хочу сюди!
 

Людмила

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «щоденник»

Ще одна фейлова вилазка

Фейл (fail - з англійської: "провал", "невдача"). Сьогодні знов відчув, що це таке. Даремно з'їздив на вилазку. Шкода, що довелося виходити з дому ще затемно, о 6-й ранку. Їхав через весь Київ. Потім годину(!) топтався навколо автостанції: підходящих маршруток декілька, а де зупиняються невідомо. За розкладом, вони повинні відправлятися від автостанції "Дарниця", але фігушки! З чотирьох маршруток знайшов зупинку однієї. Але якось доїхав. Хоча маршрутка була повільна.

І яке ж було розчарування, коли побачив занедбане на вигляд, сільськогосподарське підприємство, але з цілим парканом, цілими будівлями і дахами, гавкучими собачками. Може вона діюча? Бо з купи біля очисних смерділо послідом.

А я вже й текст підготував. І звіт тепер нема про шо писати.

P.S.: З гарного: побачив і пофоткав новий український трамвай К1М6; маленько пофотографував автобуси; зустрівся з подружкою.
Правда, заради цього не обов'язково було пертися в село.

Краще вже безсоння, ніж...

Краще безсоння від нудьги, ніж підчепити грип. Я так вважаю.
В новинах чув, що перші хворі є у Росії. А в Білорусі виявили підозру на новий тип пневмонії. Так що за допомогою туристів рознесуть бацилу по всьому світу.

Сусід з дреллю

Сусід з дреллю — це не заїжджений анекдот, а сурова реальність. Причому сверлять кожні вихідні. Шум страшенний. Й так, що здається, стіни пробурять наскрізь. І не бояться довбати несучі стіни. Чи є від цього якісь ліки, крім як піти прогулятись?

Несподівана зустріч

Прогулявся, поки погода більш-менш. Сонячно. Несподівано зустрів давнього знайомого. Пофоткав маршрутки і "ашановоз". Зовсім трохи. Але все одно, круто. Шкода лише що хостинг io.ua  третій день не працює.

Незрозуміле на фотохостингу io.ua

Щось незрозуміле відбувається на фотохостингу io.ua: не показує знімки — лише прев'юхи. Думав, що це на моєму акаунті якийсь глюк. А виявляється, воно у всіх таке. Спитати ні в кого (точніше, не хочеться звертатись до тех. підтримки). І на головній сторінці нічого не написано. От і шо робить? Чи це тимчасове явище, чи ні? Ну і сумно. Це вже третій фотохостинг, яким користуюсь. І якщо чесно, біготня по різним платформам задовбала.

Додатковий підробіток

Попросили не розголошувати, тому без подробиць. В принципі, нічого нового. Але мені вже й старий підробіток набрид. Відчуваю, що запрацювався. Цього року взагалі не було "відпустки". Часто працював з одним вихідним на тиждень або без вихідних. З одного боку, розширення роботодавців — це плюс. Однак чи буде той "плюс" фінансовим? Це питання.

Коли знаєш, хто співає

Як же ж класно, коли знаєш, хто співає! При прослуховуванні радіо на смартфоні іноді вказують що звучить у ефірі. Не треба шукати по інтернету і запитувати у "Відповідях" (все одно там ніхто нічого толкового не напише).


Фотік накрився

Щось забагато проблем одразу. Спочатку окуляри зламались. Потім браузер самостійно вимикався. І от дійшла черга до фотіка. Щось із зумом. При спробі скористатись збільшенням з'являється повідомлення "Системна помилка масштабування".

Фотіку 6 років. Пробіг шалений. До того ж, часто користуюсь у режимі репортажної зйомки (протилежність постановочних зйомок) — тобто, на ходу. Тому не дивуюсь. Питання було лише коли почне ламатися.

У знайомих фотографів громадського транспорту фотокамери ламаються швидше, тому наїзди, мовляв, "майстер-ламайстер", не приймаються.

Подивився, що є нового. Подивився на ціни. І вирішив, що спочатку треба віднести в ремонт.
Правда, якщо не використовувати зум, можна продовжувати користуватись.

Затишшя після поїздок

Після тижня в шаленому ритмі — трьох подорожей (в різні області) майже за один тиждень, намітилось затишшя. Ну, проте можна спати хоч до обіду і не треба зрання визирати на вулицю. Правда, враження від поїздок розвіюються. Тож скоро захочеться ще кудись поїхати. Ось тільки з ким і куди?

І це притому, що такі подорожі часто пов'язані з пригодами. Наприклад, як виїжджав з Остра. Прийшли на автостанцію завчасно. А маршрутки, яка повинна бути за розкладом, немає. Шо робити? Чекати наступну. Тим часом погодка стає дратувати: вітер, пасмурно. Наступна маршрутка через годину. Чекаємо. І тут звідкісь — похоронна процесія (біля автостанції розташоване кладовище).
Сидимо в очікуванні рейсу на Київ. Маршрутка стоїть годину! А чекати все важче: починає боліти голова.
Сів у маршрутку. До головного болю доєдналась нудота. Причому міг би реально блюванути — настільки нудило. Ще й в автобус підсадили якось алконавта з бодуна. Дивлячись на нього ще більше хотілось проблюватись. Але було б соромно, бо мужик напився, а я просто чимось травонувся.
В дорозі стало спекотно. Нудота. Краєвиди за вікном не дуже, хоч і місця нові.
Полегшало лише як приїхав додому.

"Налітай, подешевшало-2" Або дивовижні правила ринку

В магазині виставили на продаж мінеральну воду невідомого виробника. Всього за 6 чи 7 гривень за 1,5 л. Запропонував купити на пробу. Та й народ мабуть теж купляє, бо це найдешевша мінералка. А потім через два дні ця сама мінералка вже коштувала 9 гривень. І тепер найдешевша вода коштує більше, ніж деякі інши види мінералок.

Бажання магазину наварити побільше зрозуміло, але зі збільшенням ціни зменшується попит. Напевно, що в мінусі не будуть. Просто тоді, за ті самі гроші, можна вибрати більш відому і кориснішу мінералку.
Дивовижні правила ринку.