Не памятаю
- 08.08.13, 21:41
як се бути ЖИВИМ
Коли Серце не
камінь у грудях
і що то
за
Диво - Кохати ?
Дідусь мене ще змалку людей учив любити:
Шахрай ачи нужденний, як просить, зглянься ти,
бо милостиню краще подати, ніж просити,
на те ми люди, доню, щоби добро нести.
Бабуся промовляла, цілуючи голівку:
Ти не дивись,що краще живе хтось, далебі,
дивись, кому ще гірше від тебе і довіку
ти знатимеш, як добре на світі цім тобі.
Навчав мене мій тато, коли збирав в дорогу:
Не владу і багатство, а розум поважай,
умій по честі жити, вклоняйся тільки Богу,
і бережи навіки у серці рідний край.
Не раз казала мама: як підеш поміж люди,
не смій дивитись навіть ти на чужий п'ятак,
Нема як грошей нині, то завтра їх здобудеш,
а совісті немає – ти з бідняків бідняк!
Робота важка, зарплатня – копійчина.
А де ж справедливість? Немає...
Зневірившись, люди біжать на чужину,
стареньких батьків залишають.
А грошей то треба: на хату, на дачу,
на Греції миле осоння...
Нехай я тих Грецій повік не побачу,
зате є в батьків моїх доня!
В дитини навчання, квартиру їй треба –
спішать закордон мама й тато,
забувши, що вчитися треба для себе,
не все ж бо доречно купляти.
Не маю я шуб, діамантів, перстенів,
авто тільки сниться ночами...
Багато чого мені не по кишені,
зате в моїх діток є мама!
Стріла подругу Маруся
на крутющій тачці.
Вся як цяця, модні буси,
одяг від Versace.
– Де знайшла таку роботу,
де така зарплата?
– Що ти, що ти! Це мій Котя,
він же в депутатах!
– Мабуть гарно ти ґаздуєш,
от він догоджає;
приголубиш, нагодуєш,
діток доглядаєш...
– Які діти? А фігура?
Прибирання? Здрасті!
Не для того манікюри
в мене за сто баксів!
А на мужа я, Марусю,
маю компромати,
от він біситься, та мусить
мені догоджати.
Виживати треба всяко
вміти, що поробиш.
Ну а чесно ні на який
транспорт не заробиш...
– Ну чому ж? Не може бути! –
Маруся скривилась –
Я так бачу на мітлу ти
чесно заробила!