Квіти в теплій кімнаті.

Ранкова світить зоря.

У ліжку заплуталась ніжність,

І дрімає собі вона.

Квіти в теплій кімнаті

З вечора вона принесла.

А світло на них виливала 

Ранкова й вечірня зоря.

Земля прийняла світлі зерня,

А щоб вони проросли

Оце вже напевно літо - 

наснилося нам,

ясненько,

мов намальовано якимсь

і ми в ньому персонажі,

                Ще так багато світлих віщих снів,
                     І радості від сповнення надій,
                          А ніжності... ще так багато днів,
                               Та здійснення таких бажаних мрій.

                Ще так багато посмішок на двох
                     Ділити нам завжди в передчутті
                          Того, чим дарувати може Бог
                               У нашому майбутньому житті.

                Ще так багато кроків до мети,
                     Проте натхнення у тобі живе,
                          Воно дає наснаги далі йти...
                               Таке маленьке ще, та вже – ТВОЄ.

                Ще так багато доторків – цілуй!
                     Того, що так терпляче й довго ждав.
                          Ні слів, не ніжності сьогодні не жалкуй,
                               Щоб завтра не сказати: не додав...

                Ще так багато в значенні "люблю" –
                     І переповнення емоцій на душі –
                          За НАС завжди вклонюсь, прошу, молю...
                               Ще так багато ненаписаних віршів.

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Отчий   дім.

 Стрічає  липа

біля  хвіртки

позіха .

 

 Порожньо   завше

на  подвір`ї

спориш   царює

дражнячи   курей.

 

виглядає

 Одна   вона

в  холодній  хаті.

 

 Лиш  ця розрада

і   надія – що

виглядать   своїх  дітей.

 

Пісня.

 

Поринь  у  забуття

І  спомин  минулого   життя

Сном   стане  як  буття

Не  в  сон  ти  свій  зявися  знову

Ясної  думки  і  життя.

 

 

 

Дао

 

Душа озветься іменем своїм

А розум Мудрістью наповнить „я”

Осяє шлях мого життя.

 

 

Слава

 

Славо Богине

Ладо Люба

Ангел ти наш перемоги

Воїв витязів Хранитель

А більше все ж –коханню Ти розрада й поміч.

 

 

Буда

 

Буття і небуття

Уздрівши ледь

Душа у вирій полетить

А та „нірвана” –просто мить.

 

 

Лишаю поза Мріями

своїх  Іллюзій

 

Таки  нездійснені

Слова..

 

Чи  то

заснув  мій  Дар,

чи  я   ще

досі  сплю...

 

 

Не  йдуть

слова  Душі

не  пада 

на  папір

краплина  від

сльози...

 

 

Я  так  довго  шукала  кохання, Що  забула  навіщо  воно. Терпкувато  –  солодке  бажання В  полон  пристрасті  завше  вело. І  палала  душа  полум’яно Не  згораючи  мов  купина, Розривалося  серденько  п’яне Від  обману  гіркого  вина Досить.  Крапка  –  кажу  собі  твердо, Від  похмілля  болить  голова Вже  втомилась  горіти  щоденно Й  замерзати  в  холодних  ночах. Я  згадаю  для  чого  кохання Віднайду  його  в  серці  своїм Терпкувато  –  солодке  бажання Стане  присмаком  здійснених  мрій 14.02.2012 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313970

                                                                                            Будь щаслива в майбутньому й нині,
                                                                                            Україно...Батьківська земля!!!
                                  

                                               УКРАЇНО  МОЯ!   Моя  Батьківщина!
                                               Мій  рідний край: ланів,полів,
                                               Серед інших країн,ти у мене єдина,
                                               Моя біль,моя радість,шалений порив...

                                               Я милуюсь красою природи і мрію,
                                               Захоплює велич пейзажів,святинь,
                                               Та я маю велику,незламну надію,
                                               Про красу  та міцність усіх поколінь...

                                               Викликає повагу людей твоїх доля,
                                               Боротьба та страждання народу в віках,
                                               Нехай же буде  Божа воля,
                                               Подолати той безмежний страх...

                                               Явися зорею у темному  світі,
                                               Прокинься рідненька від довгого сну,
                                               Заграй же козаче мені на трембіті,
                                               Збуди в мому серці ВІЧНУ  ВЕСНУ!!!!  
  
                                               P.S.     Дякую за підтримку