28 июня 2013

   Постепенно мы начинаем понимать, что события происходят с нами для того, чтобы мы учились. Мы наконец осознаем, что то, как обращаются с нами, напрямую зависит от того, как мы обращаемся с собой. Жизнь помогает нам стать чище.

   Иногда, человеку сильно отождествляющему себя с какой – либо определенной точкой зрения, потребен, очень потребен, серьезный жизненный кризис, дабы он осознал, что есть другой взгляд на мир, менее энергозатратный и более продуктивный.

При столкновении со своей уязвимостью, мы отказываемся от нее и пересматриваем свои воззрения, подсознательные страхи, кои успели заложить в себя ранее. Каждый из нас придерживается собственного взгляда на мир. На наше видение влияют страхи и ожидания, верования и убеждения, идеалы и отвратительности.

Это не то с чем следует жить, лучше всего выбирать положительный взгляд на мир, который позволяет нам доверять, любить и ощущать связь со всем сущим. Мы имеем власть над своим восприятием. Дар Божий научиться ловить себя на порождении негатива, и направить мысли или ситуацию в позитивную сторону, пока это состояние не создало проблем.

Читать дальше http://praktikdelosvet.ru/stati-knigi-2/2013-06-28/novaya-zapis-4

Бджолиний мед як смачна і корисна їжа відомий з дуже давніх часів. Найдавніша історична пам'ятка про використання меду знаходиться на сході Іспанії в "Павучиній" печері (Куевас-де-ла-Аранья) в вигляді наскельного зображення, якому вже більше 8000 років. Збирання меду диких бджіл згодом переросло в промисел, в ході якого люди навчились доглядати бджіл в своєму господарстві.  В Древньому Єгипті, 6000 років тому, вперше почали використовувати штучно створені плетені кошики для гніздування бджіл - вулики. А в Стародавній Греції навчилися вставляти в вулики перегородки для розділення запасів меду. Так формувалось народне мистецтво догляду за бджолами. На території Русі таких людей називали бортниками (від слова "борть", що означало штучно створене дупло на дереві, дуплянка). Місце, де розташовувались борті, а згодом вулики, назвали пасікою. При натуральному веденні господарства пасіки були майже в кожного господаря. Крім цілющого меду пасіка давала дуже необхідний віск, лікувальний прополіс. Згодом ці продукти бджільництва ставали дуже цінним товаром для обміну та торгівлі, а догляд за бджолами - таємничим мистецтвом, в якому людина спілкувалась із загадковим природним явищем - бджолиним роєм. Аура врівноваженого співжиття рослин, комах і людини завжди оточувала пасіки, приваблюючи до себе увагу художників. Картини, що зображають пасіку, то не просто пейзажні полотна. В них відчуваються незрівняний запах меду, чується рівномірний гул бджіл та вібрує енергетика злагодженої праці бджолиної сім'ї.  

Наскельний малюнок печери Куевас-де-ла-Аранья