200 років творцю державного гімну М. Вербицькому

Сьогодні виповнюється 200 років творцю державного гімну М. Вербицькому

4 березня 2015 року виповнюється 200 років з дня народження Михайла Вербицького – українського священика, композитора, диригента, громадського діяча, автора музики до Українського Державного Гімну.

Михайло Вербицький — один із перших українських професійних композиторів Галичини, народився 4 березня 1815 року у селі Явірник Руський, на Лемкiвщинi, у родині греко-католицького священика. Після смерті батька опікунство над хлопцем взяв його далекий родич — перемишльський єпископ Іван Снігурський – засновник музичної школи при перемишльській кафедрі УКГЦ.

У другій половині сорокових років Михайло Вербицький пише релігійну музику — в цей період з’являється Літургія на мішаний хор, знамените «Ангел вопіяше» та інші церковні композиції. З активізацією театрального життя Вербицький створює музичний супровід до театральних вистав, здебільшого перекладної польської, французької, німецько-австрійської драматургії.

Вербицький написав музику до понад 20 вистав — «Верховинці», «Козак і охотник», «Проциха», «Жовнір-чарівник» тощо. У 60-х роках композитор знову звертається до жанру співогри, коли у Львові був відкритий театр «Руської Бесіди». Для цього театру Вербицький пише побутову мелодраму «Підгіряни», одну з найпопулярніших п'єс композитора, згодом «Сільські пленіпотенти», «Простачку».

1850 року Вербицький отримав ієрейські свячення. Після переїздів протягом кількох років з однієї сільської єпархії на іншу, з 1856 року проживав у селі Млинах наЯворівщині.

В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Серед його учнів були отці-композитори Віктор Матюк і ПорфирійБажанський. Помер Михайло Вербицький 1870 року в Млинах у віці 55 років.

Чи знаєте ви, що:

Як пісня-гімн «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала 150 років тому як заключний номер першого на західноукраїнських землях шевченківського концерту, влаштованого в Перемишлі 10 березня 1865 року на роковини смерті Тараса Шевченка. Популярність твору М. Вербицького постійно зростала, його виконання стало частиною усіх святкових патріотичних концертів.

Музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України 15 січня 1992 року, що знайшло своє відображення у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», яким пропонувалося затвердити як Державний та Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».

Цей закон підтримали 334 народних депутати з 433, що зареєструвалися для голосування. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

Рішенням 37-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 200-річчя з дня народження українського композитора Михайла Вербицького включене до календаря пам’ятних дат на 2014 - 2015 рік, які будуть відзначатись під егідою цієї найбільш авторитетної в галузі освіти, науки і культури організації.

Євромайдан 31 грудня2013

У Львові спорудять пам’ятник творцеві Державного Гімну України

До відзначення 200-річчя з дня народження о. Михайла Вербицького львівська громадськість вирішила спорудити цьому видатному релігійному та культурному діячеві пам’ятник.

В результаті відкритого конкурсу н журі визнало переможцем проект відомих львівських скульпторів Андрія та Володимира Сухорських. Відтак виконавчий комітет Львівської міськради погодив місце розташування пам’ятника у сквері на розі вулиць М. Вербицького та Генерала Чупринки.

Драма й успіх отця Вербицького

Юлія Овсяник

Іван Франко називав його «найзначнішим талантом» серед галицьких композиторів. Михайло Вербицький – не лише автор мелодії державного гімну, а й фундатор професійної музичної культури в Галичині, залишений на вічний спочинок на етнічних українських землях у складі Польщі.

Україна досі в боргу перед отцем Вербицьким, вважають дослідники його творчості.

4 березня відзначаємо 200-ліття з дня народження композитора.

Під опікою Перемиського єпископа Івана Снігурського

Народився Михайло Вербицький у селі Явірник Руський на Перемишльщині. Його батько, греко-католицький священик, у цьому селі душпастирював і був деканом Бірчансього деканату.

Драма життя маленького хлопчика почалась від моменту його народження, бо за день до цього несподівано помер старший братчик. Вже 5 березня немовля охрестили і теж назвали Михайлом (друге ім’я – Лев).

П’ятилітнім хлопчиком Михайло переїхав з батьками в старовинне село Улюч, де тато служив у п’ятсотлітній дерев’яній церкві. «Інколи навіть вважалося, що Михайло Вербицький там народився, і улючани цим гордилися, – розповідає голова Товариства «Надсяння» Володимир Середа. – Мені доводилося їх переконувати, що він народився в Явірнику Руському, бо збереглися у Львівському центральному державному архіві метричні записи, зокрема про його народження і хрещення. Його хрестили 4 хресні пари».

Впродовж ще 5 років у Михайла Вербицького народився брат Володислав, але помер батько. Мати, уродженка Перемишля Пелагея Пацановська, дозволила опікуватися двома напівсиротами далекому родичу – перемиському єпископу Іванові Снігурському. Михайло переїхав до Перемишля, де зміг навчатись у гімназії та здобути професійну музичну освіту.

Перемишль в першій половині ХІХ століття був центром українського національного відродження в Галичині. Тут зібралася когорта людей, які культивували українське життя: Лаврівський, Левицький, Снігурський. Останній заснував друкарню, а 1818 року – вчительський інститут, який готував дяків для церков і вчителів для руських шкіл. При катедральному греко-католицькому соборі діяв хор і створили музичну школу європейського рівня, де й навчався Вербицький. Тут працювали запрошені чеські музикознавці. Хлопець виховувався на творах братів Гайднів, Моцарта, до Перемишля надходили з Росії музичні церковні твори, зокрема Д.Бортнянського та Д.Березовського – українських зачинателів церковного хорового співу. Сам о. Михайло Вербицький писав про цей період так: «В 1830 році осягнула школа співацько-музична і хор в церкві престольній греко-католицькій в Перемишлі пункт кульмінаційний. Бо школа стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері».

Львів. Особиста драма і професійний успіх

У 1833 році Михайло Вербицький переїжджає до Львова. У Перемишлі він закінчив 7 класів гімназії, відтак став студентом Львівської духовної семінарії. У Львові прожив 13 років – до 1846-го.

«Це був важкий для нього в побутовому значенні період. Вимоги життя в семінарії були дуже суворі. Там культивувався аскетичний спосіб життя, а натура Вербицького була творча. Сталось так, що після 2-го курсу він одружується. Це було в 1838 році. Через певний період народжується син Іван. Однак семінаристи не мали права бути одруженими, йому довелося перейти на екстерн, але трагедія його переслідувала, бо до року, після народження першого сина, вмирає його дружина. І цей 34-річний чоловік залишається із немовлям на руках. Оскільки він став вдівцем, то за канонами семінарійного життя мав право продовжити навчання», – розповідає Володимир Середа.

Навіть після відрахування зі семінарії, Михайло Вербицький керував семінарійним хором, також співав у декількох інших львівських хорах, дуже любив гітару та написав посібник «Поученіє гри на гітарі».

1846 року Вербицький повернувся до Перемишля. Тоді у Галичині засновують перші руські театри – в Коломиї, у Львові, в Перемишлі. Композитор стає одним із активних учасників театрального життя. Музикознавці стверджують, що в 1847 році він написав Літургію для змішаного хору, а згодом її варіант і для чоловічого хору.

У 35 років Михайло Вербицький таки закінчив духовну семінарію, вдруге одружився та був висвячений на священика. Народжується ще один син. «І знову доля була до отця Вербицького невблаганна. Через вісім років помирає друга дружина, і вже до кінця свого життя він виховував цих двох хлопців самотужки. Вони вийшли в люди, один із них був професором в Бродівській німецькій гімназії», – розповідає голова Товариства «Надсяння». Отець Вербицький на короткий час був душпастирем на парафіях на Яворівщині.

У 1864 році у Львові створили професійний український театр «Руська бесіда», а оскільки всі тодішні вистави мали музичні номери чи вставки, то о. Михайло Вербицький зробив для них усіх музичну частину. Не дивно, що пароха бідного надсянського села Млини знав увесь Львів.

У його творчій спадщині є понад 130 композицій. Це солоспіви, обробки народних і галицьких пісень, оркестрові твори, біля 10 невеликих симфоній, увертюри, духовна музика. А вершиною є музика на світські тексти, зокрема і музика на слова «Ще не вмерла Україна».

Створення національного гімну

Наприкінці 1863 року, в 4-му числі львівського часопису «Мета», присвяченому пам’яті Тараса Шевченка, вмістили підбірку його віршів під епіграфом: «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля». Підбірку відкривав вірш «Ще не вмерла Україна». «Чому так сталося? Чи справді не було відомо, хто справжній автор, чи з якихось інших міркувань? – розмірковує Володимир Середа. – Адже, в 1863 році в Російській імперії (а Павло Чубинський, автор вірша, був її підданим) появився циркуляр Валуєва, і журнал «Мета» став таким, який на теренах Російської імперії було заборонено розповсюджувати. Варто нагадати, що Чубинський був покараний 7 роками заслання на півночі імперії, в Архангельській губернії», – додає він.

10 березня 1865 року в Перемишлі вперше відбувався творчий вечір української громади, приурочений до другої річниці смерті Кобзаря. Концертна частина закінчувалася виконанням пісні «Ще не вмерла Україна» на слова, як вважалося, Тараса Шевченка. Ведучим вечора був Анатоль Вахнянин (пізніше перший голова товариства «Просвіта»). «У журналі «Мета» написано як цей твір виконувався: «Коли декламатор закінчив грімкий уступ вірша словами: "Як з попелу Фенікс, з тієї ж руїни воскресне доля України" (так закінчувався вірш Климковича), – тоді молодії козаченьки, що стояли в півкруга з декламатором, гукнули сильним хором завітний гімн Тараса "Ще не вмерла України і слава, і воля"». Галичани сприйняли ці рядки як слова великого Кобзаря», – розповідає Володимир Середа. Не виключено, припускає професор, що до самої смерті (7 грудня 1870 року) Михайло Вербицькийі сам міг вважати, що вірш «Ще не вмерла Україна» належить Тарасу Шевченку. Щойно у 1885 році було надруковано, що це слова Павла Чубинського.

Цього року разом з ювілеєм автора святкуємо і 150 років з моменту першого публічного виконання гімну в Перемишлі. Схожу мелодію мала пісня «Ще не згибло Запорожжя», яка звучала в одній із вистав театру «Руська бесіда» у 1864 році. Є свідчення одного з музикознавців, що того ж року в катедральному соборі св. Івана Хрестителя в Перемишлі виконували пісню, що стала національним гімном України. Але її публічне виконання припало саме на 10 березня 1865 року.

Свого часу цей твір був гімном Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. 1939 року – конституційно, хоч і недовго, був гімном Карпатської України. За комуністичного режиму слова «Ще не вмерла Україна» могли призвести до сумних наслідків. То й не дивно, що ім’я Михайла Вербицького було призабуте. Вже в роки незалежності, 15 січня 1992 року, Верховна Рада України затвердила музику, написану композитором, як мелодію державного гімну України. Текст Павла Чубинського був затверджений окремим законом ВРУ «Про державний гімн України» у 2003 році.

Ще однією величною, але маловідомою працею отця Михайла Вербицького є його найбільший хоровий твір «Заповіт» на слова Тараса Шевченка. «Написаний у 1868 році, найбільший за складністю, бо його виконують два хори, включено навіть оркестр. Однак ми здебільшого знаємо мелодію, пов’язана з іменем Миколи Лисенка, який ще студентом, проїжджаючи через Львів, взяв участь у конкурсі на написання музики до "Заповіту"».

Драма отця Михайла Вербицького тривала: він захворів на рак язика. Композитора прооперували у Львові, але невдало. Він працював навіть, перебуваючи у львівському шпиталі. Останні дати на музичних творах Михайла Вербицького датовані 1870 роком, за лічені місяці до його смерті.

На пам’ятнику композитору в селі Млини вирізьблено напис: «Піонірові української пісні». Триває збір доброчинних пожертв на спорудження пам’ятника автору мелодії національного гімну у Львові.

http://zbruc.eu/node/33403
04.03.2015

Коментарі

Hudson Hawk

14.03.15, 18:40

наш гимн лучший в мире

Ertosi

24.03.15, 19:03Відповідь на 1 від Hudson Hawk

наш гимн лучший в миреале трохи песимистичний як на наш час

34.03.15, 19:09Відповідь на 2 від Ertosi

мне так не кажется, по моему боевой ИМХО

Гість: Ludmila_1

44.03.15, 22:11

54.03.15, 22:53Відповідь на 3 від Hudson Hawk

мне так не кажется, по моему боевой ИМХОмузика - так, а слова - ні

Богдан Ляшко

65.03.15, 10:06Відповідь на 1 від Hudson Hawk

наш гимн лучший в миреВсего лишь ПЕРЕПЕВКА ПОЛЬСКОЙ песенки "Есце Польска не згінела"...
От всего этого веет Духом Болезни и Смерти = ЕЩЕ НЕ УМЕРЛА...- но скоро ДАСТ ДУБА...
---
Что гимн БОЛЕЗНЕННЫЙ.., что Флаг ПЕРЕВЕРНУТЫЙ.., что ЧЕРНЫЙ "АНГЕЛ" над Киевом ГРОЗИТ статуе "Неньки-Украины"...= ВСЕ ПРОТИВ Украины...
То чему ж тут радоваться?