Ніч. За декілька хвилин до 22ї. І раптом: відблиски. Потім з двох боків будинку — яскраві вогні і гуркіт. Аж вікна тремтіли. Кицька з переляку сховалася під стіл. А надворі загавкали собаки. Бабахкало некисло! Думав, що пополченці дісталися. А це так відзначали весілля (напередодні біля ЗАГСу були мажорні молодята, видно шо багаті). Салют прямо під вікнами! І о пізній годині. І це при тому, що з 2014го салюти в Україні заборонені. Добре, що будинок не підпалили своїми феєрверками.

Цікаво, хоча б хтось настучав поліції? Сумніваюсь.

Новий кіт і кицька знайшли собі розвагу. До нас знову прилетіли ластівки, які звили гнізда в минулому році — то коти тепер клацають щелепами і мотають хвостами, спостерігаючи за пташками. Головне, щоб не випали.

Сьогодні поминальний день, або Пасха для тих, хто помер. З'їздив на кладовище. В минулому році проігнорував, то треба було хоча б на цей раз поїхати пом'янути. Батя трохи не розрахував з пальним — машина заглохла посеред дороги. Добре, що поряд з кладовищем була заправка.

Кладовище розширили, захопивши прилеглий пустир до дороги. Так що тепер і на старому кладовищі будуть робити захоронення (до цього старе кладовище було закритим).

Здивувало, що «збирачі пасок» вже з самого ранку нишпорять. Куди вони дівають ті паски і цукерки? Ходять, збирають цигани — і дорослі, і діти. Не розумію, чому на радіо циган захищають — вони тільки й жебракують, ворожать і по кладовищам збирають їжу.
Так ось, підходитиь пацаненок: «Дайте щось». Дали цукерок. Просить гроші — одну гривню. Стоїть, не входить. Потім каже: «Дайте три гривні» Нормально?

Після кладовища сходив до Одеської траси. (Тю, подумаєш, якихось два-три кілометри пішки.)
Комунальних автобусів було мало. Були тільки автобуси МАЗ-107 і МАЗ-203. Трохи нафоткав. По-перше, все боявся, щоб не вшпарив дощ. Бо в 2015му попав під дощ із мокрим снігом. По-друге, комунальних автобусів небагато. Та й ті, що є, можуть бути відфотографовані іншими дослідниками громадського транспорту.

Біля Південного товкотнеча. Народу повно — а автобусів мало.Тому не схотів поїхати у Київ.


Кажуть, що у москалів проїзд до кладовищ взагалі безкоштовний. В Києві було по 3 грн..
А от у нашому місті зробили спейціальний маршрут. Причому на звичайних маршрутах проїзд коштує 4 гривні, а на спеціальному, що їде до кладовищ — 5 гривень. І люди користуються, що не дивно.

Фігзна скільки років коментую в Ютубі, а як ставити смайлики в коментарях дізнався лише зараз. Спосіб неочевидний — комбінація клавіш.

Щоб було зовсім весело, затіяли ремонт. Хоча це теж корисна справа — все-таки, давно не оновлювали приміщення. Деякі кімнати не оновлювали, мабуть, років 9. Але при цьому жоден ремонт не обходиться без матюків і сварок. Може це і нормально? Просто перетерпіти, щоб поклеїти нові шпалери?

Вже двоє моїх клієнтів зіткнулись з Ковідкою. В однієї батьки захворіли, а в іншої взагалі вся родина.. Трішки підщипує мою тривогу, що і не дивно. Чоловік на нервах трохи, та це скоріш робочі моменти, навіть кіт якийсь тривожний, хоч це певно його ластів"їне гніздо на балконі бісить, і в нього фрустрація) Я вже сама третій раз розігріваю чай в мікрохвильовій. Робота відволікає, да і прибирання на мене дивиться котячою шерстю по кутках. Ладно, треба щось робити. Здибаємось