Найвеличніший лідер у бронежилеті? Чи то він прямо на майку пінджак одягнув?

 

Дмитрий Чекалкин:

Зеленский взял 20 человек охраны и бронежилет в Ватикан, потому что ему сказали что он там будет в соборе Петра.

dmitriypaut:

Собор святого Петра за 500 лет не видел такого количества охранников, как у преЗедента мира Зеленскага.

- Чесна людина не боїться нікого, крім Бога. В мене таке враження, що наш преЗедент дуже багато кого боїться.

Многие задаются вопросом,а што там делает ахкакойминистр МВД.
- ХЗ, но сейчас в Италии вы видите двух владельцев дорогой итальянской недвижимости, поездку организовывал йюрист квартала Ермак. Так, что...

Oleg Helgiv:
У нас конечно светское государство и свобода совести по Конституции. Каждый гражданин, как частное лицо, может ездить на аудиенции к любым религиозным лидерам. Хоть к Папе Римскому, хоть к Далай Ламе.

Но хотелось бы узнать о практической пользе, от того что президент Зеленский за казённый счёт курсирует между Иерусалимом и Римом, с государственными визитами. Кроме, как на других посмотреть и себя показать.

Порошенко ездил в Стамбул на Фонар к Вселенскому Патриарху - привез Томос, историческую справедливость, авторитет для страны и уменьшение влияние агрессивной русскомирной РПЦ на умы людей.
А что привез Зеленский из Израиля или Ватикана?
Кроме заверений тамошних руководителей, что он хороший парень и даже президент мира.

Сколько не скажи слово халва - во рту слаще не станет. И сколько не похвали сам себя, что я президент мира - мир не настанет. Для этого надо укреплять страну, армию и повышать цену войны и оккупации для России.
А не шататся по заграницам, как актер по фестивалям лицом торговать, собирая похвалы себя любимого!

«Впервые в истории Украины - президент, правительство и парламент работают одной командой...» Пафосно заявил премьер Гончарук в Раде.

Ох ты ж блин. А результат? Впервые в истории получив страну на подъёме, эта дружная команда за пол года ухайдохала экономику, проипала золотовалютные резервы, залезла в долги на аферах с облигациями, повысила тарифы людям и зарплаты себе, сдает территорию страны оккупанту и сажает своих защитников.

Скандалы накрыли этих единомышленников как лавина и погребли остатки репутации. От проституток до Омана, наши Слуги Народные всех лядвей.
В принципе не понятно, на кого рассчитан этот закос под дурочку. Страну неделю с понедельника штормит от платёжек за газ двойных и пропихивания через Раду рынка земли для спекулянтов.
И тут в пятницу, выходит на трибуну Леша Самокат и заявляет - что мы стали жить ещё лучше, под таким единым руководством. А мы?

Sofia Koval:

Питання поставлене не правильно: не що він привіз з Ватікану, а що він разом з Аваковим відвіз у Ватікан, зважаючи, що це такий собі офшор не для всіх. Тим більше, що в шмарка ні літак не проходить якусь перевірку, ні члени його делегації. Спочатку Оман, тепер Ватікан, де тримає свої заначки в тому числі путін.

Игорь Бигдан:
Зеленский посетил тактические учения в Закарпатской области.
На которых у солдат отобрали магазины от автоматов. А то потерпевший презЕдент у нас настолько популярен и любим народом, что мало ли шо может случиться.
Магазини зачинені на карантин.

Байка про дурака-преЗедента і мільйон доларів, який він обіцяє за «диво-таблетку» від ковіду.

Sergii Iesipov

Це могло б бути смішно, якби не було насправді страшно.

Тому що це справжнє відображення рівня всього. І цей рівень нижче плінтуса, пробиваючий будь-яке дно. Це от таке примитивне розуміння ВСІХ процесів.

Але людина з таким примитивним розумінням - не в пивній, не за кермом таксі і навіть вже не на сцені гумористичного шоу.

Людина з таким примитивним розумінням приймає рішення, від яких залежить натурально життя мільйонів людей.

І найстрашніше - поряд з ним нема нікого. Хто хоча б в історії з цим мільйоном доларів пояснив «президенту» якісь базові речі - про клінічні дослідження наприклад. Чи про технологію отримання вакцин. Ну просто хоча б для загального розвитку.

Ні. Давайте розішлемо листи щасття якімось професорам і академікам? Нехай «ізобрєтають», чого сидіти?Нуашо, норм ідея?

Ну да, на цьому етапі просто покрутять пальцем - дурники, що з них взяти.

Але ж таке саме розуміння і з економікою, і з усім іншим.

Ганьба.

 Ігор Гулик

Віра у безкарність чи натяк на неосудність?

Особа, яка помилково стала президентом України і з усієї сили пнеться видаватися такою, цілком закономірно для невігласів тепер без розбору сипле банальностями, плутається у свідченнях, хоча наразі ніхто й ще не збирається судити його "зі всією суворістю закону". Але недобрі передчуття не дають Зеленському спати, тому він для самозаспокоєння публічно озвучує доволі сумнівну мантру, мовляв, "історія не судить переможців". Судить, ще й як!

По-перше, Зе! вже почав відчувати наслідки своєї "феєричної перемоги" на президентських виборах, і, мабуть, перше засідання "суду історії" відбулося на місцевих виборах 25 жовтня, коли різномастне угруповання під скопійованою зі сталінських методичок назвою "Слуга народу" зазнало нищівної і принизливої поразки. Можна, звісно, займатися арифметичною еквілібристикою, але те, що вчорашня "керівна і спрямовуюча" перетворилася на загумінковий, невпливовий, ба більше, - ще більш пістрявий, ніж досі гурток авантюристів, пройдисвітів і невдах, - не викликає сумніву.

По-друге, схильність Зеленського послуговуватися російськими лекалами (і не тільки у виборі назви серіалу чи партії), але й в укладанні промов, щоразу грає з ним злі жарти. Кажуть, що авторкою вислову "Історія не судить переможців" була імператриця Єкатєріна ІІ, саме так вона охарактеризувала вилазку Суворова проти турецької залоги Туртукаю. Однак фраза, якою послуговується Зеленський, радше, відсилає до більш раннього і цинічного за своєю суттю крилатого вислову, який приписують Нікколо Макіавеллі або ж засновникові ордену єзуїтів Іґнацію Лойолі – "мета виправдовує засоби". Принаймні, на такі паралелі наштовхує актуальний політичний контекст, у якому Зеленський вдається до сумнівних лінгвістичних облаштунків власних неоковирностей.

Мабуть, не варто нагадувати читачеві про те, що схожим висловом чи його інтерпретаціями часто послуговувалися "лідери" та сумнівні "переможці", яких таки засудила історія. Можливо, навіть не стільки історія, позаяк вона мала би все ж бути наукою, яка оперує фактами, а не емоціями, як носії особистих історій. У всякому випадку, перефраз Блеза Паскаля "ми виправляємо ницість засобів чистотою мети", більше пасує до зарактеристик поведінки вчорашнього блазня в умовах штучно створеної конституційно-правової кризи, до якої безпосередньо причетний і він сам. Не важливо, - діями, бездіяльностю, інфантилізмом чи за спонукою сторонніх осіб.

І ще кілька штришків про історію, радше про громадську думку, яка, на переконання персонажів на кшталт Зеленського і Ко, популістів і крикунів, "не знає історії". Ні сіло ні впало комік, який безцеремонно, цинічно і, скажу так, поза межами не тільки професійної етики, але й здорового ґлузду, ще кілька років тому зубоскалив над Революцією Гідності, жертвами, покладеними на холодний столичний граніт, раптом заспівав про "наші Майдани" як про цінності… Хлопці, якщо ви вважаєте, що вам якимось дивом вдалося узурпувати владу, то це аж ніяк не означає, що ви зможете узурпувати історію, у якій, ви, м'яко кажучи, виглядаєте не надто шляхетно і гідно.

Але про суд історії і переможців. Я думаю, що і тут у Зеленського відчувається чіткий російський наратив. Переконаний, що так вважає і Владімір Путін, оцінюючи уроки Другої світової війни. Адже Радянський Союз, втрату якого досі оплакують у Кремлі, був безсумнівно серед переможців тієї безпрецедентної сутички з нацизмом. Однак російська "перемога" – це не тільки прапор над рейхстагом, але й загачений трупами "визволителів" Дніпро, це операція "Багратіон" із мощеними людськими тілами бродами через білоруські болота. Це, зрештою, тисячі зґвалтованих здичавілою навалою німецьких жінок, тотально зруйновані європейські міста, це й сутінок радянської Стіни над Східною Європою, що тривав упродовж понад 40 років. Чи не судить історія таких "переможців"? І чи не є українська декомунізація частинкою майбутнього глобального процесу над "переможним комунізмом", і не тільки у Старому світі, але й усюди, куди Москва дісталася своїми щупальцями, - від Камбоджі до Куби?

…Але є ще й приватні історії, в яких переможці, далебі, значно частіше постають у зовсім інших іпостасях. Варто оглянути чудову кінострічку "Черчілль" (2017), аби зрозуміти неоднозначність оцінок "перемог" – вчорашніх і майбутніх у свідомості відповідального політичного лідера. Напередодні висадки союзних військ у Нормандії тодішній прем'єр Великої Британії згадує про гекатомби втрат на пляжах Галліполлі під час схожої операції часів Першої світової війни. Він картає себе за те, що не зміг уберегти молоді життя, і пробує запобігти черговій бійні. Так, його вважають ретроградом і музейним експонатом, - що генерал Айк, що фельдмаршал Монті, - але, як каже сам Вінстон, "вони надто молоді, щоб знати, що таке страх".

Міркую, що Зеленський досі борсається у теплій – ні, не ванні, - бульбашці власних ілюзій і уявлень про те, що відбувається у, по суті, чужій для нього країні. Цю бульбашку, серед інших, вміло майстрували нинішні залаштункові маніпулятори і Конституційним судом, і тими, хто палить шини на Жилянській. Там, у цій бульбашці, домінують настрої ура-перемоги, кавалерійського наскоку, бравади. Але ніхто, навіть пошепки, не наважується сказати "лідерові" про вже скоєні ним злочини проти демократії, Конституції і власного народу. Можливо, час від часу до Зеленського й приходять схожі здогадки. І ним опановує майже тваринний страх. Тому вже й не знаю, як трактувати його вислів про історію і переможців: як віру у безкарність, що вагітна диктатурою і беззаконням, чи натяк на перед неуникним трибуналом? Бо суддя КСУ Ігор Сліденко заявив чітко й недзвозначно, що Зе! "наговорив на 150 років тюрми". Тому цілком ймовірно, що останню роль, яку Зеленський спробує зіграти у цій трагікомедії, стане роль юродивого.

Віктор Бобиренко

Зеленський як діагноз
Українська правда зробила репортаж про спільну подорож журналістів та президента.
Репортаж виявився цікавим.
Але вони не правильно поставили йому основний діагноз (цитата):

За останній рік Зеленський став набагато серйознішим. Він навчився говорити як політик: уникати гострих питань, зрізати кути, зміщувати акценти, інтригувати і недоговорювати. Гумор залишається його головним захистом і зброєю.

Скажу від себе. Він і раніше вів себе схоже. Але перед виборами говорити і уникати гострих питань йому не дозволяли політтехнологи. Тому виборці голосували за Зеленського так: "я єво слєпіла із таво, што била, а потом что била то і палюбіла".
Але у цьому інтерв'ю видно, що Володимир Олександрович - сам по собі - діагноз.
Він наскільки чекає сліз "мімішного" плану, що готовий був навіть заразитися. Щоб любові людської було більше.
Але найцікавішим у інтерв'ю було відношення до героїв.
Кравчук - уособлення хитрості та інтригантства - для Володимира Олександровича - неабиякий політик.
Щось він говорить і про Хмельницького, але туманно.
А ось про Степана Бандеру - це явний маркер. Тут він справжній.
УП: - Не можу не запитати про ставлення до Степана Бандери

Зе! - До Степана Бандери різне ставлення.

УП – Ваше особисте?

Зе! – Слухайте, в мене не може бути ставлення до таких людей, до таких подій за таких часів, про які ми з вами читаємо, але ми там не жили. Не може бути просто особистого ставлення.

– Ви вважаєте його героєм?

– Я так думаю, що всі люди, які захищали незалежність України, – є її синами, є її дійсно героями. У нас від героя до ворога – один крок.

Оце і все. Тебе питають про ТВОЄ, ОСОБИСТЕ СТАВЛЕННЯ.
А він нам: від героя до ворога - один крок.
Усе свідчить про:
1) для самого Зеленського Бандера не є героєм
2) він не хоче мати позицію у конфліктній ситуації. А то хтось аплодуватиме, а хтось зубами заскрегоче.
Але от що я знаю точно: від кумира, якого обожнюють до ганчірки, об яку витирають ноги - дійсно всього лише кілька кроків.
І він почав іти.

 Валерій Прозапас

Насправді під тими словам про героїчне бажання навмисно захворіти на COVID19 та неможливість реалізації цього ідіотського кейсу - криється глибокий зміст і філософія соціального гіпнозу.

Зверніть увагу, більшість досі захоплюється деклараціями про наміри - і зовсім не реагує на їхню завідому фантастичність або банальну нездатність їх виконати.

І на кожну невиконану обіцянку, на двозначну дію, є недолуга відмазка, яка транслюється в інформаційному полі та виправдовує неспроможність профанів в очах обивателя.

Він на очах всієї країни порушив карантин - так прігласілі ж, я не винен, хочете штраф заплачу?

Ну він же хотів відмовитись від кортежів та з'їхати з Банкової - але йому "не разрєшилі".

Він правда хотів закінчити війну, навіть в очі Путіну дивився - а вона ж чогось не закінчується, хто його знає чому, будемо ігнорувати та закінчувати "в головє".

Бюджет пограбовано, держпідприємства в мінусах - но он ні прі чьом, он же нє воруєт", ніби від цього комусь легше.

На посади призначаються бізнес-партнери, однокласники та протеже Коломойського-Богдана-Єрмака - але ж жодного кума (!), как і обєщал.

Список безкінечний, мабуть, у владі ще ніколи не було випадку такого неспівпадіння форми та змісту - і такої тотальної суспільної сліпоти.

От і маємо на виході підміну реальності віртуальним спостеріганням кривлянь телевізійного персонажа в королівстві кривих дзеркал.

Карл Волох:
Змучений незвичною роботою актор уже мріяв знятися в ріаліті-шоу «Коронавірус на Банковій», але Худрада завалила проект.

Валерій Прозапас:
Да-да, звичайно, "чувак", який відпетляв від чотирьох повісток - тепер би безстрашно дав себе заразити на коронавірус тільки "чтоби людям било лєґчє".
Аж сльози навертаються - все імєнно так і було, а не "тамбовскій волк" фішечку придумав. Які часи, такі і "добровольці".

Юрій Каракай:
По-русски президент приблатнённо гундосил лениво растягивая слова, словно системный наркоман на районе, сильно опустившийся, но ёще претендующий на авторитет среди неопытных малолеток.

Психолог ДалайЛамы:
Зеленский в подъезде провел встречу с избирателями. Согласитесь, в этой фразе нет ничего неестественного. Она очень живо звучит.

Volodymyr Ariev:
Кожен день Володимир Олександрович Зеленський не ходив в Фейсбук, бо кожного разу йшов звідти на іншу адресу. Але спроб не припиняв.

Portobello:
армия ботов порошенка пошла в наступление по всей линии фейсбуковского фронта и оттеснила силы противника. противник расплакался и вышел из фейсбука.

Vitalii Chepynoga:
Бачу, офіс президента дав доручення главам областей терміново придумать "туристичний магніт" в кожному регіоні...
Здорова ідея... А я якраз днями читав рекламу готелю в Карпатах. Серед іншого, там було вказано - розваги та активності:
1. Смачна гуцульська їжа
2. Смачне домашнє вино
3. Добрий сон в горах
Здорову людину від таких активностей - не відірвати...
Тут ціла національна ідея, можна сказать - жерти, бухать і спати. Що тобі ще треба, тварино? Якого тобі ще магніта не хватає?
Там ще й озеро якесь є поряд безплатним бонусом... Як той співав: "Колдовскоє озєро, голубой магніт".
Хотя, нє. Голубой магніт - це добра назва для ночного клуба чи якоїсь підворотні. В міліцейських протоколах так раніше й писали: занімався магнетізмом з невстановленою особою коло озера. В общим, туріст должен клюнуть, думаю.

Sergey Vysotsky

На днях «Соціс» опублікував дослідження, згідно з яким кількість українців, які розчаровані у діяльності Зеленського, за рік збільшилася на 20%. А рівень надій пов’язаних з Зеленським впав з 45,5% до 28,5%.
Сьогодні же ДБР намагалося вручити чергову підозру Петрові Порошенко. За нібито незаконне призначення. І мені здається, що ці дві новини якимось чином пов’язані.

Не буду навіть нагадувати, як притомні люди попереджали - знаття депутатської недоторканості спростить політичне переслідування опозиції. Ми бачимо розквіт корупції в оточенні Зеленського, оборудки близьких до Банкової олігархів, закупівлі за завищеними цінами, росіяни знову відчувають себе в Україні, як риба у воді. Але правоохоронні органи воліють не помічати цього, займаючись виключно Порошенко, Фединою, Поярковим, Танею Чорновол, Ріффмастером та іншими небайдужими.

Але справа в іншому. Зеленський, який відчуває якусь патологічну ненависть до ПАПа, сподівається що показовий політичний процесс зможе підтримати його рейтинг. Але це звичайно йому не допоможе. Кримінальними справами неможливо підмінити розвиток та добробут. Посади хоч усю «Європейську солідарність» - це не наповнить холодильники. Більше того, на фоні ганебного політичного процесу всі вади влади будуть підсвічуватися прожектором.

Наслідки цього можуть бути для України критичними. В черговий раз ненависть однієї маленької людини, яка за збігом обставин опинилася на великій посаді, до політичного опонента може підірвати наше міжнародне положення, спотворити сприйняття України в якості країни, яка рухається в бік цівілізації, замінивши його на образ чергової пострадянської відсталої деспотії. Цього дуже би хотіла Росія - бо відстала пострадянська деспотія під проводом влади жадібних клоунів у підсумку завжди впаде у яму російського світу. Тому що від такої країни відвернеться увесь інший світ.

Справа проти Порошенко - це не про п’ятого президента та його особисті якості. Не про людину, як би до нього хто не ставився. Це про те, як нашу країну знову хочуть втягнути у минуле. В часи Януковича. В часи авторитаризму та безправ’я. В часи, коли єдиний всеукраїнський Папа вирішує кого тут посадити, а кого зробити мільйонером, інтегруватися у ЄС, чи отримавши хабар від Росії піти на Схід.
Зеленський - це загроза для України. Загроза не менша, ніж Янукович. Тому час відкинути патртійні та особисті протиріччя. Скочування у дикість можна буде зупинити тільки об’єднанням усіх здорових проукраїнських сил.

Окружний адмінсуд Києва зупинив відповідний наказ Міноборони, через що тендери на закупівлю продуктів були скасовані. Таке рішення суду призупиняє реформу в системі харчування та продовольчого забезпечення в ЗСУ.

Смачної капусти!

Вот почему мы не в НАТО

Аркадий Бабченко

Опять двадцать пять. Ну, окей. Давайте еще раз. Байден Вам этого не скажет, Владимир Александрович, а я не политик, не дипломат — я скажу, мне плевать. Я-то своими именами вещи называю. Так вот. В последний раз. На пальцах. Совсем уж откровенно. Всего одним абзацем. Это просто. 

Владимир Александрович. Мы не в НАТО до сих пор потому, что НАТО — это не военный блок. 
НАТО — это военно-политический блок. 
Союз (коалиция) государств с целью совместных действий для решения общих политических, экономических, и военных и других задач — как сказано в Википедии.

Так вот. Представим, что НАТО за пять лет видит невероятный прорыв Украины в строительстве собственной армии, видит, насколько эта армия стала обученной, боеспособной, какие уникальные приемы и средства противостояния гибридной агрессии она разработала за годы войны, какой фантастический опыт получила. Видит, что Украина встала на путь реформ. Видит, что её Президент, Кабинет министров, гражданское общество жопу рвут, чтобы стать европейской страной. 
И принимает Украину в свои распростертые объятия. 

А потом фигак — и смотрит, как семьдесят три процента избирателей голосуют за комика, который выигрывает выборы с абсолютно малоросскими, капитуляционными лозунгами, лепечет что то про глаза, отводит армию, устраивает зайчика с ушками на день Независимости, доводит президента США до импичмента, назначает руководителем спецслужбы продюсера КВН, своим серым кардиналом человека, которого европейские партнеры чуть не напрямую уже обвиняют в шпионаже в пользу России, сливает совместную операцию по вагнеровцам и прочая, и прочая, и прочая —  вот это весь летающий цирк зеленых соплей, который мы имели счастье наблюдать все эти два года — а в стране уже вовсю, на полном серьезе, зреет новый Майдан. И, соответственно, новая эскалация. 
И вот НАТА сидит, смотрит на все это дело, разводит руками и такая — ну ётит вашу мать, Раис Семенна… 

Когда разведка страны понимает, что развединформация, которой она делится с Украиной, утекает напрямую в Кремль — это как-то не очень способствует её рекомендациям политическому руководству своей страны включить Украину в НАТО. 

Господин Президент Украины Владимир Александрович Зеленский. Украина до сих пор не в НАТО потому, что Президентом Украины является господин Владимир Александрович Зеленский. 
Это я сейчас как бы очень аккуратно намекаю, ага?
Как объяснить понятнее, я не знаю. 

Идем дальше. Вот, например, случается чудо. И Вам, Владимир Александрович, удается убедить Байдена своим вопросом, который вы, как второклассник учителю, перед всеми телекамерами мира задали ему на пресс-конференции, и, в ответ, естественно, получили абсолютно предсказуемое — макание мордочкой в лужу коррупции, как щеночка. Но, допустим, Байден разжалобился, расплакался, заломил руки к небу, и тут же включил Украину в НАТО. 
И вот НАТА сидит и смотрит, как по опросам центра Разумкова рейтинги товарища Бойко колеблются в районе второго места, рейтинги ОПЗЖ колеблются в районе второго места, чешет репу, разводит руками — Раис Семенна, ну, вы поняли…

Украина будет в НАТО тогда, когда политическим строем Украины будет УСТОЙЧИВАЯ европейская демократия. Устойчивая, понимаете? Европейская, понимаете? Просто смены одного на другого недостаточно. Когда вопроса, будет ли следующий президент пророссийским, или олигархическим, или марионеточным — не будет существовать вообще. Вот его в природе просто не будет. 
Когда «Армия. Мова. Вера» будет уже точно навсегда. Без всяких колебаний. 
А после того, как в Украине будет устойчивая демократия — еще испытательный срок лет в десять. 
В пару каденций хотя бы. Ну, чтобы уж точно убедиться. 
И вот только после этого…

На этом месте, конечно, придут люди, которые напишут комментарий про Северную Македонию. Про её армию, про её вклад в укрепление Альянса и вообще.
Так вот. Дело не в том, что никаких плюшек Северная Македония в НАТО, конечно же, не принесла. Вы не с того конца смотрите в этот телескоп.
Дело в том, что Северная Македония не принесла в НАТО никаких проблем. 
Пользы никакой, вреда никакого, сальдо нулевое — ай, какая милая собачка, най буде. 

А Украина сейчас — не милая собачка с счастливого средиземноморского побережья. Ну, вот так вышло. Украина сейчас — так вот на данном этапе получилось — принесет с собой просто огромный ворох проблем. Соотвественно, чтобы этот ворох проблем перевесить — Украина должна принести с собой еще более гигантский ворох плюшек. Чтобы плюшки перевешивали проблемы. Элементарные же вещи, по-моему.
Вот тогда да. Тогда ворота в волшебный сад открываются. 
Здравствуй, Алиса. 

Все ровно то же самое касается и Евросоюза. 

Ну и раз уж мы заговорили про Керсти Кайлюлайд. Двадцать лет Эстония делала все, чтобы вступить в НАТО. С тысяча девятьсот девяносто первого — по, какой там, две тысячи седьмой. И вступила. И это была работа. Которая была поставлена с самого начала. И которая заняла семнадцать лет. 
Все эти двадцать лет Украина рассуждала про внеблоковый статус, про партнерские отношения, про русский как второй государственный, просила Путина со сцены взять его к себе, а потом, когда петух уже не просто клюнул, а дырищу проклевал, один там комик очухался, проснулся, сладко потянулся, зевнул, и очень удивился — ой, а почему мы до сих пор не в НАТО?
Доброе утро, Владимир Александрович. 
Я ж говорил, что своими именами всё назову.