Чому боюся?

Років десять тому в Празі один місцевий історик сказав: Чехія за всю історію не виграла жодної війни. Проте, зберегла свою самобутність, свою державу, свою культуру...

Можливо, це особливість Чехії. А може бути, така специфіка всіх європейських воєн. У другу світову чимало країн, щоб зберегти людей та інфраструктуру, капітулювали перед Гітлером. У тому числі і Франція.

Її нинішній президент і земляк маршала Петена Франсуа Олланд, напевно, теж вважає, що нічого поганого не буде, якщо Україна піде на вельми невигідний мир з Путіним,  але який збереже життя. Адже кремлівський карлик поки що не пустив на нас всю потужність своєї армії, а так, лише чобітьми в сінях топчеться.

Проте ми знаємо: пусти російські чоботи на поріг,  а далі - випалене Поднепров’я, як помста за бунт  Мазепи, полчища Муравйовава під Києвом, 1933 рік...  І не лише ми це знаємо, але і всі, хто мав щастя задихатися в обіймах імперських тиранів. Країна найбільших в світі пофігістів  Фінляндія в 1940 році поклала майже 2% населення, відчайдушно відбиваючи атаки Рад.

Чому? А тому, що одна справа - європейські війни, а інше - сарана...

Ми самі розуміємо, що нескінченна війна з Росією неможлива. Теорія невблаганна: у лобовому «розміні» людськими і технічними ресурсами  у країни, де запас цих рессурсів| менший - немає жодних шансів. Тому питання - де зупинитися, це наше питання.

І воно не просте. Проте, нам всім страшенно хочеться миру. Це правда. І кремлівський клоп, що напився нашої крові, це розуміє і вибирає момент. Під акомпанемент російських «градів» і за посередництва євроважкоатлетів пропонує нам цей мир. За невеликі поступки. Які? Ну, наприклад, референдум про федералізацію...

Здавалося б, тут Путін прорахувався. Після всього того, що він наробив, переважна більшість українців проголосують за унітарність| країни, за євроінтеграцію і єдину державну мову. Порошенко озвучив свою впевненість у цьому. Скажу більше, якщо  зараз поставити на референдум питання про входження в НАТО, то і воно набере більшість голосів українців.

Але тут саме і криється каверза. Путіну не важливо, що скаже Україна. Йому необхідно продавити потрібний Росії результат лише в двох містах - Одесі і Харкові.  Ви думаєте, при Кернесі і Труханові, при  п'ятій колоні, що зачаїлася, і підтримці російських ЗМІ це неможливо? І якщо і там, і там, не дай Бог, більшість, нехай навіть в один голос, висловиться не так, як вся країна - це стане приводом для Москви говорити  про «дві України», два етноси, два цивілізаційних вибори. Референдум-то наш буде - легітимніший| нікуди.

Зрозуміло, що за цим послідує - оживлення мумій ХНР і ОНР...

Наступне. Негайні місцеві вибори за українським законодавством, ідея яких так сподобалася Меркель, Путін схвалив. Чому  схвалив? А тому, що проведуть їх не на окупованій території, а по областях в цілому. Навіть Донецьк, що неабияк обезлюдів, і Луганськ мають достатньо проросійського електорату, щоб  під контролем сепаратистів легко домогтися більшості в облрадах, отже, взяти під контроль і неокуповану територію. Тобто, пропонується мирним шляхом віддати  Путіну те, чого він домагається війною.

Про наслідки утриманського фінасування  окупованих територій говорилося вже багато. Піти на це - означає дістати паразита, таку собі омелу або заразиху, що зеленіє за чужий рахунок.

І як ціну за «мир» нам доведеться проковтнути слова Олланда про те, що він не бачить Україну в НАТО і  заховати подалі наші зоряно-сині прапори, з якими виходили на Майдан.

Адже це ще не все. Бо «мир» по-путінські  - це означає відмовитися від  Євросоюзу і шукати дах в Москві. Це означає, повернути на постаменти пам'ятники Леніну, дозволити в Києві Пореченкових і Охлобистіних. Це означає, відмовитися від української мови в східних областях. Це означає, повернути Азарова і Януковича, якщо не як «технічний» уряд, то як персональних пенсіонерів, що доживають свій вік у Межигір’ї і Конча-Заспі.

І найголовніше, що все це може не принести нам миру. Тому що головна мета Путіна залишається колишньою. І її він озвучив, виступаючи в Єгипті: «НАТО обіцяло припинити розширення на схід, але не дотримало свого слова... Західні країни намагалися порушити культурні, економічні і політичні зв'язки Росії і ряд країн колишнього СРСР, також без урахування інтересу інших сторін».

Іншими словами, поки західні країни не «враховуватимуть інтереси» Росії у відновленні «її культурних і політичних зв'язків з країнами колишнього СРСР» (тобто реставрації неоколоніалізму), Путін воюватиме.

Чи підуть Обама, Меркель, Олланд на ці умови? І якщо підуть в ім'я миру, то чи прийме їх народ України?

Можливо, частина української еліти - так. Пригадавши слова Остапа Бендера про те, що «треба віддати частину, щоб зберегти ціле». Як це зробив Маннергейм в 1940 році, віддавши Сталіну Карелію, щоб зберегти Фінляндію. Або, можливо, як Лукашенко і Назарбаєв, що поступилися суверенітетом, щоб зберегти зовнішню цілісність держав.

Але Маннергейм був великим полководцем, і знекровлена Фінляндія цілком довірилася йому. Олександр же Григорович і Нурсултан Абішевич самі краще за свій народ знають, що йому потрібно. Нашим же вождям доведеться питати дозволу у людей, у нації.

І може статися, що те, про що домовляться Меркель, Олланд, Путін і Порошенко, для великої частини нашого народу виявиться неприйнятним. Як  зрада Майдану, як спроба довести, що Небесна сотня пішла в небо марно. І після підписання на всіх рівнях безлічі протоколів вийде на люди такий собі Володимир Парасюк і скаже, як рік тому: «Ніякого миру з диктатором не буде».

І що тоді робити?

Єдність країни може проявитися у війні двояко. Або вся нація погоджується на мир, яким би важким і ганебним він не був. Або за умовчанням готується померти, але не здатися. Гірший варіант, це якщо півкраїни викине білий прапор, а половина продовжить воювати.

Навряд чи ми в Україні, де людська гідність за останній рік стала головною цінністю, навряд чи ми зможемо зупинити героїв. А тому боюся, незважаючи на все і всілякі угоди, і мабуть кинуті за незговірливість європейськими союзниками, ми всім народом вимушені будемо стояти до кінця. І ті, хто за честь, і ті, хто за мир.

І коса-таки найде на камінь. Тому що на кону стоятиме багато що. Для Росії - право називатися наддержавою. Для України - право називатися державою. Ось тільки Росія, програвши, залишиться просто державою, звичайною, як усі. А ми як держава зникнемо. І тому у нас немає іншого виходу окрім перемоги.

Євгеній Якунов. Київ.

Я ничего не знаю о котле и о предательстве под Дебальцево.

Я знаю, что там сейчас война. Полномасштабная.

Много звонят и пишут с просьбой рассказать, что сейчас там.

Ребята, я не знаю. Во первых я не под Дебальцево. Севернее. И ехать туда ради праздного любопытства я не собираюсь.

Не зная местности и коммуникаций, от нас там будет больше вреда чем пользы. Мы будем головной болью для людей которым сейчас и так тяжело.

На своем участке, там где мы знаем каждую проселочную дорогу, мы полезны. От подвезти продовольствие/воду, БК и забрать раненых/пленных/гражданских/погибших, до просто метнуться гонцом, потому что связи нет. Но мы тут этим занимаемся уже восемь месяцев. А там нет. Туда ездили не часто и целевым назначением - приехали, отдали уехали.

Во вторых никто не знает общей картины, кроме нескольких людей, которые не пишут в соцсетях. 

Все меняется в динамике. И боец, который позвонил волонтерам или маме всепропалонаспустилинаубой через 5 минут может получить подкрепление. 

А может не получить. А может там оно и не нужно.

Попробую коротко рассказать что в общих чертах знаю я.

1. Я знаю, что один из самых больших страхов (это нормально по военной науке) военного руководства (по крайней мере, что замечено нами), это котлы и окружения. 

Они все рассматривают через эту призму. Например несколько дней назад группа "мишек" выбила из одного села сепаров, сравняв с землей позиции.

Они не стали закрепляться, потому что село выступало за линию фронта и с флангов они могли быть отрезаны. Руководство приказало отходить.

Это нормально - не цепляться за то, что не в состоянии удержать. Нанесли удар, нанесли урон, отошли, а наступающих накрыли артой.

2. Бездумно не "ложат" людей. Серьезно. Последние недели в районе аэропорта развенчали лично для меня этот миф.

Неоднократно отдавались приказы оставлять позиции не имея возможности удержать. После отхода наших, по занятым сепарами позициям очень очень плотно работала наша арта. А после массированной артиллерийской обработки, позиции занимали обратно практически без боя.

Но к сожалению, войны без потерь не бывает. Это война и с той стороны так же воюют опытные и натасканные бойцы.

Если не будет потерь на передовой, то потом будут потери в сегодняшнем тылу. 

В Харькове, Днепропетровске, Одессе, Запорожье. Это как минимум. и потери будут среди гражданских. 

Которых будут убивать за проукраинскую позицию. Или просто за квартиру в центре. Не верите? Вы думаете, что такое уже не возможно?

По прежнему возможно.

3. Артиллерия поддерживает Дебальцевское направление круглосуточно. Круглосуточно стоит канонада.

Именно отсюда, с севера прилетает по подходящим или маневрирующим колонам противника. И кстати, вынужден справедливости ради упомянуть НГШ.

Пионы, это 203 мм самоходные орудия, которые лупят на 40-45 км снарядами весом в районе 100 кг. Так вот Пионы, это резерв НГШ.

И вообще практически вся арта стянутая "севернее" и прикрывающая подходы к Дебальцево, стянута Муженко заблаговременно.

И ее реально много. Я даже не ожидал что есть у нас так много. (Но я то гражданский). Это не считая других участков и секторов.

Она благополучно пережила две недели постоянных артиллерийских дуэлей в районе ДАП и сейчас прикрывает Дебальцево и подавляет вражеские батареи.

Именно за пионами охотятся российские "отпускники" с помощью систем залпового огня "ураган". 

То что наши ребята под Дебальцево не видят работы нашей арты, это не значит что ее нет. Она есть и она работает. 

Работает по всем колонам, по всей технике, по всем скоплениям живой силы направляющейся в сторону Дебальцево и самое главное, она работает по вражеской арте.

Все цели которые обнаруживаются или подтверждаются разведкой, сраза начинают отрабатываться.

4. "Каждый мнит себя стратегом, видя бой со стороны." (с) Шота Руставели.

Мы все видим частности по крохам и кусочкам информации, которую нам дают люди на очень узких участках и секторах обзора.

И самое страшное, когда мы начинаем на основании этих крупиц информации составлять собственное суждение и примерять его на всю картину.

Особенно если мы не имеем нужных для этого ЗНАНИЙ, а не вычитанных терминов. 

Я вчера услышал диалог комбрига с комбатом, который нужно слышать всем.

- в точке А группы зашла, зацепилась, заняла позицию. Проконтролируй, чтоб они окопались,определили сектора и все что нужно.

- так там все нормально, там взводный толковый.

- ты, бл@дь не умничай, а контролируй. У тебя военное училище за плечами и 15 лет службы. А он толковый, но магистр или бакалавр. Он все видит глазами гражданского.

Для того чтоб понимать что там происходит, нужно иметь а) нужный объем информации, б) опыт и навыки для применения ее, в)нужно думать как военные, которые этим занимаются.

Все остальные умозаключения, от лукавого. Даже сидя в окопе невозможно понять что происходит на всем отрезке фронта.

Мы уже скоро год как воюем. Как это было в самом начале, страшно вспомнить.

К нам (не ко всем, к сожалению) пришло осознание, что все таки идет война. как ее не назови.

И слить/продать/предать, уже была возможность десятки раз. 

И если мы, пока еще не слиты, то наверное у нас есть хорошие шансы победить. Даже если вопреки.

Роман Доник

Мобілізація до лав ЗСУ, яка розпочнеться 20 січня, не стосуватиметься непридатних за станом здоров'я, студентів і аспірантів, священослужителів, батьків трьох і більше дітей, постійних опікунів та мешканців окупованих територій. Про це повідомили у Генштабі України.

Новину передає «Преса України».

Непридатним за станом здоров'я  на термін до 6 місяців військовозобов’язаного  має визнати військово-лікарська комісія.

Студенти, які навчаються на заочній формі навчання можуть бути мобілізовані до армії: звільнення матимуть лише студенти денної форми навчання та аспіранти.

На фронт не потраплять і священослужителі, які займають посаду в зареєстрованих релігійних організаціях.

Батьки трьох і більше дітей віком до 18 років теж можуть не готуватися до солдатського життя.

Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за недієздатними родичами , не отримають повістку в армію.

Крім того, мешканців окупованого Криму та частин Донецької і Луганської областей не призиватимуть до лав ЗСУ під час мобілізації, затвердженої РНБО.

За словами міністра оборони України Степана Полторака, під час мобілізації-2015 в армію України можуть призвати близько 100 тисяч осіб: 50 тис осіб обов’язково і 53,5 тис - за потреби.

Міністр оборони України Степан Полторак розповів про деталі всеукраїнської мобілізації у 2015 році. До лав ЗСУ призвуть 50 тисяч осіб, ще 53,5 тис підуть в армію за потреби. Про це глава Міноборони повідомив під час прес-конференції. 

Новину передає «Преса України».

«Першу партію ми мобілізуємо, починаючи з 20 січня. Тривалість підготовки - 90 днів. Буде забезпечена підготовка на всіх рівнях, починаючи від офіцерських кадрів, спеціалістів на полігонах тощо. Ця кількість людей складає 50 тисяч осіб», - зазначив Полторак.

Він наголосив, що за необхідності буде організована додаткова мобілізація майже 14 тисяч осіб у квітні-червні і 40 тис у липні-вересні 2015.

«Тобто загальна цифра мобілізованих, якщо буде потрібно додатково, становить 104 тисячі чоловік. Є відповідне рішення РНБО», - пояснив глава оборонного відомства.

Разом з тим, нагадав Полторак, на строкову службу у 2015 році призвуть 40 тисяч громадян.

Раніше у Генштабі, повідомляли, що Українська армія буде базуватися на системі загального військового навчання громадян за прикладом збройних сил Швейцарії, де існує постійна планова підготовка резерву війська.

Голова сенатського комітету з питань збройних сил США закликав Російську Федерацію повернути анексований Крим та забрати свої війська з Донбасу. Також сенатор Джон Маккейн пообіцяв докласти максимум зусиль задля допомоги Україні.

Новину передає «Преса України».

«Тепер, коли у нас є більшість у Конгресі, ми зробимо все, щоб це питання залишалося на порядку денному не тільки по Україні, яка сама по собі є переконливим аргументом, але й через те, що буде далі з країнами Балтії. Що буде з Молдовою та іншими країнами регіону», - наголосив голова сенатського комітету з питань збройних сил США.

Окрім того, Джон Маккейн закликав Росію повернути анексований Крим та виввести війська з Донбасу.

«Єдиний сценарій, який я бачу - поверніть Крим Україні, заберіться зі східної України, і тільки тоді, можливо, ми зможемо говорити про фінляндизації України», - додав голова сенатського комітету з питань збройних сил США.

Нагадаємо, у березні 2014 року Російська Федерація анексувала український півострів. Насильницька анексія Криму не визнається українською державою, Генеральною асамблеєю ООН, ПАРЄ, ПА ОБСЄ, а також суперечить рішенню Венеціанської комісії, натомість російською владою трактується як «повернення Криму до Росії». Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Кримського півострова внаслідок російської окупації вважається тимчасово окупованою територією. У наслідок таких дій Росії,  США і Європейський союз ввів ряд економічних санкцій.