Пишу тут, а не в іншому блозі, щоб друзі не прочитали. А то ще образяться.

Весело все складається. Цей рік був найбільш вдалим за кількістю сталків, але потім щось пішло не так. Спочатку друзі морозилися. Потім — погана погода. Ледве вдалося організувати вилазку, але маршрут видався довгим і подружка не змогла далі йти. Вилазку перенесли. Але потім захворів. Та все ж подзвонив, щоб окреслити хоча б приблизні плани. Та, скоріш за все, сезон сталків-2016 скінчився. От таке розчарування в друзях.

Не дивно, що при такому розкладі, приблизно половина вилазок були самостійними. Це непогано, але лазити самому стрьомно. До того ж, безепалєвні об'єкти скінчилися. А відносно доступні абандони поза Києвом та областю — далеко їхати.

Був іще варіант — легальні екскурсії. Наприклад, в шахту на ВДНГ (Експоцентр України). Але екскурсії поки не проводяться.
От такий облом.

P.S.: Хоча, як варіант, можна спробувати дослідити ДОТи біля Тарасівки і в Білогородці.

Як же швидко біжить час. Гурту "Руки Вверх!" вже 20 років. Це була ледве не найкрутіша група в стилі "тиц-тиц". Жодна ненормальна дискотека не обходилася без "Руки Вверх!".А потім вони перейшли на хіп-хоп. Однак потім знову поверталися до свого фірмового стилю. Змінювався і склад гурту. Змінювали назву колективу. Навіть С. Жуков виступав сольно.
Зараз про них нічого не чутно. По радіо крутять старі пісні 1990х. Останню новинку чув на "Русском радио. Україна" в 2015 році. Хоча Жуков співає. І от, Сергій Жуков поприколювався (хоча це чорний гумор) на тему старіння. Цікаво, чи будуть музиканти так само "віджигати" як у молодості?



P.S.: А якщо не про музику, і не про "Руки Вверх!", то й насправді час швидко біжить. Тільки відбувається це поступово. Іноді, дивлячись у дзеркало, ловлю себе на думці: "Блін, а я ж старію!". Та й люди навколо теж старіють.

Знайшов цікаві роздуми про нинішню пору. Описання звучить приблизно так: «Не знаю, як у вас, а в моїй полосі осінь в звичному розмунні закінчується наприкінці жовтня. Далі вже не осінь, але ще не зима». Останні осінні дні — підходяща пора для прогулянок по лісу і вилазкам на заброшки. Жаль, що така краса проходить повз. А дощі, які час від часу йдуть, знищують останнє листя, що залишилось не деревах.

Та все ж, трохи осіннього лісу вдалося зафотографувати.
Бортницький ліс.


Фотки з прогулянки по Бортничам.

[ Іще фото ]

Моя мішанка  за жовтень 2016 р.

Передмова: Наскільки я знаю, то в селах "мішанкою" називають різносортове зерно або взагалі суміш різного зерна, яким засівають грунти під пашу для худоби чи просто, аби земля не пустувала. Мені подібний образ-месидж досить сподобався для своїх невеличких нотаток з думками, які не є сильно значимі, але і не пусте зовсім. Не думи, а думки, додумки і видумки з приводу якоїсь теми. Не простенькі коменти, і не поважні максими за Ларошфуко, а скорше веселі сонячні зайчики - грайливі відбитки справжнього сонечка.
Для прикладу, читаю про черговий "наїзд" на голову НБУ Гонтареву і думаю, що поки її захищає стабільний курс гривні щодо долара і євро - всі оті наїзди-переїзди марні. Не така вже й незнати яка глибока думка, але в тему вдала, як я вважаю. То чого б не зафіксувати її? Можна і треба. Таким буде і весь зміст мого циклу щомісячних і щорічних збірок під загальною назвою "Мішанка".
Або таке: коментую свій матеріал про сепаратиста Моторолу: "Післямова: Мене поправляють, що знищення Мотороли відбулося не 15-го, а 16-го жовтня. Перепрошую, але хіба це головне? Я ж написав про інше. Як і зумисно не згадую як звали Моторолу насправді - то зайве. Щодо інсценізаці, то мені сподобався один комент такого змісту, що то навіть було б добре і якщо б в Мотороли було хоч і 10-ть життів, то це означає тільки мати задоволення вбити його всі 10 раз. Погоджуюсь, хоча особисто я не бачу причин для інсценізації його смерті, тому що нахріна той Моторола здався ФСБ чи ще комусь. Він тільки серед сепарів хтось, а як спецназівець він порожнє місце." - і комп виділяє в тексті слово "інсценізація", а коли я його пробую перевірити, то викидає в замінники тільки два слова "асенізація" та "ініціація", що не підходить по-суті, але надто підходить за змістом: скінчилась ініціація Мотороли в сепари і настала його асенізація.


Богдан Гордасевич

Щастя є – я знайшла джерело натхнення і спосіб подолати осінню депресію – Рей Бредбері. Це, звісно, тимчасово, але зараз мені більшого не треба.

Щастя є – воно у дитячих посмішках, у погожій днині, в обіймах коханої людини, у вмінні залишатись наодинці з собою, в кожному ранку, бо він дає нам можливість почати все спочатку.

Щастя є у кожному з нас, воно лише чекає коли про нього згадають і дозволять наповнити душу світлом і теплом.

Не шукайте щастя в речах – вони лише спосіб зробити побут зручнішим і легшим. Не шукайте щастя в інших людях, бо чуже щастя не зігріє.

Шукайте щастя в собі, бо лише ви можете зробити себе щасливим. Кожен з нас сам вирішує щасливий він чи ні, тож не варта іншим людям дозволяти обманювати самого себе і вірити, що для щастя нам потрібне Щось. Для того, щоб бути щасливому треба бути щасливому. Все, більш нічого. Тільки бажання і віра в своє щастя.

Якщо раніше був в пошуках щастя, то тепер в пошуках роботи... Але щось не щастить. Якщо робота подобається (ну, більш-менш), то звільняють. Якщо робота не подобається, то сам звільняєшся. Інтуїтивно вже починаєш відчувати: де зможеш працювати, а де — ні. Однак від цього ще більше сумнівів в собі. Якщо велика зарплата — значить багато обов'язків і велике навантаження. Якщо мала заробітна плата — значить шукають бідолаг, яким нікуди дітися — інваліди або пенсіонери. А буває — бачиш, що вакансія класна. А дзвонити / писати не хочеться. От просто не хочеться — і все. Не хочеться вчергове розчаровуватись і даремно витрачатись на зв'язок.

Ось і зі свіженького. Кур'єр. Зарплата підозріло висока. Мені доводилося і за 3,5 тисячі горбатитись і весь день мотатася пішки по Києву з важкими клумаками, розносячи документи і невелику поліграфічну продукцію — плакати, флаєри, візитівки. А це начебто теж служба доставки. Тільки, окрім документів пропонує послуги з доставки з інтернет-магазинів, квітів, продуктів(!). Та все одно щось не віриться. До того ж, як правило, реальна зарплата менше обіцяною (це стосується кур'єрів).

Ну що ж, буду шукати далі...



Вакансія, з work.ua (якщо комусь цікаво).

спочатку хотіла написати геть інше - поплакатись на поганих людей, але на щастя тирнету не було, тому після деяких роздумів такі висновки:

Задумалась над висловом "Почати з чистого листка" - а чи реально це взагалі? Схоже, скільки б ми не брали чистих листків, деякі слова чи речення все одно будуть проступати з попередніх. Декотрі будуть майже непомітні, а декотрі видно дуже чітко - в залежності від важливості того чи іншого вчинку. І чи взагалі є сенс в абсолютно чистому листку? Не рахуючи немовлят, звісно. Може варто осмислити зроблене і прожите, і заповнювати нову сторінку життя, враховуючи уроки пройденого? Не ховати помилки від себе чи інших, а зробити їх такими собі полями, за які краще не виходити. Не вивчені уроки нікуди не дінуться, а будуть повторюватись до повного засвоєння матеріалу. Не бійтеся помилок. Бійтеся їх не зробити, бо це означатиме, що ви не зробили нічого.
09.07.2016

З технологічним розвитком світу прийшов час «апгрейдити» наші погляди на деякі речі, навіть, якщо вони колись були заборонені чи вважались непристойними. Варто переглянути свої думки щодо фотографій в стилю НЮ, якщо цей жанр комусь і досі здається приводом для сорому.

"Тільки той досягає мети, хто іде,
тільки той, хто горить не згорає..." О. Олесь
Час зійти з шляху прокрастинації і піти шляхом дій.
Перший крок зроблено.
Побажайте успіху з наступними.