Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Кабмін Азарова демонструє намір капітулювати перед Москвою

  • 19.08.13, 22:13
Випускник Донецького медінституту, а нині – головний російський шлагбаум на шляху українських товарів до східної сусідки у Москві перед камерами сукав ніжками та погрожував пальчиком

azarov

Мовляв, не треба гратися з великою державою, а слід домовлятися. Що означає оте «домовлятися» у розумінні одіозного чинуші побачимо не сьогодні-завтра.

Утім, що нам ті чинуші-чужинці. У нас своїх – хоч греблю гати. І на таких владних щаблях, що санлікарю-сусіді й не снилося. Аж до…

Наприклад, у середу глава партії та уряду не лише вкотре співав осанну Митному союзу, доручив посилити роботу з «наближення» до нього (як це кореспондується з євроінтеграційними вимогами президента?!), а й насварив усіляких там виробників, експортерів і роботодавців, щоб через ситуацію, спровоковану російською стороною, не сміли «штовхати уряд», уряд сам знає…

Що знає уряд (перепрошую за тавтологію) ми з вами добре знаємо. І можемо прогнозувати – вкотре ляже під більш настирливого, жорсткого та цинічного у своїй політиці сусіда.

А чи знає уряд, що сьогодні непокоїть суспільство? Знає та мовчить?

Наприклад, ані слова не було сказано в середу на підтвердження чи спростування чуток щодо намірів російських банків (їх «дочок») хутко зникнути з нашої країни з усіма вкладеними коштами українців.

Не почули ми й про доручення зовнішньополітичному відомству – зясувати, з якого це дива озброєні до зубів російські вояки проводять в українському місті силову операцію з «визволення» власності чужинецького війська. До речі, чи не час виправляти помилки минулого та запропонувати чужому флотові готуватися до повернення на батьківщину?

Зрештою, з притаманною главі партії та уряду суворістю у голосі та висловах, нічого не прозвучало про наміри жорстко та послідовно обстоювати українські інтереси, захищати їх від відверто ворожих дій.

Перелік можна продовжувати. Що це: мовчання ягнят перед пащею вовка (ведмедя?) чи мовчазна згода з діями омріяних митних братів?

 

З ОДНОГО ПОЛЯ ЯГІДКИ?

Із легкої руки економістів, політологів і журналістів дії «братньої» країни отримали назву торгово-економічної війни. Щоправда, не можу погодитися, що вона почалася без оголошення. У Сочі – сусідський премєр, у Києві – їхній президент більш ніж відверто говорили про відсутність вибору для України: або братня рука міцно візьме нас за горло у Митному союзі, або… Отож, оте або й маємо.

Як і  під час будь-якої війни надзвичайно важливим є не лише єднання фронту і тилу, а й відсутність так званої «пятої колони», у нашому випадку – колаборантів, згодних виступити проти власного президента, власних промисловців і підприємців, власного народу за великим рахунком.

Щоб не переказувати вже сказане, пошлюся на низку публікацій у «ПіКу»:

Пастка для Януковича: путінські агенти всередині ПР реалізують сценарій «Партія проти вождя»,

Братні стусани «челябінських мужиків»: як Росія випробовує на міцність Україну,

Росія без прикрас, або Чи потрібен Україні «рай» «руського міра»?.

 

Відтак може скластися враження, що прудкий регіонал-поборник на свій розсуд прочитаної Конституції, червоні ініціатори «митносоюзного» референдуму й (цур мене!) очільник партії та уряду в унісон співають чи не по чужих нотах і словах. Утім, утримаймося від непевних і скоростиглих паралелей та висновків. Висновки зробить час.

 

А ЧАСУ КАТМА

Маю на увазі не лише те, що за умов, які склалися станом на вчора та сьогодні, час діяти настав. І для влади, і для опозиції.

Можливо, нашому президентові доцільно не лише покладатися на рішучий виступ депутатки Ганни Герман, на виважений коментар Мінюсту та докладну інформацію пані міністра юстиції щодо євроінтеграційних справ, а й за знайомою всім з дитинства порадою Івана Крилова – не витрачати слів там, де треба вдатися до владних дій. Щоб декому не кортіло йти протилежним визначеному президентом курсом.

Що ж стосується опозиції, залишаюся невиправним оптимістом і хочу вірити, що оголошена всім нам війна, яка загрожує не лише європейській перспективі України, стане потужним консолідуючим фактором.

А ще – до Вільнюського саміту залишилося надзвичайно мало часу. Чи не так?

Олег Бай
 
pic

Європейська інтеграція України зазнає фіаско.

  • 19.08.13, 18:47
 Відновить її перемога Оппозиції на виборах-2015 !!!!!

Читаючи українські блоги, інтерв'ю та статті, я все більше переконуюсь у тому, що більшість українських «експертів» не є ніякими експертами і ніколи не вивчали політичну науку чи міжнародні відносини. Гірше того, багатьом «експертам», скоріше за все, платять за їхні висловлювання, а отже насправді вони є політтехнологами. Як написав минулого року в журналі «Критика» Сергій Куделя, в Україні немає політичної науки, не існує жодного українського журналу з політичної науки, а більшість «експертів» і політиків не володіють англійською.

Візьмемо, наприклад, ось цю статтю: Устенко, Карасьов і Фесенко сходяться на думці, що Україна знаходиться на шляху до підписання Угоди про асоціацію в листопаді цього року у Вільнюсі. Або цю: Бондаренко пише про те, що «Путін розуміє: у листопаді 2013 року навряд чи вдасться уникнути підписання Україною та Молдовою Угод про Асоціацію з ЄС».

Фесенко найбільш безапеляційний у своїх судженнях: «Путін розуміє, що в Україні немає дискусій з приводу цивілізаційного вибору: абсолютна більшість представників еліти, окрім комуністів, тяжіють до європейської інтеграції». Карасьов погоджується з ним: «Українська еліта взяла курс на європейську інтеграцію».
Ці коментарі зроблено в той час, коли європейська та північноамериканська публіка сприймає Януковича як homo soveticus, а Партію регіонів – далеко не як проєвропейську політичну силу. На Заході вже втомилися від України.
Чи можуть Фесенко і Карасьов навести мені приклади того, як так звана «проєвропейська еліта» живе відповідно до європейських цінностей? Можливо, Кисельов використає приклад свого шефа, Балоги?
Фесенко також робить абсурдні твердження про те, що «українські олігархи підтримують європейську інтеграцію». Хто з цих олігархів – Ахметов, Фірташ, представники «Сім'ї», Коломойський, Тігіпко – дотримується у своїх справах європейських цінностей? Окрім Пінчука, я не бачу в Україні жодного олігарха, який би намагався діяти в європейській манері.

Чи є ці коментарі проплаченими? Чи вони є результатом необізнаності в питаннях міжнародних відносин? Або – цілком вірогідно – і перше, й друге?

Ще одне твердження Фесенка є хибним: якщо Угоду про асоціацію не буде підписано, «це буде головним болем для європейських політиків, оскільки означатиме поразку Східного партнерства». Відповідно до його логіки, в тому, що Янукович і Партія регіонів не живуть за європейськими стандартами, винні самі європейці!

Відповідальність за те, що Україна не підпише Угоду про асоціацію у Вільнюсі, лежатиме на Києві – не на Брюсселі. Якщо ти бажаєш вступити до якогось клубу, ти повинен грати за його правилами. Це те, чому б я навчав на першому курсі університету.
Ці зауваження можна звести до чотирьох пунктів:
1) Українці переоцінюють свою геополітичну важливість для Заходу. Україна знаходиться дуже низько у переліку пріоритетів і Вашингтона, і Брюсселя. Колишній посол Пайфер неодноразово це повторював – однак його ніхто не слухав.
2) Українські еліти прагнуть приєднатися чи то до ЄС, чи до Митного союзу на власних умовах – не поступаючись ані найменшою часткою власного суверенітету. Коли я зауважив це в ході дискусії в Державному департаменті США, вся аудиторія засміялася.
3) Українські еліти не хочуть прислухатися до західних порад та виконувати європейські правила і норми.
4) Європейська інтеграція не є ідеологічною метою Януковича – на відміну від країн Східної Європи та Балтії, які в 1990-х рр. прагнули «повернутися до Європи». Для нього «это все равно».
І Гарань, і Соболєв розуміють, що ЄС не зможе підписати угоду у Вільнюсі, якщо Тимошенко лишиться в тюрмі aбo не отримає дозволу відвідати Німеччину для лікування.
«Але чи є ця політична воля? Що може змінити позицію Януковича? Насамперед наближення Вільнюського саміту і, власне, його рішення щодо того, чи хоче він, аби було підписано Угоду про асоціацію», – уточнив Гарань.
«Питання про звільнення Юлії Тимошенко чи її лікування в Німеччині має бути вирішене не пізніше 20 вересня, інакше угода про асоціацію України з ЄС не буде підписана», – зауважив Соболєв.
Це дозволяє зробити три висновки.

По-перше, команда Януковича та його олігархи не продемонстрували ніякої відданості європейським цінностям з часу, коли вони прийшли до влади три роки тому. Наприклад, Тимошенко ув'язнили всього за три місяці до того, як було парафовано Угоду про асоціацію. Україна продемонструвала, що вона не може виконати навіть незначні вимоги в межах Східного партнерства. Тому важко уявити, як вона буде виконувати копенгагенські критерії в разі, якщо їй запропонують перспективу членства.

По-друге, європейська інтеграція України зазнає фіаско у Вільнюсі – якщо тільки Тимошенко не звільнять до 20 вересня (у чому я сумніваюсь). Відповідно, єдине, що може відновити просування України в бік Європи – це перемога демократичної опозиції (Кличка чи Яценюка) на виборах 2015 р.

По-третє, Янукович перебуває у програшній ситуації. Якщо він звільнить Тимошенко, ЄС підпише Угоду про асоціацію, однак він може втратити владу в 2015 році, у результаті чого він і представники його оточення можуть потрапити до в'язниці. Якщо ЄС підпише угоду, відносини Росії та України суттєво зіпсуються, Путін не підтримає переобрання Януковича, а російське ФСБ повернеться до практики диверсій і секретних операцій в Одесі та Криму, які вона здійснювала в 2008-2009 рр. Якщо ж ЄС не підпише угоду, тиск на Януковича щодо приєднання до Митного союзу, який де факто є оновленим СРСР, лише зросте.

 

Тарас КУЗЬО


Хроніки торгівельної війни:таємні союзи,відверта зрада і....

  • 19.08.13, 14:32
У неділю, передивляючись «Підсумки тижня» на телеканалі «Україна», чи не вперше за тривалий час відчув бажання висловити свою велику повагу колегам-телевізійникам

medvedchuk-sklav-kompaniju-putinu

Сюжет про повномасштабну, а не лише шоколадну торговельну війну з Росією був таким ґрунтовним, неупередженим і …тривожним, що захотілося не лише щиро подякувати, але й побажати стійкості. Адже за традицією саме журналістів наші можновладці звинувачують і ще не раз звинуватять у «нагнітанні», «штовханні уряду» тощо.

При цьому, як кажуть у братній країні, «на голубом глазу» урядовці стверджуватимуть, що все нормально та ще більше покращується-нормалізується.

А хіба може бути по-іншому: прем’єри порозмовляли по телефону та «в принципі» заперечили всі ці брудні плітки неправильних писак про якийсь тиск на Україну.

Хотілося вже повірити очільнику партії та уряду, що не заради милого його серцю Митного союзу, не задля протидії євроінтеграції України відбулося те, що відбулося, – погано приховуваний жорсткий тиск на нашу державу. Аж раптом пан Глазьєв виступив із коментарем. Таким відвертим, що від заспокійливої мелодії для довірливих у виконанні прем’єрів нічого не залишилося.

А ще на одному з телеканалів стрічка новин повідомила: у Сочі Медведчук, Путін і Назарбаєв… спостерігали за перебігом чемпіонату з самбо.

На всяк випадок нагадаю, що не всі з цієї трійці – глави держав. Зокрема, перший – це той, хто у Києві нещодавно зустрічав і Путіна, і вже згадуваного Глазьєва. На заході, присвяченому пропаганді Митного союзу.

Можливо, ви вірите у співпадіння? Ваша справа!

Тоді, прошу дуже, не помічайте доручення глави партії та уряду Міністерствам економіки та закордонних справ пожвавити роботу на «Митносоюзному» векторі, тоді вірте заспокійливим заявам міністра економіки, що немає ніякої торговельної війни, тоді не звертайте увагу, що міністр закордонних справ не стільки опікується проголошеним президентом європейським курсом, скільки патронованим прем’єром курсом до «азіопи».

А ще – не переймайтеся тим, що наша бойова опозиція, наші патріоти… оту торговельну війну чи то проґавили, чи реагуватимуть після повернення з відпусток. Коли можна буде піаритися по повній.

 

Війна – війною…

Згадаймо крилату фразу: «Війна – війною, а обід – за розкладом!»

Здавалося б – країна у РЕАЛЬНІЙ небезпеці. У ситуації, що потребує консолідації всіх сил усередині держави для забезпечення, у тому числі – шляхом тиску на власний уряд, гідної відсічі знахабнілим «братам». Скажімо, насамперед через СОТ, через вимогу дотримуватися існуючих між двома державами угод про вільну торгівлю, а не діяти всупереч нормам міжнародного права.

Та де наші патріоти, публічні й непохитні? Де їхні безкомпромісні заяви, зустрічі з урядовцями, мобілізація громадськості?

Виходить, як у поета: один – у любов, а другий – у містику, а третій – у гори, де орли…Чи не тільки в гори. А насамперед – на курорти, пляжі, моря-океани. За графіком відпусток. Усупереч своєму громадянському обов’язку.

До речі, про війну та графік відпусток. Якщо вірити ЗМІ (не лише вітчизняним) – на порозі громадянської війни опинився Єгипет. Та безстрашні (чи бездумні) українські туристи їдуть та їдуть туди. Міністерство закордонних справ попереджає, радить утриматися від поїздок. Натомість посол України в Єгипті у телемості запевняє, що на курортах усе спокійно. Мовляв, нема чого боятися. І це – всупереч елементарній чиновницькій дисципліні, здоровому глузду та рекомендаціям рідного міністерства! Війна – війною, а туризм – за розкладом…

Тільки хто відповідатиме за наслідки?

Прудкий регіонал заявив, що вбачає у підписанні Угоди про асоціацію з ЄС порушення Конституції. Всупереч неодноразово підтвердженим президентом прагненням прямувати до Європи. На гаранта замахнувся, на президентський євроінтеграційний курс! Та й на наші сподівання та очікування. І хто ж дав йому відсіч? Пані народна депутатка, радниця президента, та пані міністр юстиції. Решта, у тому числі – штатні вболівальники за євроінтеграцію… мабуть, за розкладом ще відпочивають.

От відпочинуть, тоді проведуть національний круглий стіл… До речі, як відомо, на вересень планується проведення чергового форуму Ялтинської європейської стратегії (YES) – серйозного та впливового зібрання. Наш президент брав участь у попередньому форумі. Лідери багатьох держав, міжнародних організацій, як правило, збираються у Ялті вже багато років. Яка необхідність у ще одному круглому столі з невідомим представництвом від влади, опозиції, світових лідерів? Готовий сто разів перепросити, та щось навіює мені невеселу думку (війна – війною, а піар – за розкладом) про спробу чергової самореклами на болючій, хвилюючій темі. Хочу помилитися.

 

«Баришня лягли та просють…»

Здається, саме такими чи подібними словами Хімка запрошувала Голохвостого – Голофастова до Проні Прокопівни…

Звичайно, всілякі порівняння, як відомо, кульгають. Та заспокійлива благодать, що виходить із повідомлень сильних світу цього, – мовляв, ніякої торговельної війни, ніякого примусу до вступу в Митний союз, ніякого збиткування з України немає, – чомусь лише зміцнює побоювання, що дехто з отих очільників готовий, трохи для виду попручавшись, послати Хімку з легендарним текстом до сусідів…

http://www.pic.com.ua/hroniky-torhovelnoji-vijny-tajemni-soyuzy-vidverta-zrada-i-hotovnist-do-kapitulyatsiji.html#sthash.fFCy6hpH.dpuf

Олег Бай


"Они охраняют Киевсовет"

  • 19.08.13, 13:30
Украинские лейтенанты милиции за год становятся капитанами и катаются на автомобилях за 25 тыс. $, благодаря усердной службе режиму Януковича.

Об этом на своей странице в Facebook пишет Виталий Уманец.

милиция

См. также: "Мусора! Сдохните!" - милиция под Киевсоветом сделала вид, что журналистов и активистов никто не бил. ВИДЕО

"Пожалуй, у меня впервые такая ситуация, когда народ не нужно знакомить с очередным мусором-беспредельщиком, потому его и, видимо, все знают Кто подзабыл, тем напомню: на фото Гумен Вадим Николаевич, 26.01.1989 г.р., уроженец г.. Носовка Черниговской обл., В 2011-м году окончил Национальную академию внутренних дел, на данный момент работает в ГУ МВД Украины в г. Киеве", - пишет блоггер.

Отметим, что капитан милиции Вадим Гумен принимал активное участие в сегодняшних событиях под Киевсоветом, не пропуская в здание народных депутатов. По словам депутатов, именно он участвовал в нападении на нардепа от "Батькивщины" Виталия Ярему.

Вот несколько видео Вадиком за 2012г.:

http://www.youtube.com/watch?v=bkw7XSdEi4s

http://www.youtube.com/watch?v=T1yUnrx4-us

http://www.youtube.com/watch?v=3QnPAZ1RjDs


"В принципе, это уже известная звезда украинского ютуба и интернета в целом. Когда-то я уже его "пиарил" в 2012г. Но парниша не сбавляет темпа и уверенно идет на рекорд. Без его участия не происходит, почти ни одна акция протеста в центре Киева. Последнее громкое событие, в котором принял участие наш Хиро, это разгон Врадиевской ходы на Майдане Независимости, вот здесь видео:

http://www.youtube.com/watch?v=kh60YKTlsJI

И вот вам "бонусы" за службу режиму Януковича: как выяснилось на днях, Вадик стал капитаном милиции (всего год назад он был каким-то лейтенантом) и разъезжает на автомобиле Hyundai за 25 тыс.$

Вот вам видео от Andrey Dzindzia, на котором Вадик рассекает киевский воздух на новом авто, приобретенном на наши с вами налоги (смотреть до конца):

Ну а что? Реально сбилась мичта пацана! "Работать не хочу, а воровать я боюсь, поеду я в Киев, в милицию наймусь!" Милиция-с уродом! ©", - заключает блоггер.




План Москвы по недопущению Украины в ЕС

  • 19.08.13, 13:21

 

Руководство северного соседа приступило к осуществлению стратегии недопущения подписания Украиной соглашения с ЕС и втягивания ее в Таможенный союз.

Путинский план, осмысленный и беспощадный. На развертывание данной стратегии указывает то, что на 2-е полугодие неслучайно были не продлены квоты на беспошлинный ввоз украинских труб, запрет на продукцию Roshen, а также проблемы на российской таможне для продукции почти полусотни украинских предприятий.

Необходимо отметить, что еще до недавнего времени Московская власть не рассматривала экономическую войну как основное средство противодействия сближению Украины с ЕС и заключению ассоциации, поскольку Кремль был твердо убежден в том, что нахождение Юлии Тимошенко в тюрьме - самый надежный залог того, что Соглашения не будет.

Однако, в начале июня Москва получила ошеломляющую информацию из Берлина о том, что якобы Ангела Меркель уже не считает тюремное заключение Юлии Тимошенко непреодолимым препятствием для ассоциации с Украиной и склоняется к подписанию Соглашения.

Поэтому, по данным источников в Службе внешней разведки, пожелавших остаться неназванными по понятным причинам, Кремлем была срочно разработана стратегия недопущения подписания Украиной соглашения с ЕС и втягивания ее в ТС любыми средствами.

В частности, по имеющимся данным, Москва предусматривает осуществление следующих мер:

1. Предотвращение подписания соглашений Украины с ЕС об Ассоциации.

2. Формирование влиятельной сети пророссийских общественно-политических сил, способных сдерживать украинские власти от неблагоприятных для России действий, а также принуждать их к вхождению Украины в ТС и ЕЭП. В данном случае, в первую очередь Путиным делается в открытую упор на своего кума – Виктора Медведчука.

3. Нейтрализация политического и ослабление медийного влияния евроинтеграторов.

4. Создание условий для присоединения Украины к ТС и ЕЭП до 2015 года.

Кроме того, предусматривается, в случае продолжения вектора политика Януковича на Запад, направление всех имеющихся у Московской власти, без каких-либо исключений, рычагов влияния в фокусировании работы на победу промосковского кандидата на предстоящих в 2015 году президентских выборах в Украине.

Также предусматривается, что в связи с ухудшением экономической ситуации обострение политической напряженности на Украине, высокий риск подписания украинским руководством договора о ЗСТ с ЕС и нарастание антироссийских настроений, незамедлительно осуществить мероприятия по созданию сети российского влияния. Предусмотреть основной целю данных мероприятий создание достаточно мощной общественно-политической силы, которая обеспечить присоединения Украины к ТС и ЕЭП.

При этом, соответствующая комплексная программа действий, должна охватывать правительственные, деловые, парламентские, научные, культурные, духовные, региональные и теневые каналы, должна реализовываться силами украинской общественности, не давая поводов представлять данную деятельность как "руку Москвы".

По мнению источников, план действий по вовлечению Украины в ТС предусматривает учитывать сложное сочетание сил и факторов, влияющих на принятие политических решений украинским руководством.

 

ua_economics

У Донецьку намагаються зірвати заходи на честь Стуса

  • 19.08.13, 13:02

Василь Стус

Під загрозою опинилася п'ята наукова конференція, присвячена життю і творчості Василя Стуса, яка запланована на цю осінь. Вона має відбуватися на базі Донецького національного університету, який свого часу закінчив письменник. Також донецька міськрада виділила землю біля університету для обладнання скверу імені Стуса та встановлення йому пам'ятника. Зараз на ділянці почалися будівельні роботи, а про сквер уже не йдеться.


Цього року Василю Стусу виповнилося би 75 років. Ще в січні розробили план заходів із вшанування поета, перекладача та правозахисника. Серед них одним з найважливіших пунктів є проведення п'ятої наукової конференції, присвяченої життю та творчості Василя Семеновича. Попередні конференції проводилися в вересні, адже на цей місяць припадає сумна дата – 4 вересня Стус помер в ув’язненні.
 
Цього року ще нічого не готово, і невідомо, чи впорається оргкомітет навіть до листопада, пояснила Радіо Свобода заступник голови донецького обласного товариства «Просвіта» Марія Олійник. Вона зазначає, що член оргкомітету, проректор ДонНУ Тетяна Мармазова гальмує організацію та надає завідомо неправдиву інформацію, щоб зірвати захід, тому її потрібно виключити з оргкомітету.

«Вона просто неправду говорить, вводить в оману і гальмує абсолютно всю підготовку. Вона неправду говорила ректору і оргкомітету. Вона говорить, що міжнародну конференцію повинен фінансувати Донецький національний університет, що не відповідає дійсності. Це все за рахунок тих, хто приїжджає. Вона надала по інтернету неправдиві відомості в управління культури, що конференція вже пройшла», – каже Марія Олійник.

В самому університеті кажуть, що конференцію буде проведено, а от позицію Тетяни Мармазової не коментують, адже вона, як і ректор Роман Гринюк, у відпустці.
 
«Вона буде проводитися на філологічному факультеті. Прокоментувати зараз аргументи Тетяни Іванівни я не можу», – пояснила речниця університету Олена Грудєва.
 
Проте, як зазначає Марія Олійник, організовувати конференцію потрібно вже зараз.

Чи будуть сквер та пам'ятник?

У шахтарській столиці з іменем Василя Стуса пов'язані довгі «війни» за перейменування. Його ім’я хотіли надати обласну бібліотеку (нині – імені Крупської) та донецький університет, який він закінчив. Проте ці ініціативи натикалися на спротив як серед колективів, так і місцевої влади.
 
Однак наприкінці 2008-го року міськрада все ж винесла рішення виділити біля університету ділянку для облаштування скверу та встановлення там пам'ятника письменнику. Проте грошей на це – йшлося про півмільйона гривень – так і не виділили.
Будівництво на місці майбутнього скверу імені Стуса, Донецьк
Будівництво на місці майбутнього скверу імені Стуса, Донецьк

Відтак, коли днями на ділянці почалися будівельні роботи, українська громадськість занепокоїлася. Робітники пояснили, що просто виконують плановий ремонт тепломережі, але кількість будівельних матеріалів змушує сумніватися в їхніх словах. І донецький міський голова Олександр Лук'янченко раптом забув, про яке рішення та який пам'ятник і сквер йде мова.
 
«Який монумент? Не знаю, яке рішення. Якщо буде рішення і постанова, буде монумент. І фінансові ресурси, якщо будуть. Бо поки всі монументи споруджуються за рахунок спонсорів», – дивувався Лук'янченко.

Меморіальну дошку на філологічному факультеті ДонНУ свого часу допоміг встановити тоді ще міський голова Володимир Рибак, виділивши на це кошти. У січні цього року він відвідав Донецьк як голова Верховної Ради. На питання Радіо Свобода стосовно пам'ятника біля університету він відповів, що й цього разу готовий посприяти у його встановленні.

Розподіл соціальної допомоги та пенсії в Україні

  • 19.08.13, 10:13

Микола Азаров іноді перевіряє вміст і своїх кишень.

Коли лише розпочиналася пенсійна реформа, прем'єр-міністр Микола Азаров обіцяв, що надвисокі пенсії будуть скорочені.

Саме цим він підкуповував звичайних робітників, яких уряд змушував працювати ще по кілька років.

Урядовець зауважував, що зменшення торкнеться лише тих чиновників, суддів та депутатів, які виходитимуть на пенсію після вступу в дію реформи.

Тобто рік за роком середня пенсія для особливо заможних верств населення буде скорочуватися.

Проте, останні дані суперечать обіцянкам Миколи Яновича. Середній розмір "ексклюзивних" пенсій продовжує зростати.

Ось як витрачалися в попередні роки гроші, які класифікуються як соціальна допомога. Вона включає в себе пенсійне забезпечення та всі види соціальних трансфертів.

У 2012 році загалом на соціальну допомогу було витрачено близько 300 млрд грн.

Соціальна допомога на одну особу, тис грн

Значний рівень соціальної допомоги на душу населення у північних та східних регіонах пояснюється більшою кількістю пенсіонерів в цих регіонах та наявністю чорнобильських пільг у мешканців північних областей.

Потерпілі від Чорнобильської катастрофи, тис осіб

Цікаво, що бідніші регіони західної України отримують менший рівень соцдопомоги на душу населення порівняно із східними регіонами країни.

Питання пенсійного забезпечення було і залишається актуальним, зважаючи на дефіцит Пенсійного фонду, все більш старіюче населення та підвищення пенсійного віку.

Кількість пенсіонерів на тисячу населення

Розрив у пенсійному забезпеченні між різними групами населення залишається болючим питанням.

Середній розмір пенсій у 2012 році згідно із заявами уряду становив близько 1 470 грн. Хоча за даними автора, цифра більш скромна - 1 200 грн. Середня пенсія 79 276 працівників освіти на 1 січня 2013 року становила 1 119,89 грн.

Водночас середні пенсії народних депутатів та суддів становлять 15 500 грн та 7 600 грн відповідно.

Пенсії різних груп населення


2008

2009

2010

2011

2012

Середній розмір пенсії в країні

898

999

1 122

1 223

1 470

Народні депутати

15 443

15 622

15 542

15 427

15 427

Кабінет міністрів

10 405

14 981

15 088

15 120

н/д

Судді

5 637

5 880

6 254

7 462

7 575

Прокуратура

5 678

6 108

6 233

6 371

6 588

Національний банк України

4 285

5 016

5 449

5 889

н/д

Митники

4 432

4 630

4 593

4 533

4 441

Помічники народних депутатів

3 374

3 465

3 581

3 614

н/д

Чорнобильці

1 403

1 668

2 279

2 771

н/д

Військовослужбовці

1 062

1 348

1 507

1 842

н/д

Хоча середня пенсія депутатів значно перевищує пенсії суддів та прокурорів, на пенсії саме суддів витрачаються значні суми з бюджету.

Кількість пенсіонерів

Так, у 2012 році судді отримали 1,25 млрд грн пенсій, що дорівнює витратам, закладеним у державному бюджеті на охорону здоров’я.

Також можна відстежити постійне суттєве збільшення кількості суддів-пенсіонерів, депутатів-пенсіонерів та прокурорів-пенсіонерів, що у майбутньому буде створювати додатковий тиск на Пенсійний фонд, особливо зважаючи на суттєві темпи скорочення населення.

Річні витрати на оплату пенсій, млрд грн

Цікавим є також розподіл суддів-пенсіонерів по регіонах. Тут Київ та Донецька область лідирують із значним відривом.

Кількість суддів, які отримують довічне грошове утримання

Інші цікаві параметри соціального забезпечення в Україні - на наступній схемі.

 Натисніть, щоб збільшити

В екзиль.За яких обставин влада відпустить Тимошенко до ФРН

  • 16.08.13, 13:01
Попри страх Януковича перед Тимошенко, яка, вочевидь, залишається в його розумінні основним політичним конкурентом, він може погодитися відпустити її на лікування до Німеччини. У такий спосіб влада, з одного боку, суттєво підвищить шанси підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом, а з другого – може ускладнити життя опозиції

Перспектива звільнення Юлії Тимошенко із-за ґрат донедавна видавалася нереальною, особливо з огляду на нові кримінальні справи з дедалі серйознішими звинуваченнями та масштабною кампанією з її дискредитації. Однак, схоже, позиція Януковича та його найближчого оточення змінилася після того, як вони вирахували, що підписання Угоди про асоціацію з ЄС (сам факт підписання, а не зміст документа) буде на цьому етапі вигідний їм із погляду вузькокорпоративних інтересів. А оскільки європейці в «питанні Тимошенко» виявилися непоступливими (звільнення екс-прем’єра плюс виконання ще кількох умов у обмін на Угоду), то на Банковій і в «Межигір’ї» вирішили піти на компроміс. Вочевидь, має значення й бажання української влади дістати від європейців згоду на укладення домовленості малою кров’ю: відпустити Тимошенко на лікування простіше, аніж проводити системні демократичні перетворення в країні, тим більше жодної зацікавленості, знову ж таки в сенсі своїх вузькокорпоративних інтересів, у цих реформах режим Януковича не має. Водночас на Банковій, як бачиться, вже готують запобіжники, аби завадити Тимошенко серйозно впливати на українську політику з-за кордону, а повернутися в неї і поготів.

Так чи так, але, схоже, саме Заходові належить головна заслуга в тому, що процес визволення політв’язня № 1 зрушив із мертвої точки. Внутрішній тиск на владу (блокування трибуни Верховної Ради, протестні акції під Качанівською колонією) був радше комічним, аніж дієвим, що у приватних розмовах визнають і самі опозиціонери.Однак звільнення Юлії Володимирівни (у формі мандрівки на лікування до Німеччини; про інше наразі не йдеться) – процес нелегкий і тривалий. По-перше, треба створити складний, з огляду на безпрецедентність, механізм переїзду ув’язненої громадянки України за кордон і визначити її правовий статус. По-друге, офіційний Київ хоче дістати від німців певні політичні гарантії, зокрема щодо неучасті Тимошенко в активному політичному житті та обмеження її прав на вільне пересування й комунікацію із соратниками (до речі, саме зараз у закордонних ЗМІ з’явилася інформація про те, що однією з «цинічних вимог» офіційного Києва у переговорах щодо звільнення Тимошенко була сплата нею компенсації «за збитки державі, завдані газовими контрактами з Росією», обсягом 1,5 млрд грн, щоб максимально обмежити фінансові можливості її політичної сили напередодні президентських виборів). Певно, саме пошукові таких гарантій насамперед і присвячені численні зустрічі Кокса та Квасневського з Тимошенко й українськими можновладцями, візит посла США Джона Теффта до харківської лікарні та зустріч міністра закордонних справ ФРН Ґідо Вестервелле з Віктором Януковичем.

Зрештою, має місце й суто психологічний фактор. За інформацією низки джерел, процес звільнення Тимошенко тимчасово зупинився через її небажання особисто просити президента про виїзд на лікування за кордон, чого той начебто категорично вимагає.

Якщо ці нюанси якось уладнаються й колишня очільниця Кабміну таки поїде до берлінської клініки Charit, то обов’язково виникне інше питання: що буде після її одужання? Як поведеться німецька влада, котра не раз наголошувала на політичному характері кримінальних справ проти Ти­мошенко? Невже Німеччина так просто поверне екс-прем’єра в руки українських пенітенціаріїв?

Більшість співрозмовників Тижня – українські та європейські депутати, високопосадовці, дипломати – переконані: якщо Юлія Володимирівна таки поїде до ФРН, то, вилікувавшись, попросить там політичного притулку, який їй, швидше за все, буде надано. Таким чином, екс-прем’єр здобуде свободу пересування й комунікації як мінімум на теренах цієї країни і стане політичним біженцем №1 у Європі. Але чи дасть їй це змогу більше, аніж зараз, впливати на політичне життя в Україні, – спірне питання. Вітчизняна політеміграція новітніх часів особливо себе не проявляє. Водночас Юлія Тимошенко – персона значно помітнішого масштабу, ніж, наприклад, Валерій Іващенко чи Андрій Шкіль. Тож попсувати нерви нинішній владі ЮВТ зможе. Але не більше.

Від головної загрози – перспективи її участі в президентських виборах 2015-го – влада себе надійно убезпечить. Чинне законодавство містить суперечність між нормою Конституції, де відсутнє застереження щодо заборони засудженій особі балотуватись у президенти, й положенням профільного закону про вибори, де таке обмеження існує (до речі, за чутками, саме за визнання цього факту поплатився своєю посадою екс-голова Центрвиборчкому Володимир Шаповал). Оскільки влада має в ЦВК переконливу більшість, Тимошенко можна буде просто не зареєструвати кандидатом. Або ж потрібне Банковій заборонне роз’яснення видасть лояльний Конституційний Суд.

Режим в обмін на звільнення Юлії Володимирівни, цілком імовірно, дістане добро Євросоюзу на укладення Угоди про асоціацію. Як підтвердили Тижню не пов’язані між собою джерела в європейських інституціях та посольствах, для багатьох країн – членів ЄС дилема «підписувати чи не підписувати» звелася суто до питання Тимошенко. Інші вимоги Брюсселя відійшли на другий план. Представниця одного із західних посольств у Києві у неофіційній розмові відверто визнала: українське питання зараз аж ніяк не на першому місці в порядку денному європейців, бо вони мають важливіші проблеми, ніж детально розбиратися в стані справ із демократією в нашій державі, тож вирішення справи Тимошенко стало для них чи не єдиним реальним індикатором. І на нереформування правосуддя чи, наприклад, виборчого законодавства європейці готові заплющити очі, тим більше якщо Верховна Рада восени нарешті ухвалить низку так званих євроінтеграційних законів і призначить вибори у проблемних округах.

За інформацією Тижня, є ще одна причина, чому режим схиляється до думки відпустити Юлію Тимошенко на лікування за кордон. Три останні роки показали, що стратеги з Банкової звикли вбивати відразу кількох зайців одним пострілом. Тож, звільнивши ув’язнену, можновладці розраховують не лише підписати Угоду про асоціацію, а й внести додаткове сум’яття в опозиційний табір. Іще до Вільнюського саміту перші наслідки переїзду Тимошенко в Німеччину може відчути на собі ВО «Батьківщина», яке зараз проходить непростий та болісний процес об’єднання із «Фронтом змін». Внутрішній конфлікт між «фронтовиками» й «старою біло-серцевою гвардією» тліє, а звільнення ЮВТ може лише підкинути дров. Частина «старих» переконана, що після переїзду Тимошенко до Німеччини комунікація з нею покращиться, а вона сама нарешті зможе висловити своє справжнє ставлення до внутрішньопартійних процесів. І не факт, кажуть «старогвардійці», що воно буде таким самим компліментарним до Яценюка, як у листах, які екс-прем’єр йому надсилає з харківської лікарні. Парадоксальним чином Тимошенко, опинившись у Берліні, зможе краще розуміти стан справ у своїй партії, ніж залишаючись у Харкові. Свободи дій після переїзду в неї також, очевидно, додасться. «Стара гвардія» переважно настроєна рішуче й чекає лише команди лідера.

Окремі «старі бютівці», особливо після чергових внутрішньофракційних конфліктів, зізнавалися Тижню, що від відкритої війни із «фронтовиками» їх утримує лише перебування Тимошенко в неволі. «Хай тільки Юля виїде… Тоді ми свої обов’язки вважатимемо виконаними й нинішнього керівництва фракції вже не терпітимемо», – заявив один із найбільших радикалів.

У будь-якому разі після переїзду Тимошенко до Німеччини на полі опозиції з’явиться (чи, точніше, на нього повернеться) ще один потужний гравець. І шанси на порозуміння серед лідерів опозиції, які вже зараз ведуть майже неприховану боротьбу між собою, можуть стати ще меншими. Напередодні президентських виборів оточенню Януковича, якого не сприймає абсолютна більшість українців, це тільки й потрібно.

tyzhden

Уряд мріє знайти чарівника на посаду представника у Євросуді

  • 16.08.13, 06:28
Замість того, щоб використати знання уповноваженого України в Європейському Суді для покращення ситуації, наша держава їх використовує лише як фіговий листок. Таку думку у коментарі Тиждень.ua висловила адвокат Валентина Теличенко.

Коментуючи відставку уповноваженого України у справах Євросуду, Теличенко зазначила, що дуже складно бути адвокатом українського уряду в ЄСПЛ, «адже довести, що порушення прав людини не було там, де це порушення мало місце,  і було воно дуже грубим, часом – просто  брутальним, – завдання для чарівника».

«Саме на чарівника, напевно, розраховує наша держава, коли вперто ігнорує обов’язок виконувати рішення ЄСПЛ, коли не робить висновків з пілотних справ проти України, - сподівається, що чарівник затьмарить розум суддям ЄСПЛ і зробить невидимою ганебну поведінку держави. Держави, яку й демократичною називати стає дедалі складніше. Замість того, щоб використати знання уповноваженого  України в Європейському Суді для покращення ситуації, наша  держава їх використовує лише як фіговий листок», - сказала Теличенко, додавши, що не кожен погодиться бути в такій ролі.

«Я не знаю достеменно мотивів відставки, але припускаю, що пан Кульчицький не чувся на силі витворювати аргументи на захист дій уряду України у справах, де жодного виправдання урядові немає.  Я переконана, що і Валерія Лутковська, і Назар Кульчицький могли б сформулювати чимало рекомендацій, як уникнути багатьох порушень європейських стандартів у сфері прав людини. Але проблема в тому, що держава не готова дослухатися та втілювати ці рекомендації», - наголосила Теличенко.

Вона відзначила, що свого часу в кількох адміністративних справах проти Кабінету Міністрів України їй вдалося витребувати з Кабміну доповідні пані Лутковської.  «Вони були абсолютно слушними – дуже вчасні попередження, але Кабмін їх вирішив ігнорувати, бо, мовляв, коштів не вистачає», - зазначила Теличенко, наголосивши, що зараз ця «економія» коштує Україні багатьох мільйонів євро.

Як повідомлялось, урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Назар Кульчицький йде у відставку найближчим часом. За словами міністра юстиції Оленм Лукаш, Кульчицький покидає пост "з особистих причин".

На думку експертів, влада змінює представника України в Євросуді, щоб захиститися від звинувачень у вибірковому правосудді