У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно! (Пс 4:9) У спокої я ляжу, і засну, І диво дивне станеться зі мною, Де спомини шукають глибину Непізнаної пам’яті людської, Куди не потикає носа лють, Де місце є для волі і для сміху, І де мене, як можуть, бережуть Від пазурів скривавленого лиха.

І перед літом, і за літом, І в літа теплій глибині, І вдень, і в сяйві зорецвіту Ти не трапляєшся мені. А чи реальна тая мрія На цій нездоланій стезі? Зима, можливо, щось зуміє, Чи промовчить, як і усі…[Приєднана картинка]

Так буденно і просто, Свій розтративши час, День сховався у роздум, Посміхнувся і згас. І царює примарне, Десь сміється вода, Балерини ліхтарні У туман вигляда.[Приєднана картинка]

А вечір був мов писаний у Книзі, В якій казалось, що усе мине, На обрії сиділи хмари сизі, Пришестя виглядаючи нічне. Зірок у небі вже було чимало, Якесь у серці тануло ім’я, Й мені минало, все мені минало: І видане, і віддане, і я.[Приєднана картинка]

Не вір чуткам, вони лише примари, В них змісту – як у карканні ворон. Тебе чекає слава, Вольдемаре! Тебе чекають подвиги і трон! Ти ліпше прислухайся до надії, Що підставляє бідному плече, І той, хто нині глузувати сміє, Той завтра кров’ю наглою стече! Найкращої нема за помсту кари Для всіх самовдоволених нахаб! Не вір чуткам, маленький Вольдемаре! Ти – княжич, Вольдемаре, а не раб![Приєднана картинка]

У невідомому столітті, Що щойно вийшло із пітьми, Збирав плітки холодний вітер, І щедро сіяв між людьми. Минули дні, гіркі й щасливі, Все до майбутнього звика, Плітки і досі галасливі, А правда знов неговірка.[Приєднана картинка]

Близькосхідне сонце мліло, Спраглу землю зігріва, Плакав Син в кутку за діло – В вихідний творив дива. А ті ж нерви не залізні, Бо роботи – цілий віз, Ще не випрана білизна, І доїти треба кіз. От послав Господь дитину, Не привчиш до хатніх справ, Хліб створив би, чи рибину, Ні, малечу розважав. Ілюстрація - картина Макса Ернста "Діва карає Ісуса в присутності А.Б., П.Е. та художника" (1926 р)[Приєднана картинка]

Торкається осінь воріт, Не хоче, красива, розлуки, І вечір приходить мов кіт Та проситься мило на руки. Тече із думок потічок, Слабенький, та вистачить нині, Я душу закрив на гачок, Нехай хоч тепер відпочине.[Приєднана картинка]

Я вчора полював на сон І бачив те, чого немає: У хмарнім морі плив Ясон, Що й дотепер руно шукає. Прокльони сіялися вслід – Кричала місячна Медея, Небес вугільний моноліт Нові народжував ідеї. Сідали зорі на балкон, Яскраві, жваві, молодії, А на дворі дрімав дракон І сторожив мої надії.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Ветрено...... воздух и душу рвет полночь на части,Где-то целуешь чужие запястья,Я принимаю, им хочется счастья,Нить поцелуев... браслетов... напрасно... &nbsp...

Читати далі...