Розмови на сонних кухнях,

Танці на п’яних столах,

Де оселились
музи в клозетах,

А боги живуть в дзеркалах.

Де кожен в душі – Сід
Вішес,

А на справі – Йосиф Кобзон.

Де гасло постійне:

„Хто
прийде раніше,

Хто із вас – чемпіон?”

Це усе
рок-н-рол!



Потяги і пароплави,

Автобуси і
літаки,

Сьогодні ми на Камчатці,

Завтра ми в
Алма-Аті.

Післязавтра ми почнемо пити пиво

В Пушкарях, чи в
Жигулях.

А що з нами буде десь через тиждень

Відає тільки
Аллах.

Це усе рок-н-рол!



Це чимось схоже на
спорт,

Чимось на казино,

Чимось на караван-сарай,

Чимось на
загони Махно,

Чимось на Хіросіму,

Чимось на мідний дріт,

В
цьому є щось таке,

Від чого вибухне світ. Це усе
рок-н-рол!



Вченні скубуть волосся,

Сержанти свистять у
свисток,

Затюкані господарки

Зеленіють почувши –
РОК.

Товариші в кабінетах

Пачками п’ють валідол,

Їм знову
став за обідом кісткою в горлі

Наш новий рок-н-рол. Це усе
рок-н-рол!



Ну, а ми, а ми – п123расти,

Наркомани, фашисти,
шпана!

Для суспільства ми небезпечні,

Нам всім за грати
пора.

Ми піна в каламутнім потоці

Славнозвісної Червоної
Хвилі,

Так про це сповіщають газети,

А газети у нас
справедливі.

Це усе рок-н-рол!



І ми котимось прямо до
долу

З точки зору вищої влади.

Молодіжним угрупуванням

Наші
співи додають вад.

Де виховний момент?

Де віра в майбутнє
щасливе?

Гей, гітарист, відправ їх усіх подалі

І тисну свою
педаль! Давай!

Це усе рок-н-рол!

Іван Іванов зарізав Петрова
Був Іван лейтенантом, тепер капітан.
Родина
помститься  тепер за Петрова
Син Петрова – сержант, а брат
–генерал.

В капітана Івана влучила куля
Снайпер Петров отримав
медаль
Рід Іванових прокляв Петрових
Івановим Петрових вбивати не
жаль.

10 скальпів зняв з Іванових
І 10 з Петрових Степанов
Степан
Степанов Степан - найдобріша людина
Але виріс в окопах і миру не
знав.

Семенов Семен зарізав Степана
Був Семен лейтенантом тепер
капітан.
Родина помститься тепер за Степана
Син Степана сержант, а брат
генерал.

зима пришла нежданно и негаданно... жаль что вся эта прелесть пока еще задерживается всего лишь на несколько часов... а потом под ногами творится невесть что... прям не хочется выходить на улицу... хотя очень хочется...вообще, а вы любите зиму?я наверно люблю ее... за Новый год, Рождество и День рождения мамы... а еще за белый пушистый снег...а когда погода НИКАКАЯ... то такую зиму я не люблю... не люблю ее за холод...наверно дурацкая у меня сегодня заметка...не судите строго... просто башка уже не варит...

Ось так завжди й усе з початку.
І ти попав неначе в казку.
А виявилось просто спав,
Бо не туди ти знов попав.

А помилився випадково,
Кохав дівчину ти чудову.
А виявилась просто лялька -
Бо все життя її забавка

Вона в життя неначе грала,
Робила все чого бажала.
Усе що хотіла те й робила,
Бо напевно, не любила...

А ти хотів її кохати,
З неба зорі всі дістати...
І що робити ти назнаєш???
Та гадаєш що кохаєш!!!

У тишині лунає постріл,
У тишині лунає два...
І в йього в серці тишина!
.........................
А бути все могло інакше.
 
Кохайте поки є кого


вірші про кохання

С Тобою не знаком настолько,

Чтобы конкретно мог сказать...

О  том  –   какая  Ты  девчонка,

И    как    Тебя   мне   описать.

 

Ну, эти смелые, ровные ножки -

Должное им надо срочно отдать!

Чудная кожа  упругой ладошки,

Тебя так  и  хочется,  поцеловать.

 

В эти бездонные Ксюшины глазки,

Без устали можно, как в небо смотреть.

Вовке Ты даришь небесные  ласки,

Ему   ж   остаётся  –  только   балдеть...

---

...вірш із збірки "Близько серцю моєму"

Осінньою ніччю, покрилися ніччю,

Простягнуті  руки,  запалені  свічі.

Забули  про  світло  заплющені очі,

Колись я любив, а зараз – не хочу!

 

Не хочу торкатися дивної казки.

Я хочу щоб зникла, прекрасного маска.

Лежимо у тиші, стріляє  у вухах

Ти   є   павук,   а   я   лише   муха.

 

Розстелюй на ліжку павутиння-чари,

Запалюй  у  мені  –  болючі   пожари!

А мо, ще  до  ранку, ми ся покохаєм.

І може пізнаєм, що, люди звуть раєм.

 

Як  м`яко  і  тихо,  Ти  поруч ступаєш,

Шістьома руками мене роздягаєш.

Серце ледь б`ється, зтухають пожари,

І  ранок   розвіює   всі   Твої  чари.

---

...вірш із збірки "Близько серцю моєму"

...

Що  за  усмішка, і білії  зуби,

Заводять мене, її чорнії губи.

Що?! Як заводять? Я маю благати,

Аби  перестала  мене так шмагати!

Чорт! Як звабливо підстрибують груди.

В   такт   батогу,   я   гарячий   усюди!

О Боже, о що це?! У мене встає!

Безкрає  захоплення  моє видає!

Богиня   побачила,   зіщурила  очі,

У нас попереду лишилось півночі.

Ходою  звабливою  коло   пройшла,

Й стрибнувши, ногами мене обвила.

Не   знав   куди    діти,    енергії   стільки,

В ту ніч я в кайданах торкнувся до зірки.

До неба, до сонця, у космос зринав,

Не   менше   кохання   їй    віддавав.

Прокинулись    разом,   у    неї   у   спальні.

Привіт! Добрий день Вам!  Забави оральні.

Чіпляю  язиком   її,  як  по   нотам.

Стогне й сопе, обливається потом.

Руки  розкинула,  це  те  що  треба,

Спочатку зв`язати, а потім до неба!

Ну ось і готово, лежить моя киця,

Моя чорна богиня, нічная цариця.

Роздута, розп`ята на билицях ліжка,

Домашня, спокуслива  милая кішка.

Я можу робити з нею, що хочу.

Хоч зацілую,  а  схочу задрочу.

До вечора вільність собі дозволяю,

Її   я   за   світла   рабинею   маю.

Та тільки лиш сонце за обрій сідає,

Як  морок  всебічно,  мене  огортає…

---

...вірш із збірки "Пошло, про любов"

Морок всебічно мене огортає,

Хочу  чи ні,  ніхто  не  спитає.

Чорні  по  стінах   розбризкані   тіні,

Тепер я їй раб. На сьогодні. Віднині.

Лячно вронити хоч слово у тиші,

Краще  стояти  тихіше  від  миші.

Скуті    кайданами   руки    і   ноги,

Нема мені звідки, чекать допомоги.

Раптом пітьму різкий звук пронизає,

Це   звук   батога,   і   усе   завмирає.

Серце  ледь   б`ється,   пітьма  ріже  очі.

Відчинилися двері, бачу постать дівочу.

Тиша,  мовчання,  ні  я,  ні  Вона.

Невимитий посуд – ось моя вина.

Вмикається світло,  і перед  очима –

Я бачу чортяку, авжеж не дівчину!

Розпатлані коси,  корсет шкіряний,

На шиї дівочій, ошийник стальний.

Очі  пантери,  а  може  й  тигриці?!

Слідів не лишилось від бувшої киці.

Зап`ястя  закуті  у  шкіру  з  шипами,

А Вона нічогенька, з міцними ногами.

Ноги чарівні,  а  де  те,  що вище?

Гумові шорти стягнули сідлище.

Руками   зминає   батіг   шкіряний,

Десь я вже бачив точненько такий.

І  поки  в  безодні думок я тонув,

Цей же батіг враз мене обгорнув.

Боляче вжалив хлистом ягодицю.

Я поглядом впився у мою царицю...

...далі є

Наташа – милое созданье,

Капелью голосок звенит.

Моих   очей   очарованье,

Я  красотой  Твоей  убит.

 

В   Твоих  глазах  ищу  спасенья.

Смотрю в их чистый, нежный свет.

За годы блядства жду прощенья,

Я   пред   Тобой,   душой   раздет!

---

...вірш із збірки "Близько серцю моєму"

Затихли  дерева,  нечути птахів.

Дихання   вітру,   траву   не   колише.

Нечути у лісі людських голосів,

На приречену землю спустилася тиша.

 

В ній я сиджу на зеленій галяві,

Серце   та   очі   –   від  світу  закрив.

Мрії дитинства то ясні то мляві,

Йдучи життям так безжально згубив.

 

Небо шарахнуло ніби від болю,

Землі посилаючи збуджений грім.

І, - мов сльозами, своєю водою

Життєдайну  вологу  надало  усім.

 

Перші краплини, холодні і важкі,

Зовсім як спомини пасмурних днів.

Ринули   з   неба   роздертої  пащі

Змиваючи   все,  що  забути  я  хтів.

 

Так дощ, розмовляючи гулко з травою,

Мене ненароком – пестив і мив...

Щоб  ранок   новий  –   своєю    росою,

Очищене  тіло  моє  – пробудив.

---

...вірш із збірки "Близько серцю моєму"