Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Переплавимо ідола на витвори мистецтва

Донбас: в Слов’янську захотіли переплавити 7-тонного Леніна

У Слов’янську Донецької області запропонували використовувати 7-тонний бронзовий пам’ятник Володимиру Леніну для виготовлення скульптур. Відповідна петиція з’явилася на сайті Єдиної системи місцевих електронних петицій.

СИТУАЦІЯ. Як зазначає автор петиції, пам’ятник був демонтований в червні 2015 року. В даний час він знаходиться під відкритим небом на території комунального підприємства Слов’янської міської ради «АТП 052814».

«Пропонуємо виготовити 10 скульптур з цих 7 тонн бронзи, які б стали арт-об’єктами. Цей крок зробить більш привабливим наше місто, що сприяло б залученню до нас туристів і дарувало б радість місцевим жителям. Ці арт-об’єкти можуть бути розташовані в місцях, де збирається більше людей – парки, сквери, площа», – йдеться в петиції.

Автор пропонує внести це питання до порядку денного сесії міськради. І в разі позитивного рішення провести моніторинг серед жителів міста і вирішити, які саме скульптурні об’єкти будуть виготовлені, і визначити місця їх розташування.

НАГАДАЄМО, в лютому 2018 року директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявив, що декомунізація в Україні фактично завершена. За даними інституту, тільки за 2016-2017 роки по всій країні знесли понад 1 300 пам’ятників Володимиру Леніну.

Мій Президент України: Ігор Смешко

  • 21.02.19, 14:07
                           Ð¡Ð²Ñ–тлина від Богдана Серпеня.








В України є тільки один шлях: 

зміцнення центральної влади, 
повернення професіоналів до керівництва Держави.

І професіонали, повірте, вони знайдуть мову з олігархами, мову, зрозумілу для них. 

Вони (олігархи) - частина нашої історії, вони частина нашої економичної і фінансової системи. Вони... наші олігархи...

Але олігархам треба зрозуміти: ера олігархів закінчилась.
Ігор Смешко

===============================================
Ігор Петрович СМЕШКО, 
Доктор-технічних наук, 
Генерал-полковник
Передвиборна програма кандидата в Президенти України «СІМ ПЕРЕМОГ ДЛЯ УКРАЇНИ»
Після Революції гідності з’явилась надія, що влада консолідуватиме суспільство на побудову країни мрій мільйонів українців. Передусім – побудову демократії, як це передбачено ст.1 Конституції України. Це повернуло би Україну на свій шлях цивілізаційного розвитку. Адже, РУСЬ - УКРАЇНА була і до Переяслава. Цього не сталося. На сьогодні влада має усі ознаки кланово-олігархічної автократії, яка нищить економіку, виштовхує людей за кордон, а тих хто залишається, перетворює на жебраків.
Це робить Україну вразливою перед внутрішніми та зовнішніми загрозами. Головні з них - деіндустріалізація та демографічна криза із катастрофічним зменшенням кількості українців, що є основою економічної та оборонної могутності держави, а також агресія з боку Росії.
Сила Президента України не у додаткових повноваженнях, а у досвіді, професіоналізмі та політичній волі. З опорою на Конституцію та верховенство права, жорсткішого до можновладців та олігархів, він буде здатен провести незворотні демократичні зміни, забезпечити безпеку держави та гідний рівень життя людей.
У разі довіри Народу, маю волю, досвід та професійну команду, щоб зупинити подальше його зубожіння, дати гідну відсіч агресії та досягти ключових перемог для забезпечення розбудови основ демократії та відродження України як незалежної та суверенної європейської держави.
*Перемога перша.Відновлення 
стабільності і керованості держави
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Невідкладно спрямую всі сили на об’єднання українців та збереження Україною своєї державності, для чого основні зусилля зосереджу на:
• вжитті заходів із подолання бідності українців, у тому числі, через ліквідацію корупційної складової у тарифах на електроенергію, житлово-комунальні послуги; ініціюванні звільнення сімейного бізнесу від податків на прибуток; податковій підтримці середнього класу як основи демократії в Україні, а також створенні робочих місць, що стимулюватиме українських громадян працювати в Україні, а заробітчан – повернутися додому;
• формуванні дієвих механізмів повернення анексованого Криму та деокупації Донбасу шляхом дипломатичних та економічних заходів міжнародного впливу, насамперед, у рамках зобов’язань країн-підписантів Будапештського меморандуму;
• запровадженні реальних реформ у Збройних Силах України із нарощуванням їх бойових та оперативних спроможностей і створенні гідних умов служби й життя для військовослужбовців, наших ветеранів та членів їхніх сімей;
• зміцненні органів державної влади професійними позапартійними кадрами – «золотим фондом України» з урахуванням їхніх знань, досвіду та морально-психологічних якостей;
• реалізації на практиці положень чинного законодавства щодо запобігання втечі за кордон викритих корумпованих політиків і чиновників та виведення активів злочинного походження.
**Перемога друга: Повернення Донбасу та Криму. 
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Як професіонал я знаю - перемога можлива шляхом зміцнення економіки, підвищення рівня життя українців та нарощування бойових спроможностей Збройних Сил разом з упевненим просуванням до євроатлантичної спільноти.
Формат країн-підписантів Будапештського меморандуму 1994 року стане основним форматом для політико-дипломатичних заходів і дій з метою примушення агресора до виконання гарантій територіальної цілісності і недоторканості кордонів України.
Ці права України є невід’ємними і такими, які ґрунтуються на Віденській Конвенції 1969 року стосовно права міжнародних договорів. Україна задіє усі міжнародні правові механізми для виконання цього міжнародного договору ядерними державами-підписантами.
Гарантовану воєнну безпеку держави забезпечу з опорою на високоефективний Сектор безпеки і оборони України. Як Верховний Головнокомандувач орієнтуватимуся на:
• повагу до вищої цінності нашого війська – життя і гідності військовослужбовця; гідне грошове та інші види забезпечення українських воїнів на рівні стандартів найближчих країн-сусідів членів НАТО; викорінення корупції в оборонній сфері; розв’язання житлової проблеми військовослужбовців;
• скоординовану реформу силових структур із демократичним громадським контролем та захистом в них позапартійних професіоналів від партійно-кланового впливу;
• забезпечення сумісності з НАТО, що сприятиме отриманню Плану дій щодо членства в Альянсі;
• поступовий перехід від змішаного принципу комплектування Збройних Сил до створення професійного національного війська за рахунок підвищення якості, мотивації та забезпечення ратної праці; створення оперативного і стратегічного резерву на базі формувань територіальної оборони;
• забезпечення державної підтримки переселенців з анексованого Криму та окупованих територій Донбасу, пільгового кредитування та врегулювання майнових відносин між фінансовими установами та цими громадянами.
***Перемога третя. Подолання корупції. 
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Маю волю, знання і план знищення системної корупції в Україні:
• спрямую діяльність правоохоронних органів України на забезпечення верховенства права з невідворотністю покарання за корупційні злочини;
• домагатимусь ухвалення жорсткіших правових норм щодо покарання за бізнесову діяльність під час перебування на державній службі;
• жорстко контролюватиму завершення процесу створення Антикорупційного суду, забезпечення чистоти рядів суддівського корпусу через механізми кадрового відбору та контролю його діяльності з боку державних та громадських антикорупційних органів;
• домагатимусь для забезпечення ефективності роботи НАБУ та правової визначеності відповідальності за стан боротьби із корупцією в Україні передання до Національного Бюро Національного Агентства із запобігання корупції (НАЗК) та більшості функцій колишніх підрозділів по боротьбі із корупцією;
• ініціюватиму створення державних комісій: з викриття фактів вивезення капіталу за кордон, починаючи з 1991 року, та повернення вкраденого; з розслідування роботи Нацбанку України за останні 5 років; з розслідування процесів непрозорої приватизації;
• домагатимусь забезпечення відкритості та прозорості джерел фінансування політичних партій, а також підконтрольності фінансового політичного спонсорства;
• підготую пакетні зміни до чинного законодавства з руйнування економічних основ корупції, активізую роль Антимонопольного комітету.
****Перемога четверта. Відновлення середнього класу українського суспільства, як основи державності України.~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Надважливе завдання Української Держави – створення умов для формування потужного середнього класу, який мав би становити понад 50% населення:
• до нього за рівнем доходів, освіти, культури й оплати праці мають належати не лише представники малого і середнього бізнесу, а й наукова і творча інтелігенція, лікарі, вчителі, державні службовці, включно із військовослужбовцями, а також кваліфіковані працівники реального сектору виробництва, в тому числі й ті, що вже вийшли на пенсію;
• буде сформована ефективна системи законодавчого захисту приватної власності, що передбачатиме дієві правові механізми запобігання рейдерству в Україні;
• у державі мають бути створені соціальні ліфти і преференції задля реалізації природних талантів і власної продуктивної праці її громадян. Це убезпечить країну від подальшого соціально несправедливого розшарування суспільства та відтоку молоді і фахівців, який зменшує продуктивний людський потенціал України. Це є моїм стратегічним пріоритетом.
*****Перемога п’ята. Економічна відбудова України
Людину-громадянина з її потребами, прагненнями і безпекою ставлю над усе в президентській діяльності.
Зростання людського потенціалу має забезпечуватись шляхом державного стимулювання розвитку освіти, науки, культури, сфери охорони здоров’я та підтримки сім’ї.~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Тому основними напрямами діяльності Президента розглядаю:
• деолігархізацію, демонополізацію, деофшоризацію та детінізацію економічних відносин, відновлення соціальної справедливості в питаннях власності, у поєднанні з державними преференціями для малого і середнього бізнесу;
• державне регулювання і стимулювання, а також збереження і розвиток високотехнологічного та науковомісткого промислового виробництва, венчурних та інвестиційних проектів;
• земельну реформу та впорядкування земельних відносин з урахуванням інтересів громадян України, створення Державного Земельного Банку і його відділень у регіонах;
• забезпечення енергетичної незалежності України на базі відновлювальних та екологічно чистих джерел енергії, модернізованої ядерної енергетики, державного стимулювання зростання видобутку природного газу в Україні;
• запровадження державної екологічної програми «Чиста вода, чисте повітря, чисте довкілля»;
• сприяння компенсації збитків громадянам від банкрутства комерційних банків за рахунок майна власників банків;
• заміщення сировинних пріоритетів економіки технологічною переробкою на кінцеві продукти з системною рекультивацією та екологічним відновленням територій.
******Перемога шоста. Реформа державно-політичного устрою України.~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~
Без реформування державно-політичного устрою економічна, військова та політична могутність України неможлива, отже Україна повинна отримати:
• демократичну модель, у якій визначення посадових обов’язків Президента і Прем’єр-міністра має ліквідувати конфлікт політичних інтересів у керівництві виконавчою гілкою влади;
• системні та консолідовані зміни у пакеті законів і нормативно-правових актів таким чином, аби положення Конституції стали де – факто нормою прямої дії у судах України.
• Закон щодо імунітету Президента України виключно на час перебування його на посаді. Депутатський імунітет – захищатиме лише від відповідальності за прийняття політичних рішень та політичні висловлювання. Для політичного контролю за діяльністю Президента буде прийнято закон з прозорою процедурою його імпічменту.
• Закон, що передбачатиме, після закінчення терміну повноважень Президента, його обов’язковий Звіт перед Верховною Радою та Конституційним Судом України щодо дотримання Конституції та законів України під час виконання обов’язків глави держави.
• завершену адміністративно-територіальну реформу, що покликана зміцнити унітарність держави у поєднанні з її глибокою децентралізацією та передачею більшості внутрішніх функцій держави органам місцевого самоврядування;
• норми підвищення відповідальності колегіальних органів місцевого самоврядування за ухвалення рішень, які в судовому порядку були відмінені або визнані незаконними;
• реформу кадрового менеджменту через розмежування повноважень та відповідальності між політично призначеними особами і кадровими професіоналами, яким законодавством заборонено будь-яку політичну діяльність.
*******Перемога сьома. Будівництво справжньої демократії в Україні.~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~~~~~
Перераховані вище перемоги повинні закласти основу будівництва демократії в Україні на основі її трьох сучасних законів.
Перший закон – необхідними умовами для її існування є наявність у країні критичної маси заможного середнього класу із високим рівнем його політичної культури.
Другий закон – максимум функцій держави має бути делеговано в органи місцевого самоврядування. Дієва виборність, підзвітність і прозорість органів влади та рівність громадян перед законом можуть бути забезпечені лише в разі відокремлення законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.
Третій закон – необхідною засадою для політичної стабільності за умов демократії є наявність хоча б двох основних, не вождиських, а заснованих на ідеології демократії політичних партій з правовим захистом позапартійних професіоналів в органах влади від можливого партійно-кланового впливу на них із боку політиків.
Тільки виконання цих законів і може забезпечити реалізацію історично визначеної триєдиної національної ідеї України:
БОГ, СВОБОДА, СІМ’Я і УКРАЇНА є найвищими духовними цінностями українського народу;
КУЛЬТУРА, НАУКА, ЗЕМЛЯ та ВЛАСНІТЬ – одвічно годуватимуть Україну;
ВИБОРНІСТЬ, СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ЗАКОННІСТЬ і АРМІЯ – завжди захищатимуть права українців на життя, свободу і щастя та боронитимуть соборність і незалежність Держави.
Автор - Смешко Ігор Петрович. Маю честь!

Мій Президент України: Ігор Смешко

  • 21.02.19, 13:32

Ігор Смешко, звичайно, поза конкуренцією! Той масив інформації і досвіду роботи у спецслужбах та міжнародні зв'язки у відповідних колах, дають йому право говорити такі речі про реалії українського політикуму, про які ми навіть не здогадуємося! Звичайно, прискіпливому журналісту Остапу Дроздову було мало часу щоб повністю ''розкрити'' особистість Ігоря Смешка. Але Остап задавав самі дражливі питання і отримував прямі відповіді, без ''вилянь'' та ухилянь. Сподіваюся, що наступного разу Дроздов з притаманним йому скептицизмом поставить усі потрібні питання і отримає на них вичерпні відповіді, щоб нарешті розвіяти усі сумніви навколо особистості І.П.Смешка - найдостойнішого з усіх кандидатів 2019 року на посаду Президента України


                          Ð¡Ð²Ñ–тлина від Alex Maksimov. 

Акція «Ангели пам’яті»

Акція «Ангели пам’яті»: У Києві вшанували Героїв Небесної сотні


На Алеї Героїв Небесної сотні пройшла щорічна тиха акція «Ангели пам’яті» на згадку про загиблих під час Революції Гідності.

Учасники акції традиційно витнули з паперу символічних білих янголів на згадку про тих, хто віддав життя за мирну Україну, і запалили свічки пам’яті, – повідомляє Укрінформ.

Як розповіла ініціатор акції, радник міністра культури, співачка та благодійниця Анжеліка Рудницька, їй надзвичайно приємно, що люди щороку приходять вшанувати пам’ять загиблих на Майдані, керуючись не прагматичними речами, а справді цінними для них спогадами.

«Моє серце гріє велика кількість людей, оці сотні і сотні ангелів, які довкола, мої студенти, які грають народні поминальні псалми, інтерес просто неймовірної кількості людей. Ми бачимо скільки людей одночасно зібралося, і це не може не надихати робити інші особливі справи. Для мене дуже важливо, що люди приходять сюди не за прагматичними речами, а через цінні для них спогади», – зазначила Рудницька.

Співачка розповіла про те, що ідея започаткування тихої акції «Ангели пам’яті» з»явилась п’ять років тому, одразу після розстрілів на Майдані. Тоді, за її словами, вона вперше разом з родинами Іванни Климпуш-Цинцадзе та Лариси Мудрак прийшли зі свічками та квітами на Майдан і вирішили розвішувати ангелів в пам’ять про загиблих героїв. «Перших ангелів ми повісили в 2014 році перед Новим роком. Я подумала, що у всіх буде свято, то нехай і на Інститутській буде свято. А потім акція перейшла на поминальні дні, бо важливіше саме оці дні зафіксувати у пам’яті», – сказала Рудницька.

Під час акції студенти та фольклористи заспівали також народні псалми.

За словами Рудницької, у цьому році до акції «Ангели пам’яті» долучилося багато інших країн, зокрема Туреччина, Греція, Польща, Франція, Латвія. Вона зазначила, що кожен охочий протягом тижня може долучитися до акції. Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/02/18/aktsiya_angely_pamyati_u_kyievi
_vshanuvaly_geroiv_nebesnoi_sotni_1512307

Герой Майдану Роман Гурик очима рідних і друзів

Чотири роки тому відмова від угоди про Асоціацію з ЄС запустила низку трагічних і кривавих подій. Серед тих, хто віддав життя в спробі змінити країну, був 19-річний студент Рома Гурик. Він став одним з головних символів і одним з наймолодших Героїв Небесної сотні.


Як жив Рома, що його рідні та друзі думають про підсумки революції, чому не люблять показного пафосу, та як кіт Майдан змусив повірити в переселення душ – у репортажі "Української правди" з Івано-Франківська, рідного міста Гурика.

Ранок героя
Четвер 21 листопада 2013 року починається звично. У квартирі на четвертому поверсі будинку №26 по вулиці гетьмана Мазепи в Івано-Франківську прокидається майбутній герой.

19-річний Роман Гурик, студент факультету психології Прикарпатського національного університету імені Стефаника, любить поспати. Він встає з ліжка ближче до восьмої, лише за півгодини до початку пар. Моментально одягається, вмивається, чистить зуби. Сніданок його мало хвилює.

Рома швидко долає 65 сходинок парадного. Продуктовий магазин, нотаріус, антикварна крамниця, кафетерій, аптека – цю вулицю хлопець знає, як свої п'ять пальців.

На дорогу до університету вистачить шість-сім хвилин пішки. Але він змушений сповільнювати крок, щоб потиснути руку всім знайомим. Їх у нього багато. Гурик – знатний балагур. Оптимістичний, енергійний, харизматичний.
 
У навушниках грає рок. Голова, як завжди, зайнята думками про Всесвіт, сенс життя.

Ким бути – Рома ще не визначився. Він мріяв стати капітаном далекого плавання, але не вистачило грошей на навчання в польській академії. Він мріє бути актором. Він мріє бути винахідником.

Ще Рома дуже багато думає про дівчину Олю. Він поклявся, що ніколи не залишить її. У нього обов’язково будуть сім'я та діти.

Поки Рома сидить на парах в університеті й малює своє безхмарне майбутнє, маховик історії запущено: уряд Азарова повідомляє про те, що припиняє підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Уже ввечері цього дня на Майдані в Києві збереться мітинг.

Через вісім діб, у ніч з 29 на 30 листопада, "Беркут" з кийками знищить наметове містечко. Мине ще кілька днів – і Рома не зможе всидіти на місці.

Своїй стурбованій мамі він скаже: "Ну, не можна так – усі хлопці будуть на Майдані, а я залишусь? Скажу, що мама не пускає?! Це взагалі смішно!"

20 лютого 2014 року Роман Гурик вирушить у самісіньке пекло на Інститутській, щоб врятувати своїх товаришів.
Але його зупинить постріл у голову.

Він стане шостим у сім’ї Гуриків, хто загинув за Україну, – предки Романа були воїнами УПА.

Медик-волонтер Марія Матвіїв з Буська буде першою, хто опиниться біля смертельно пораненого юнака.

– Він ще дихав, але був без свідомості, – ділиться вона спогадами з УП. – У нього була дуже, дуже сильна кровотеча. У мене – тільки бинт. Заткнула рулончиком ту рану та тримала. Іншого виходу не було. Час йшов на хвилини.

На мою думку, в тих умовах нереально було його врятувати.

Кльовий. Веселий. Живий
 
На фасаді будинку, де жив Роман Гурик, меморіальна табличка. Лампадки, хрестик, крихітні жовті хризантеми. Повз пробігають перехожі. Життя триває.

З парадного виходить мама Романа – Ірина. Куртка з капюшоном, джинси, в'язані рукавички. Молода, красива.

Посмішка – головна її зброя, навіть після смерті сина. Песимізм і депресія її дратують.

"Малий" – так Ірина називає свого первінця. Це різке на перший погляд слово з її вуст звучить ніжно, м'яко і якось дуже інтимно. Через невелику різницю у віці в 17 років вони були більше схожі на друзів, ніж на матір і сина.

По дорозі в школу, де навчався Роман, Ірина розповідає про те, яким він був насправді.

– Таке враження, що з малого роблять якогось ботаніка, – дивується Ірина. – Я хочу всім пояснити: да ніфіга він таким не був, слухайте! Він був моднявий чувак, ходив у тертих джинсах. Клітчата рубашка. Татухи. То біле волосся, то зелене, то ультрамарин. Постійно міняв образ. Тунелі у вухах були, поки не зняв. Кльовий, веселий. Дуже живий! Лялякає, анекдот розкаже, прикол ляпне…

– Він був великий експериментатор, – додає батько Роми Ігор. – Завжди щось міняв. Довго чимось одним займатися не міг. Коли він розумів суть чогось, усе, що залишалося, – тільки вдосконалювати. Він мріяв написати серйозну філософську психологічну книжку, яка б впливала на свідомість людей. Він завжди не міг розуміти, чому люди вбивають один одного.

Ірина показує фото на мобільному телефоні – той справжній Рома, без телевізійних прикрас і фільтрів соцмереж. Тут він схожий на рок-зірку в сонцезахисних окулярах. За склом ховається безстрашний і одночасно жартівливий погляд.

Трохи пізніше в аудиторії імені Романа Гурика в його рідному університеті Ірина покаже рукою на фото на стіні: "Тут можна побачити, яким Ромчик був насправді. Ось тут у нього зелене волосся. Ось тут він навіть з півасом. А тут з Юркою – корешем своїм".
 
– Вам не подобається, коли ідеалізують сина?

– Мене весь той пафос, у-ф-ф, трохи підбішує, якщо чесно, – говорить Ірина. – Людям приємно ліпити з малого, з нашої сім’ї ікону. Може, так і треба, не знаю. Але я хочу, щоб усі знали: ми звичайні, живі люди.

Мене запитують, що було в Ромі головне? Відданість. Не просто відданість – желєзобєтон. Є в житті такі ситуації, коли робиш крок назад і розумієш – ще один крок назад зробити не можеш. Тому що ззаду тебе підпирають, і плечі в тебе прикриті. Завжди. Що б не було.

Оце – він.

Хотів дітей та Шевролє Камаро
Сьогодні ім'я Романа Гурика без перебільшення – одне з найвідоміших в Івано-Франківську.

Його поховали фактично в центрі міста, в культовому місці – Меморіальному сквері-некрополі. Колись тут спочивали більше ста українських січових стрільців, але у вісімдесятих їх поховання було знищено.

Біля могили Роми завмер 23-річний Вітя Карташов.

Друг Гурика дивиться зі смиренною посмішкою на величний пам'ятник. Він досі трохи картає себе за те, що в лютому 2014-го не зміг поїхати з Ромою на Майдан. Можливо, допоміг би врятувати йому життя. Але Вітя мав залишатися дома через хвору бабусю.

– У серці зараз нічого поганого немає, тільки теплі почуття, – говорить він тихо. – Напевно, я вже прийняв факт його загибелі. Але все одно дуже важко. Рома був такий… Дуже позитивний, завжди посміхався, усі конфлікти переводив на жарт.

Про що він мріяв? Про Шевролє Камаро 69-го року (сміється). Про те, щоб з дівчинкою все було добре. Він дітей хотів. Він однозначно досяг би чогось значного, у нього харизма була.

Неподалік від могили Роми – двір, де літніми вечорами він любив пропадати з друзями аж до самого світанку. Після приємних спогадів на знайомій лавці Вітя Карташов повертається у сьогодення. На питання, чи змінилася країна після Майдану, він спочатку відповідає: "Можна це не коментувати?"

Але все ж таки не витримує.

– Після тих подій я перестав дивитися новини, – зізнається він. – Стільки часу пройшло, а все топчеться на одному місці. Дуже дивно все це… Але не можна просто скласти руки. Треба щось робити. Банально допомагати один одному, ходити на роботу, розвиватися. Не можна тільки говорити, що все погано. Усе буде добре, у кожного з нас.

За що загинув Роман Гурик? На це питання відповідає інший друг Героя України, 23-річний Юра Терень.

– За майбутнє. За те, щоб майбутнє покоління думало над своїми вчинками. Політики, вважаю, цілком і повністю підводять пам’ять загиблих хлопців. У нашій країні це все виглядає приблизно так, що ціною крові одних людей до влади приходять інші. Що робити з цим? Навіть у Біблії сказано, що потрібно починати зміни з себе, – пропонує рецепт Терень.

"Усе буде дуже круто"
У 2004 році, коли в Києві вирувала Помаранчева революція, Роман Гурик навчався лише в четвертому класі. Його батьки були активними учасниками того Майдану. А малий Роман з однокласниками влаштував своє віче в Івано-Франківську.

– Прихожу зранку в клас, відкриваю двері, а вони тут вистроїлися, – згадує Марта Соя, перша вчителька Романа. – Усі були в помаранчевих галстуках, одна дівчинка навіть заплетена як Юлія Тимошенко. Вони мені говорять: "Усе, йдемо на Майдан підтримувати людей!"

У школі-ліцеї №23, яку Гурик закінчив екстерном, кажуть, що Роман завжди відрізнявся від однокласників.

– Його особлива думка, позиція вже була помітна в молодших класах, – розповідає Марта Соя. – Він завжди мислив глобально. В одному творі написав, що, якби став президентом, у першу чергу зробив би багато очисних споруд, щоб не було озонових дірок.

Чи не марна була смерть Романа й інших на Майдані? На це запитання, яке сьогодні дедалі частіше лунає посеред українців, першій вчительці Гурика відповідати важко. Вона робить паузи, підбирає слова.

– Усі ми тоді були піднесені, дійсно думали, що будуть великі зміни. Але тепер… якісь таки сумніви, розумієте? Чи будуть зміни в державі … навіть не можу сказати. Не можу, – на її очах з’являються ледь помітні сльози.

Віктор Москалець, завідувач кафедри загальної та клінічної психології університету Стефаника, найулюбленіший викладач Гурика, говорить, що Роман був юнаком, який постійно шукав себе.

– Він шукав смисл свого життя. Він мені сказав: "Я мушу зробити щось незвичайне. Я мушу поїхати туди, де зараз б’ється серце України, де народжується історія". Ні, він недарма загинув. Я далекий від такої жертовності. Але якби не було цих жертв, не було б подальшого поштовху. Все буде добре, – впевнений він.

Щодо Ірини Гурик, то в четверту річницю Майдану вона не має бажання багато роздумувати про політику. Відволіктися від усього їй допомагає робота і волонтерство.

– Коли людина починає мені розказувати, що все пропало, я кажу: "Міняй щось!" – радить песимістам мати загиблого Героя України. – Люди стогнуть, яка маленька зарплата, як важко. Винен президент, депутати, міністри, а що ти сам робиш? Піднімайся! Включай голову!

– Я дуже щиро вірю, що третього Майдану не буде, – додає вона. – Що здоровий глузд візьме верх над емоціями. Сто процентів впевнена, що все у нас буде дуже круто. Тільки нам потрібен час.

Треба тільки всюди ставити молодь. У неї рамок немає, страху. Вона міркує так, що ми поряд з ними – динозаври.

Вусатий Майдан
"Ніщо не пропадає безслідно, коли ми вмираємо, і наше тіло під землею починає розкладатись. Воно починає виділяти багато тепла й енергії, що в свою чергу є ідеальним середовищем для створення нового організму і водночас нового Всесвіту".

Ці слова – з філософських роздумів Романа. Текст батьки знайшли на домашньому комп'ютері через кілька місяців після його смерті.
 
Мурал на вулиці Гетьмана Мазепи, присвячений Роману Гурику
Мати Гурика розповідає майже містичну історію, яка змушує навіть завзятого скептика повірити в переселення душ.

– У нас зараз кіт є, Майдан називається, – говорить вона. – Пробачте, що я провожу таку аналогію, але коли дивлюся на того кота, він у мене, зараза, характером такий, як і малий! Весь чорний. Тільки очі зелені. У Ромчика темно-зелені.

Кота знайшли на могилі Роми через три тижні після похорону.

– Дощ такий був, вітер страшений, – згадує Ірина. – Приїхали з Ігорем (батько Роми – УП) свічки поміняти. Могила вся вінками завалена. І той кіт вибігає раптом з-під них, пограє стрічкою, яка на вітру дьоргається, і знов під вінки. Я присідаю, щоб поправити квіти, Ігор тримає парасолю. Кіт вилітає великим стрибками, зупиняється біля мене, в очі дивиться. Я йому: "Ну, ходи!" Він мені, брик, на руку – і спати.

Сплячого вусатого волоцюгу вирішили забрати додому. Тільки-но Майдан переступив поріг квартири, як побіг рішуче до кімнати Романа. Розлігся під журнальним столиком, на якому стояли фотографія і палаюча свічка. Згорнувся калачиком і проспав там майже добу.

– Майдан такий кльовий, ніколи не нявкає, – тішиться Ірина Гурик. – Абсолютно незалежна особистість. Додому приходить тільки поїсти, інколи поспати. Сам собі гуляє по вулицях. Обходить мікрорайон, усі двори. Народ уже його знає. Одного разу побачила у соцмережі фото Майдана. Хтось виклав, написав, що кіт загубився. А люди в коментарях пишуть: "Не чіпайте! Це – кіт Гуриків!"

Ірина згадує ще одну неймовірну історію, від якої йдуть мурахи шкірою.

– Одного разу на могилу приїхала Соломійка, подружка малого. Він з нею, як брат і сестра були, – ділиться Ірина. – Після його смерті багато віршів почала писати. І ось біля пам’ятника вночі, під фонарем, Соломійка читає один вірш, де є приблизно таке: "Якщо ти мене чуєш, бачиш, подай знак". І на цих словах з-під могили вилізає їжак. Не знаю, як це назвати… Ми малого часто Йожиком називали, розумієте?

Зіркові
Маючи статус "родини героя", Гурикам сьогодні непросто з'являтися на вулицях, магазинах, кафе рідного Івано-Франківська. Люди хочуть бачити в них приклад ідеальної поведінки. Часто Гурики вимушені грати ту роль, яку чекають від них.

– Так, є протокол, офіційні заходи, де ми можемо бути тими, якими нас хочуть бачити, – посміхається Ірина. – У звичайному житті теж постійно треба ось це, знаєте, "обліко моралє". Але треба дальше якось жити, розумієте?

Інколи нервує, коли до мене зі сльозами підходять незнайомі. Мені всього цього не потрібно! Якщо я захочу поплакатись, то точно не буду це робити на людях.

Більшість часу сім'я Гуриків проводить дома, подалі від чужих очей. Це – їх особистий простір, де ніхто не заважає їм бути такими, які вони є. А ще – згадувати Рому.

З першого погляду, сьогодні в їх квартирі у центрі Івано-Франківська ніби зупинився час.

– Щоб ви розуміли, дома його речі досі там, де були, коли він поїхав на Майдан, – зізнається мама героя. – Станок для гоління до сих пір у ванні стоїть. Куртка – на тому місті, на якому він її скинув чотири роки тому.

Але при всьому цьому в родині не хочуть зупинятись у минулому. "Серед нас немає таких, що застряли в 2014 році", – пояснюють Гурики.

Вони просто хочуть, щоб про вчинок їх Ромчика та всіх, хто загинув на Майдані, – не забули. Та жили по совісті.

– Без всякої суспільної думки я впевнена, що Роман – мірило, – говорить Ірина Гурик. – Мірило для нашої сім’ї. Приклад для нас із чоловіком, для доньок, Йорданки та Христинки (зараз дівчаткам 8 та 11 років – УП). Моя місія – прожити так, щоб там, при зустрічі з сином не червоніла, не опускала очі.

Не має значення, хто що скаже, подумає про нас. Ми маємо бути справжніми – крапка!

Ірина дістає темно-коричневу дерев'яну коробку. Спокійно відкриває її.

Всередині – медаль Героя України, найвища державна відзнака.
 
– Чесно кажучи, мені трохи не подобається, коли кажуть: "Герой України", – розповідає Ірина. – Вона, ця медаль, для мене нічого не означає. Як би це вам правильно пояснити… я би серйозно почистила ряди тих, хто вже є серед тих героїв.

Так, для мене малий – герой. Але він Герой Небесної сотні.

До Ірини підбігають Йордана і Христина. Дівчатка дивляться на зірку, як на скарб, ніби бачать її вперше.

– Це його паспорт? – питає молодша Йордана, дивлячись на посвідчення до зірки.

– Ні, це не його паспорт. Бачиш, на цій зірці з іншого боку є номер – 890, – відповідає мама.

– І шо?

– До цієї зірки є документ, який свідчить, кому дійсно ця зірка видана.

– А можна подивитися?

– Доцю, я не хочу витягати…

– Вона прикольна, – сміється Йордана. – Таку зірку ще треба для мами зробити... І для тата. Для дідуся. Для бабусі. І мені. І Христі!
 
Євген Руденко, Ельдар Сарахман, УП

Промова Президента Порошенка на засіданні ГА ООН


Промова Президента України Петра Порошенка на засіданні ГА ООН щодо російської окупації - 20.02.2019