Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями. З далекої давнини збереглися в українського народу ці купальські звичаї.
Цей день збігається з датою літнього сонцестояння (зазвичай 21-22 червня) — найдовшого дня року, і саме свято має яскраво виражену сонячну символіку. Саме в цей час день має найбільшу протяжність, а ніч найкоротша, тому в купальській пісні співають «на Купала нічка мала», «Малая нічка на Купалочка». Відставання церковного календаря відсунуло свято аж на півмісяця від дня літнього сонцестояння – на 6-7 липня.Найбільш ймовірно, що назва свята походить від слова «купатися», адже під час проведення купальських забав обов'язковим є обряд купання. На західноукраїнських землях свято має назву «собітка», а пісні називаються «собітковими». Ця назва походить від слова «собити», тобто добувати тертям вогонь для обрядового вогнища.
Купальські забави відбуваються ввечері, вночі (в Купальску ніч, або, як кажуть, нічку-купалочку) і в самий день Купала. Тож ми зібралися з вечора, накупили зілля для підсилення енергетики, це не Ред Булл, а спражній зелений змій. Всього десять відьом різного віку і кольору волосся, і комплекції, та п'ять відьмаків, незрозуміло як вони прилетіли на шабаш, адже обряди в цю ніч переважно носять жіночий характер.. Але в нашу еру сексуального постмодернізму і поширеного гомосексуалізму, ніжно вже не здивувався.. Тож хлопці заквітчані вінками в пошуках папороті (що в сучасному світі означає щедрого спонсора) ворожили на інших хлопців і трішки на дівчат...
У колі річних свят Купало є одним із найголовніших, і відзначається урочисто і пишно. Цьому сприяє пора його проведення: Сонце в цю пору найсильніше, трави і квіти найбільш цілющі. За повір’ями, опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде його, скарби, багатство, статок і здоров'я.
Ніч напередодні Івана Купала — це перш за все свято молоді, свято взаємного кохання. Чоловіки й жінки теж сходяться на це видовище, але в співах вони участи не беруть. Молодиці приносять із собою вареники чи інший почастунок; тут же, біля вогнища, всі частуються, а потім починають танцювати.
Центром купальського свята стає місце на горі, або у лісі на березі річки, озера чи ставка. Там буде стояти обрядове дерево, довкола якого розгорнуться основні ритуальні дії. Це деревце називають Мареною, купайлицею чи гільцем. Місце, де буде відбуватись дійство, старанно прибирають, прикрашають гірляндами з квітів, застеляють травами та всілякою зеленню.
Буває, підготовка до свята починається ще вранці. Ще до сходу сонця, дівчата беруть довгу тичку, насаджують на неї мітлу, вибігають на вулицю, розмахують тою мітлою й співають насмішливих пісень на адресу хлопців.
