У відповідь всміхнуся...

"Не жалею, не зову, не плачу,
Все пройдет как с белых яблонь дым..."
С. Есенин

Не сумую, не "молюсь", не плачу,

Бо така напевно вже я є,

Вже таку напевно маю вдачу,

Через те й люблю життя своє.

Бо не вмію пам'ятать образи,

Та й не головне, не в цьому суть...

Не лишаю у душі відрази,

Бо усмішкою собі встеляю путь.

На добро добром відповідаю,

На неправду - щирістю думок,

І зневаги до "слабких" не маю-

Все ж колись отримають урок.

Я радію почуттям безмежно-

Дарувала доля на шляху...

Не жалкую, як необережно

Вибрала стежину не таку.

Все ж уперто серцем намагалась

На питання відповідь знайти,

Я чинила так, як відчувала

Й досягла бажаної мети.

Бачу, заздрять, та всього не знають,

Бо не довелося пережить,

А в житті лиш той перемагає,

Хто навчився цінувати мить.

Не сумую, не "молюсь", не плачу,

Просто знаю - в кожного своє...

І в похмурому завжди "промінчик" бачу,

Бо така напевно вже я є!

Сильва Яна на сервере Стихи.ру