Іван піддубний!!! україна!!!

Отже, кляті підступні москалі зняли фільму про “русскава лєгєндарнава багатыря» Ивана Паддубнава! - Ах ви ж падлюки, трясця вашій матері… Який він вам руський багатирь, бля?

Іван Максимович Піддубний… Шестикратний чемпіон світу, впродовж 25-ти років – найсильніша і найнепереможніша людина у світі… Чистий, стерильний українець на тисячу відсотків… Коли йому в паспорті написали: “Поддубный. Русский», то він власноруч у паспорті виправив на: “Піддубний. Українець”…

Від Росії йому дісталися тільки допити в застінках НКВД в 1937-му році, де його питали розкальонним паяльником і ще один арешт по закінченню Другої світової, якоби за співпрацю з німцями. Хоча він з ними не співпрацював, а на війну не пішов, бо був уже дідом в цей час. Німці його так поважали, що дозволили носити відкрито орден Червоного прапора. Запрошували до Берліну вчити німецько-фашистських бійців борьбі. Ну він відмовився. Під час окупації в Єйську Краснодарського краю він працював в більярдному клубі вишибалою. Викидав з клубу по десять п’яних німців однією рукою, ну вони йому за це нічого не робили, їм це даже наравилося…

Боролися в ті часи в таких спеціальних тріко, тіпа нераздєльного купальніка… Зараз в такій уніформі тебе б пустили хіба в ночний клуб “Матроская тішина”, та й то з “напарником”, а на змагання б не пустили, а сказали: пашол нахуй підар отсюда… Нрави помінялися просто… Ну я й не пробував…

А ще Іван Піддубний – мій земляк. Народився він в селі Красьоновка Золотоніського повіту Полтавської губернії. Нині – Черкаської області, Чорнобаївського району. Це моя родіна. СМТ Чорнобай – це щось тіпа Борисполя времьон упадка. Етимологія, вообще-то цікава штука (це ліричне отступлєніє). Коли мені в армію приходили листи з дому, то всі думали, що я чеченець, або черкес… Самі подумайте: Черкаська область (черкеси), Чорнобаївський район (Чорний Бай – явна монголо-татарщина), село Ірклій (Ір-Клій), та ще й прізвище Чепин-Ага)!!! Пістєц… В мене напрімєр, і досі на отдєльних участках не росте борода: наслєдії колоніальной експлутації з боку тюрксько-татарського етносу, навєрно… Причому в ушах росте, і в носі – тоже, а на бороді – ні… Вопіюща несправедливість… Але то – преходяще… Я змирився з історичною необратімостю давно вже… У нас там багато народу походило: від сарматів і печенігів до скіфів і чеченців, які на зорі 90-х приїхали контролірувать доходний Іркліївський рибколгосп, але, слава Богу, поспивалися й асімілірувалися… І зараз вже ніхто й не пригадає, де воно бувший чеченець, а де обичний алкоголік-абориген, алах акбар, так сказать…

Щороку в Красенівці (Красьоновка, - всі так кажуть), рідному селі Піддубного проводяться всеукраїнські змагання… Я там також був раза два. Ну оба раза – неудачно… Один раз я рішив взять участь в соревнованіях мєсних силачів, ну по дорозі мене соблазнили юшкою з дресірованих йоршів і самогонкою першого отжиму в собствєнном соку. Я справедливо розсудив, що змагання імені Піддубного бувають кожен год, а юшка з дресірованих йоршів – хтозна коли ще трапиться… Як показало врем’я, я був не прав. Бо юшка з йоршів в наступні місяці була пошти кожен день, а самогонка – даже по нєскольку раз в сутки, ну то вже історичні нюанси… Коли я добрався до соревнованій, то вони вже закончились, слава Богу, хотя я був в той момент готов побороть самого Піддубного, причому запросто… По-крайнєй мєрє, так мені казалося.

На подіумі зобралися силачі з усієї України, а також мєсні пожилі (і юні тоже) алкоголіки. Силачі гнули підкови, а алкоголіки питались зубами перекусить металічеську гривню, по чийомусь дурному прімєру… Я встав в общу очередь і попав на гривню. Попробував її перекусить і сразу пойняв: не мойо… (досі зуби болять при одному тільки воспоминанії)…

Наступного разу я тоже туди їхав, ну мені, замість цього, пообіщали показать дресірованого вовка на цепу на спасатєльній станції… Мій кум сказав, що вовк розміром з слона і коли кусає цеп своїми зубами, то аж іскри йдуть цілими снопами… Насправді, вовк сидів у клітці і їв якийсь твердий біляш, він був грусний і сірий, як обичний вовк… Коло вовка в клітці чогось лежала книжка “Маладая гвардія” Алєксандра Фадєєва, слєгка покусана…

А ще на змаганнях імені Піддубного проводиться ігріва колгоспна лотерея. Там можна виграть, напрімєр, цілу живу свинюку, або таку рєдкосну вешч, як мішок комбікорму… Колись помню одна дитина дуже хотіла виграть красіву розову куклу Барбі в коробці, з розовою мебеллю. Але замість цього виграла літрову банку свинячого смальцю… Бінго, блять!... То дитині це дуже не понаравилось і вона сильно плакала, а мамка її втішала і казала: перестань, лучше чєм нічєго… І обіщала купить їй справжню Барбі у Черкасах…

В общим, за москалями треба пристально слідить… Бо сьогодні у них Піддубний – руський багататирь… А завтра – Майк Тайсон-Суздальский, і Клічко – Новгородський (причому, всьо-равно який, бо для 99-ти процентів населення землі вони абсолютно однакові, Клічко – то й Клічко)…

Для руських я нагадую, що у них із “багатирєй” тікі Іван-дурак і Ємеля… Ілья Муромець тоже наш, кстаті… Це я так, на всякий случай предупреждаю. На будуще… Він в Лаврі похований, я бачив. В якихсь пещерах – в дальніх чи ближніх – точно не помню, ну точно – там… Впродовж 5-ти років я ходив в Лавру в історичну бібліотеку. Ну доходив рідко, бо перед Лаврою іногда продавали пиво з бочки. Це сильно отвлікало од науки…

А, ну ще Ніколай Валуєв є у них… Ну його видову прінадлєжность опреділить сложно… Якась помісь православ’я і снєжного чєловєка…

А про Івана Максимовича Піддубного ми пам’ятаємо! Наш він, рідний! Героям слава!

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/788669004511124:0