні сонця квітне! Це все – мій край! Це все – моя земля!!!

Як?

Знов топлять душу сумніви, а я Не хочу ними світ заполоняти, Я ще не розучилася сміятись, Хай тьмяно, та горить моя зоря! Десь закрадеться в серце біль ножем, А я не хочу більше його крові, А я втомилась жити без любові Й вмиватись смутку грозовим дощем. Не хочу більше ні думок, ні слів, Не хочу переконувати знову Сама себе, що буде все чудово, Не хочу жити маревом із снів. Я падати уже втомилась так У прірву, де немає краю болі... Я хочу жити! Лиш не знаю в долі Хоч...

Читати далі...

У відповідь всміхнуся...

"Не жалею, не зову, не плачу, Все пройдет как с белых яблонь дым..." С. Есенин [Приєднана картинка] Не сумую, не &quot...

Читати далі...