Ракету у "Боїнг" запустили зі Сніжного кадрові російські військові

За попередніми матеріалами слідства, ракета, яка збила Boeing-777, була випущена з району селища Сніжного.



Ракета, яка збила Boeing-777 Малазійських авіаліній, за попередніми даними була випущена з району селища Сніжного. Запуск з установки "Бук" здійснили російські військові.

Про це на брифінгу у суботу повідомив голова департаменту контррозвідки Служби безпеки України Віталій Найда, передає кореспондент Укрінформу.

"Ми вимагаємо нам надати можливість допитати членів екіпажу - російських військових, які здійснювали пуск ракети. Росія зобов'язана надати нам імена осіб, що здійснили запуск ракети", - сказав найда.

За його словами, за попередніми матеріалами слідства, ракета, яка збила Boeing-777, була випущена з району селища Сніжного. Водночас, як зазначив Найда, українських експертів не пускають до місця запуску ракети, і вони відповідно не можуть провести розслідування.

Голова департаменту додав: Служба безпеки має докази того, що теракт був спланований за участю РФ та її представників і що до такого розвитку подій російська сторона готувалася ще з 29 червня 2014. За його словами, терористичним актом керував ватажок сепаратистів Ігор Безлер на прізвисько "Бєс".


Росія, замітаючи сліди після теракту Boeing-777, вивезла з України три "Буки" - СБУ


Аби приховати докази причетності Росії до збитого над Донеччиною малайзійського авіалайнера "Боїнг-777", відразу після трагедії з України до РФ бойовики вивезли три зенітно-ракетні комплекси "Бук-М1", на одному з яких бракувало ракети.

Про це на брифінгу у суботу повідомив голова департаменту контррозвідки Служби безпеки України Віталій Найда, передає Укрінформ.

"Після здійснення теракту російська сторона дала команду вивести максимально швидко пускову установку за межі України", - сказав посадовець.

Так, за його словами, українськими службами чітко встановлено, що в Луганській області 18 липня о 2:00 державний кордон України перетнули два тягачі, на кожному з яких була пускова установка "Бук-М1", і на одній з них не вистачало однієї ракети. О 4:00 18 липня кордон перетнула ще одна установка "Бук-М1" та машина з операційною системою управління нею.

На підтвердження своїх слів Найда продемонстрував журналістам фото, зроблене на шляху прямування пускової установки з міста Сніжне в напрямку російського кордону.

"Ми знаємо, що Росія робить спроби приховати докази своєї терористичної діяльності і безпосередньої причетності до теракту над українським небом", - наголосив він.


Бойовики знімають з трупів пасажирів "Боїнга" коштовності та забирають їхні кредитки


Терористи не соромляться знімати з тіл загиблих пасажирів малазійського літака коштовності та користуватися їхніми кредитними картками.

Про це на брифінгу у суботу повідомив речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко, передає кореспондент Укрінформу.

"За оперативними даними, окрім збирання з тіл загиблих особистих цінних речей, терористи використовують кредитні картки жертв трагедії", - сказав він.


В інтернеті опублікували фото немовля, яке загинуло під час авіакатастрофи Боїнгу - 777



Загалом під час авіакатастрофи загинуло 80 дітей.

Радник міністра МВС України Антон Геращенко опублікував на своїй сторінці у Фейсбуку фото малюка, який летів на збитому бойовиками «ДНР» літаку, який курсував з Амстердаму.

«Я довго думав публікувати це фото чи ні.  І все таки вирішив опублікувати!

Нехай весь світ бачить до чого призвела політика задобрювання агресора!

Ми не знаємо ім'я та національність цієї дитини. Можливо він з Нідерландів, може з Малайзії, може з США.

Ніхто не зможе представити який жах він відчув перед своєю смертю падаючи з висоти кількох кілометрів.

Будемо сподіватися, що він спав на руках у матері і не прокинувся, поки не загинув від зіткнення із землею.

Його загибель на твоїй совісті - Путін і на совісті вигодуваних тобою терористів топчуть нашу ще недавно мирну українську землю!

Будь ти проклятий в віках!», - написав Anton Gerashchenko у Фейсбуку



СВІТ


«Путін вбив мого сина» – заголовок британських ЗМІ

Іноземні ЗМІ вийшли з заголовками на перших шпальтах про жертви страшної авіакатастрофи малайзійського Боїнга. Британські видання напряму звинувачують Путіна та Росію у причетності до катастрофи літака.

Про це повідомляє 5 канал. За інформаціє телеканалу, у Малайзії поки що не оприлюднюють списки загиблих.

«Авіакомпанія пояснила – не хоче помилитися, тож спочатку поспілкуються з рідними усіх, хто зареєструвався на рейс, потому проведуть упізнання жертв і аж тоді опублікують прізвища», - йдеться у повідомленні.

А от у Великій Британії на перших шпальтах уже з’явилися світлини загиблих.

«Російські гангстери вбили наших рідних», «Путін вбив мого сина» – із такими заголовками вийшли газети. Частина британців летіли на футбольний матч команди "Ньюкасл Юнайтед"», - повідомляє телеканал.

Як пише The Guardian, прем'єр-міністр Австралії зажадав від Росії пояснень щодо катастрофу. Прем'єр Тоні Еббот застеріг: Росія понесе значну частину відповідальності за загибель літака, на борту якого перебували австралійці.

"Як зараз здається очевидним, він був збитий ракетою "земля-повітря", що надійшла з Росії", - цитує слова політика газета.

Як повідомляв Укрінформ, згідно з даними, оприлюдненими на офіційному сайті авіакомпанії Malaysia Airlines, на борту авіалайнера перебували 192 громадянина Нідерландів (один з них мав подвійне громадянство Нідерланди/США), 44 малайзійці (включаючи 15 членів екіпажу і двох немовлят), 27 австралійців, 12 індонезійців (серед них одне немовля), 10 британців (один із них мав подвійне громадянство Велика Британія/ПАР), чотири німці, чотири бельгійці, три філіппінці, один канадець і один громадянин Нової Зеландії.


Чільники провідних країн світу вимагають міжнародного розслідування загибелі "Боїнга" під Торезом


Президент США Барак Обама обговорив телефоном катастрофу малайзійського авіалайнера з колегами з Німеччини, Великої Британії та Австралії.

Чільники країн зійшлися в необхідності незалежного прозорого міжнародного розслідування трагедії. Вони наголосили на важливості негайного доступу на місце падіння літака міжнародних слідчих.

Раніше Барак Обама заявив – ця авіакатастрофа повинна змусити Європу до рішучих дій. Вона показала відсутність ознак локалізації чи стримування конфлікту на сході України.

Раніше ж під час брифінгу в Білому домі президент США Барак Обама заявив, що Росія не пішла шляхом миру і продовжує порушувати суверенітет України та підтримувати сепаратистів на сході країни.



Теракт із "Боїнгом" консолідує світ на підтримку плану Порошенка – заявив конгресмен США

 
 
Американський конгресмен, голова комітету закордонних справ палати депутатів США Ед Ройс

Інцидент зі збитим пасажирським літаком над Донецькою областю України підвищує градус обурення в усьому світі щодо дій Росії та консолідує міжнародну спільноту на підтримку мирного плану Порошенка.

Це зазначив в інтерв'ю телеканалу CNN американський конгресмен, голова комітету закордонних справ палати депутатів США Ед Ройс, передає власний кореспондент Укрінформу.

"Градус гніву в Східній Азії, Європі, Центральній Азії щодо збитого авіалайнера, ймовірно, консолідує світову громадську думку за мирний план, висунутий Президентом Порошенком, і створить величезний тиск на російський уряд, щоб він відступив назад,"- сказав він.

Ройс також заявив: США має дані, які підтверджують, що Росія проводила підготовку сепаратистів та впродовж останніх днів закинула на схід України важку техніку, в тому числі танки та зенітні установки.

Він висловив думку, що російський уряд був стурбований тим, як "Петро Порошенко почав консолідувати підтримку по всій країні, в тому числі в регіонах, де переважають етнічні росіяни".


Огляд ЗМІ підготував Богдан Гордасевич

Сиджу я на автобусній станції і в мене залишається ще майже 5 годин до автобусу на Куала Лумпур. Квиток мені купував чоловік, який повинен був підвезти мене до розвилки на Куала Лумпур, але він вирішив що мені мабуть буде краще купити квитка. До речі, це вже другий раз мені покупають квиток на автобус, замість того, що просто мене підвезти. Можливо, це особистість автостопу по Малайзії. До речі, що це за місто, де я чекаю на автобус, не знаю. Але приблизно десь кілометрів за 60 від Кучуана.

Так ось, гроші мають таку дурну звичку, як зменшуватися в кількості. Після відвідання національного парку Тамана Негара я вирішив ці самі гроші заощаджувати і пересуватися між містами тільки автостопом, бо міжміський транспорт в цій країні як на мене, то достатньо дорогий. В мене був короткий досвід автостопу в Малайзії, коли я проїхався десь з півсотні кілометрів після перетину кордону з Тайландом. Тому я вирішив цей самий досвід розширити, взяв квиток на потяг з Джерантуту до Куала Ліпіс (це година в дорозі та 4 MYR вартість квитка). До речі, з цієї короткої поїздки в потязі, в мене здалося що варіант, купувати квиток до найближчої станції та їхати до кінцевої в Малайзії не пройде, бо кондуктор після того, як перевірив мій квиток, щось довго записував у своєму нотатнику. Ще не сказав, що після джунглів мені страшно захотілося спокою, і тому я вирішив поїхати на море, на остров Палау Капас.

Зараз, коли пишу ці строки виливає страшна злива — тут майже кожен день їде дощ. А в грудні, січні їде без перерву. Ще прикол, жінка каже що я повинен платити за те, що підключив ноутбука 4 MYR за годину. Я відповів що мене про це не попереджували, тому я платити нічого не буду. Я був змушений перервати друкування, тому що злива стала така сильна, що скрізь в повітрі були зважені частинки води - якось стремно було за свій ноутбук.

Обмовлюсь, що все це дійство проходило на відкритому повітрі, біля кафешек на автостанції. Над кафешкам та столами влаштовані навіси від дощу, добре зроблені та достатньо високо встановленні. Але злива буда така сильна, що з цих навісів буквально як з відра текло по бокам, тому скрізь розлітались бризки води. Я подумав про свій намет — не впевнений, що він витримає таку зливу. Але, далі буде видно.

 

Так ось, я доїхав до Куала Ліпісу, і пішов у напрямі, котрий вважав цілком вірним. Десь через півгодини ходу, в мене закралися сумніви, бо покажчиків я ніде не бачив. Я запитав у якогось чоловіка, де дорога на Гуа Мусанг , він довго малював і показував, як мені туди дістатися, але нарешті запропонував мене підвезти в тому ж самому напрямку. Ясно, що я погодився, і за кілька хвилин вже я голосував на дорозі в потрібному напрямку. Десь хвилин через 10-15 розвертається авто, і водій питає, куди мені їхати. Я звісно подумав що то таксі і хоче грошей. Їхати до Гуа Мусанг але грошей, кажу, не має. Але то був не таксист, то був капітан малайзійської армії, хлопець 27 років і він їхав до своєї хворої тещі. Досить не погано розмовляв на англійській, розповів що англійська мова обов'язково вивчається у середній школі, тому майже всі в Малайзії якщо не говорять, то розуміють англійську.

Ще розповів, що капітан отримує разом зі всіма надбавками 2000 USD на місяць, що орендувати квартиру в Куала Лумпурі можно за 100 USD на місяць (але, думаю що він мав на увазі кімнату). Ще розповів, що в армії, після навчання, є такий фінальний тест на придатність : солдат в одних підштаниках, з ножем та сіллю висаджується в джунглях з однією метою — протриматись там місяць.

До речі, в Малайзії дороги дуже в доброму стані, тому їздити по них можна досить швидко. Також, є декілька платних автобанів.

Капітан пригостив мене вечерею, і близько 9 години вечора висадив мене біля автостанції.

Я прогулявся хвилин на 30 до виїзду з містечка і почав стопити, ну дуже вірячи, що щось з цього вийде — було вже давно темно, а зловити машину в темінь для мене було завжди складно. Але на цей раз, хвилин через 10 зупинилось авто, вийшов молодий хлопець, мовляв, тобі куди їхати? Я розповів і він, переговоривши з водієм, дав згоду мене підвезти. Але раптово, водій запропонував мені купувати квитка на автобус. Я погодився.

 

Так от, доїхав я на автобусі до Куала Теренганну десь на початку 12 години. Ночувати вирішив на автовокзалі, бо платити за готель була шкода. Пішов прогулятися містом. Несподівано вийшов на набережну, точніше, спочатку перейшов річку по мосту, а за річкою вже була набережна. Що мене здивувало, о пів на першу, на набережній повно народу -молодь, підлітки, сім'ї з дітьми! Я усівся на рюкзака та спостерігав, як чоловік навчав свою доньку рибалити. Донці років 12 від сили. І це майже в першій годні ночі!

Може такий двіжняк бо була п'ятниця, але все одно, у нас такого не має, щоб з дітьми тусити на вулиці до глибокою ночі.

Позаду мене тусуються якісь хлопці, подивляються в мою сторону, першими заговорити не наважуються. А я не дуже і хочу спілкуватися, тому, посидів ще трохи та забираюся геть на автовокзал. Що добре — в Малайзії вокзали працюють всю ніч, тобто там можно і поїсти, і поспати, якщо дуже треба. Але спати мені якось стремно, ще обчистять кишені, а в них грошики, жалко.

Отже, підходжу я до автовокзалу, і бачу що моя траєкторія пересікається з якоюсь європейкою, яка плететься, та колупається в носі. Я не дуже хотів спілкуватися, тому зробив вигляд що її не бачу. Але не тут то було - вона сама мене окликнула. Розповіла історію, що її подруга закрилась в кімнаті зі своїм бойфрендом, а її випровадила на вулицю, тому її робити нічого, і вона запропонувала тусити до ранку разом. Ну, я не відмовився, і ми пішли базікати на автовокзал.

Її звали Клер і вона було з Ірландії. Два роки тусила в Австралії, а зараз їздить по Азії. До речі, вона якраз провела 11 днів на острові Палау Капас, куди я збирався.

Ох і балакуча вона була. Щось розповідала, рот не закривався. Десь через годину мій мозок перестав переводити з англійської, тому я розумів половини того, що вона говорила, і то, тільки після того, я зосереджувався на її монолозі.

Я давно помітив, що цікаві речі трапляються тоді, коли перестаєш діяти шаблонно. Ось поїхав автостопом і натрапив на Клер. Зараз трудно сказати, що вона там балакала, але слухаючі росказні, час минав швидше. Підійшов якійсь полу-бомж. Молодий, товстий, заглядає в обличчя, либиться та протягує руку здоровкатися. Я здоровкаюсь, щоб відчепився, він щось бормоче на своєму, я йому теж на українській відповідаю - хай послухає. Потім підійшов ще один, по старше. Ми з Клер дивимось друг на друга, і вирішуєм пересісти в друге місце, поближче до нормальних людей. Коли рядом інші люди, такі декласовані елементи перестають вести себе нахабно, вони бояться так себе поводити, бо їх поставлять на місце місцеві.

Ми пересіли ближче до місця руху автобусів — третя година ранку, а народ тусить, автобуси їздять, кафе працює, життя триває. Полу-бомж приплентався знов, але побачивши місцевих рядом, зробив вид що ліг спати, а потім кудись зник. Я купив Клер жерстяну баночку кофе з молоком, Нескафе, продається холодним у кожному магазині. Вона після цього трохи ожила - бо була замовкла, очі закриваються і бачу, що ось-ось відрубиться.

Потім ми пішли прогулятися знову на набережну, шарились по китайському кварталу, вона мені плела про малайську архітектуру, морських черепах та ще щось. Вже світало, а світло настає в Малайзії тільки о 7 годині, і ми підкріпившись печенігами, направились знову на автовокзал, бо мій автобус, відходив о восьмій, а її у дев'ятий годині. Обмінялись контактами, і роззіхались, точніше я уїхав, а вона пішла в номер будити подругу, та забирати свої речі.

Це була перша тривала подорож автостопом по Малайзії.

 

Другого разу я повертався обратно з острову Капас до Куала Лумпур. Цього разу я досить швидко застопов два авто і проїхав десь 30% відстані, а потім застряг в одному місці надовго. Після години невдалого стопу, пройшов далі, перейшов міст, дійшов до автозаправки ( це при тому, що тіні по путі не було, ось в яких випадках сонцезахисний крем просто доконечно потрібний. Була четверта година і сонце жарило будь здоров. Весь цей перехід зайняв хвилин сорок.

На заправці звернувся до чоловіка, якій сідав в машину, чи не їдуть вони в потрібному мені напрямку. Вони їхали та я напросився до них, щоб підкинули мене до повороту на Куала Лумпур — це десь кілометрів за 60 їзди. Вони погодились мене підвезти, пригостили їжею та знову запропонували квитка на автобус, на цей раз до Куала Лумпура. Я не став відмовлятися. Вони потратили деякій час на пошук автостанції, таки знайшли її і купували квитка. Я подякував їм і ось сиджу на зупинці, пишу цей звіт. Злива вже закінчилася, але дощик трішки накрапає.

Захотілося кави з молоком, у жадної тітки, котра намагалася здерти з мене гроші за електроенергію, коли я підключив ноута, купувати знову не хотілося, тому став проходжуватися біля сусідніх прилавок з їжею. Мене запросив хазяїн однієї з них. Розговорилися, він запропонував мені кави, я звісно, був тільки рад. Потім ще пригостив тістечком. З його ламаного англійського я зрозумів, що хоча він і мусульманин, але ще симпатизує християнству. Він казав, що Jesus in his heart. Ще говорив, що не любить американців, на що я відповів, що їх ніхто не любить. Казав, що Штати то плохо, а Росія добре, але я заперечив, що в світі останніх подій між ними вже немає ніякої різниці.

Отже, об 11-тої вечора він зі своєю сім'єю уїхав, а я пішов чекати а свого автобуса, якій врешті спізнився на 1 годину, тобто усього я провів на зупинці 6 годин. Насправді, було навіть цікавіше, аніж екскурсія по музею.

 

P.s. Я дописую ці строки вже на залізничному вокзалі Джохор Бахру. Моя третя подорож автостопом з Мелаки до Джохор Бахру закінчилася опівночі, хоча я почав її о півдні. А їхати було приблизно 250 км.

З Мелаки купував квиток на автобус до найближчого селища — 2,5 MYR, звіти застопив машину до Маура. Там просидів що годину, бо водій висадив мене на автостанції, і в мене не було особливо вибору, крім того, що чекати на автобус до ближайшого селища. Бо місто було занадто велике, для того, щоб проходити його пішки.

Квиток до ближайшого селища коштував 2,2 MYR, і погаласувавши там хвилин 15 я застопив грузовика, як наша газелька, який їхав прямо до пункту мого призначення. Чоловік назвався Семом, він працював на себе, займаючись доставкою вантажу. Цього разу він віз пляшки з соєвим молоком. До речі, я ніколи раніше не пив соєве молоко, а ось у цю подорож я його розкуштував. Воно відносно дешеве, бо звичайне молоко тут у двічі дорожче за наше.

Так ось, швидкість пересування була не більш 60 км/г., але ми їхали майже 6 годин.

Він двічі зупинявся помолитися, потім відвіз частку пляшок одному чоловіку на одруження -

ми там ще чай пили потім. Потім він пригостив мене вечерею. Тобто о півночі ми доїхали до центру. Як мені розповіли в готелі, гестхаузів тут не має, а є тільки “бюджетні” готелі за 60 MYR. Звісно, я ще не зійшов з глузду платити такі кошти, тому зараз сиджу на вокзалі — тут все цивільно, охорона, є що поїсти, вокзал здоровенний. На жаль, вай-фаю тут на має, шкода.

Завтра транзитом в Сінгапур, а звідти через 4 дні в Індонезію. В Сінгапурі планую затасуватися на кемпінгу, якщо зможу, бо дуже дороге житло — ліжко коштує від 12 USD.

Оригінал статті http://welltravelling.com/malayziya/transport/avtostop-v-malayziyi