Поема БДСМ доба

Морок всебічно мене огортає,

Хочу  чи ні,  ніхто  не  спитає.

Чорні  по  стінах   розбризкані   тіні,

Тепер я їй раб. На сьогодні. Віднині.

Лячно вронити хоч слово у тиші,

Краще  стояти  тихіше  від  миші.

Скуті    кайданами   руки    і   ноги,

Нема мені звідки, чекать допомоги.

Раптом пітьму різкий звук пронизає,

Це   звук   батога,   і   усе   завмирає.

Серце  ледь   б`ється,   пітьма  ріже  очі.

Відчинилися двері, бачу постать дівочу.

Тиша,  мовчання,  ні  я,  ні  Вона.

Невимитий посуд – ось моя вина.

Вмикається світло,  і перед  очима –

Я бачу чортяку, авжеж не дівчину!

Розпатлані коси,  корсет шкіряний,

На шиї дівочій, ошийник стальний.

Очі  пантери,  а  може  й  тигриці?!

Слідів не лишилось від бувшої киці.

Зап`ястя  закуті  у  шкіру  з  шипами,

А Вона нічогенька, з міцними ногами.

Ноги чарівні,  а  де  те,  що вище?

Гумові шорти стягнули сідлище.

Руками   зминає   батіг   шкіряний,

Десь я вже бачив точненько такий.

І  поки  в  безодні думок я тонув,

Цей же батіг враз мене обгорнув.

Боляче вжалив хлистом ягодицю.

Я поглядом впився у мою царицю...

...далі є