Шевченківський день Королевської у Львові

Найбільш помітний нюанс – зустріч Королевської, Шевченка та сьомого номера у партійному списку Євгена Суслова зі студентами в актовій залі Львівської Політехніки. Чи, точніше, те, як її анонсували. Біля входу до головного корпусу «Політеху» красувався плакат, на якому великими літерами повідомлялося, що 18 вересня о 15:30 відбудеться зустріч саме з Андрієм Шевченком, і лише нижче малопомітним шрифтом додано, що під час зустрічі також відбудеться презентація програми партії «Україна – вперед!».

  Єдина державна

Те, що студенти прийдуть на зустріч зовсім не з Наталією Королевською, а з Шевченком, було зрозуміло заздалегідь. Саме його присутність зібрала майже повні актові зали і  в Медуніверситеті, і  в Політехніці. Тільки його прізвище, оголошене ведучими зустрічей, зривало бурхливі й тривалі аплодисменти і щирі вигуки із залу. Навряд чи лідер партії відчувала якийсь дискомфорт чи заздрість, коли її вітали значно стриманіше – зрештою, як вже було сказано, володар Золотого М’яча потрібен їй у партії саме для того, щоб слугувати атракцією.

На жаль, атракція витримала свій лоск недовго. Коли Андрій Шевченко повторив з трибуни у Медуніверситеті кілька завчених фраз українською про те, що він усе зробив для України у спорті й тепер хоче зробити, що може, у політиці, зал ще був щасливим. Але коли через кілька хвилин на перше ж запитання він почав відповідати російською мовою, то студенти почали голосно обурюватися і шуміти. Спершу колишній футболіст навіть не зрозумів, що відбувається.

- У чому справа?– поцікавився з очевидним здивуванням той, кого ті самі люди щойно захоплено вітали.

Коли йому пояснили, що молодь бажає почути від нього українську, другий номер списку партії Королевської спробував віджартуватися, заговоривши італійською. Виглядало це непереконливо. Але ще менш переконливо виглядало, коли він таки пішов публіці назустріч і перейшов на українську. Мова а-ля Азаров з фразами на зразок «я хочу бути полізним» (sic) викликали приглушений, але все-таки добре чутний сміх.

Помилки з російською мовою Андрій Шевченко вже не повторив у Львівській Політехніці, де відбулася наступна зустріч – там він одразу відповідав українською. Щоправда, знову не без «азаровщини» - тим самим приглушеним сміхом студенти зустріли розповідь колишнього футболіста про те, що він «грав на чемпіонатах миру і Європи».

Розрядка для колишнього футболіста настала лише на прес-конференції, яка відбулася після зустрічей із студентами. Там він, вибачившись, відверто попросив у журналістів дозволу відповідати російською, і, отримавши його, заговорив значно впевненіше – ніби з його язика спала гора.

Звісно, хтось може поставити Андрієві Шевченку в плюс те, що він взагалі намагався говорити українською, хоч би якою слабенькою вона була. Такий аргумент навіть можна було б ліберально прийняти, якби під час зустрічі у Політехніці Наталія Королевська у відповідь на запитання про своє ставлення до мовного закону під бурхливі аплодисменти не запевнила:

- Наша партія вважає, що в Україні має бути єдина державна мова!

Такі заяви накладають відповідальність. Зокрема очікувалось би, що перший і другий номери партійного виборчого списку досконало цією єдиною державною володітимуть. А цього ж не скажеш не лише про Андрія Шевченка, а й про саму Наталію Королевську, яка азаровськими словечками теж сипала, не шкодуючи молодих західноукраїнських вух. Наприклад, учасники зустрічі у Медуніверситеті могли довідатися, що мама у неї – «вчителка».

Хіба що, звісно, Наталія Королевська мала на увазі зовсім іншу державну мову, промовляючи цитовану фразу…

Когось може в принципі здивувати, що в розповіді про партійний візит Королевської до Львова стільки уваги приділено мові Шевченка. Насправді дивного тут мало: за великим рахунком, майже нічого іншого із тих зустрічей з молоддю просто не запам’яталося. Лунали тільки загальні агітаційні фрази про «нову економічну модель», неприпустимість союзу з регіоналами, тощо.

Однак за сильного бажання Андрія Шевченка все-таки можна згадати і в іншому ракурсі. Нехай його профіль – не лінгвістика, а спорт. Саме для розвитку спорту і фізкультури він і йде в політику. Він добре знає, як його розвивати. У разі проходження до парламенту партія боротиметься за те, щоб Шевченко очолив спортивний комітет. Це все – слова Наталії Королевської.